Рішення № 6533547, 19.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.09 р.                     Справа № 22/89                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Електропромислова компанія»,

м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 24994146,

до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний

завод”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 30479040,

про стягнення 370655,55 грн.

За участю сторін:

від позивача: Семакін О.О. – по дов.,

від відповідача: Середа І.В. – по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 15.10.2009р. до

19.10.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Електропромислова компанія», м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення 370655,55грн., у тому числі 310629,83грн. основного боргу, 30551,37грн. інфляційних витрат, 5972,83грн. 3% річних, 23501,52 відсотки за користування чужими коштами.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №4400001915 від 25.05.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та відсотків за користування чужими коштами.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору №4400001915 від 25.05.2007р., додаткових угод до нього, накладних, рахунків, акту звірки взаємних розрахунків від 13.08.2009 року, виписки з банківських рахунків, претензію №190/1 від 22.04.2009р., довідку №503 від 14.10.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 525, 526, 536, 625, ч.1 ст.8, ч.3 ст.692, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1057 Цивільного кодексу України.

01.10.2009 року у судовому засіданні Відповідачем надано відзив на позовну заяву №9-0929 від 30.09.2009р., згідно з яким останній позов не визнає, виходячи з того, що по-перше, згідно з пунктами 6, 8 договору №4400001915 від 25.05.2007р. у нього не виник обов’язок здійснювати оплату, по-друге, вважає поставку здійснену Позивачем поза межами визначеного договору, тобто внедоговірною і тому вказує на те, що строк оплати поставленої продукції не настав, як і підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та відсотків за користування чужими коштами.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав.

В судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заву №9-0929 від 30.09.2009р.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

25.05.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Електропромислова компанія» та Закритим акціонерним товариством «Мініметеллургійний завод «Істіл (Україна)» укладено договір №4400001915, за яким Позивач (Постачальник) повинен у встановлений термін поставити Покупцю продукцію, а останній зобов’язується прийняти та сплатити її.

Відповідно до п.3 даного договору зобов’язання Постачальника у частині строків поставки вважаються виконаними з моменту передачі продукції на склад Покупця. Покупець вправі, повідомивши Постачальника, відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена.

В пункті 6 договору сторони дійшли домовленості про те, що разом з продукцією Постачальник зобов’язується надати наступні документи: сертифікат якості або технічний паспорт, податкову накладну, рахунок-фактуру на сплату, товарно-транспортні документи, сертифікат походження товару.

Пункт 8 договору фіксує умови оплати, згідно з якими Покупець здійснює оплату авансу у розмірі 50% від вартості продукції на розрахунковий рахунок Постачальника, остаточна оплата за поставлену продукцію у розмірі 50% здійснюється по факту постачання та надання документів, передбачених пунктом 6 договору, протягом 30-ти банківських днів. Покупець вправі відмовитись від сплати неякісної продукції.

Згідно п.12 договору строк його дії встановлений до 31.12.2007р.

Додатковою угодою від 14.12.2007р. до договору №4400001915 від 25.05.2007р. строк дії договору змінено та визначено період чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками до 31.12.2008р.

07.07.2008р. між визначеними юридичними особами укладено додаткову угоду №9, яка згідно п.5 є невід’ємною частиною договору №4400001915 від 25.05.2007р. Нею змінена загальна сума договору, доповнено його пункт 1 та перелік продукції, що поставляється, збільшений на позиції з №158 по №166. Крім того, вказаним сторони змінили умови оплати та встановили, що по позиціям №158 - №166 оплата Покупцем здійснюється на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів по факту поставки продукції та надання документів згідно з п.6 договору №4400001915 від 25.05.2007р.

21.08.2008р. додатковою угодою №11 спірний договір змінено шляхом визначення позицій, що поставляються Позивачем з №241 по №264. При цьому, до п.3 договору по даним позиціям внесено зміни: Покупцю надано право відмови, після письмового повідомлення Постачальника від прийняття продукції, що поставлена без письмової заявки Покупця чи поставка якої прострочена. Стосовно позицій №241 - №264 до умов, викладених у п.8 договору застосовані ті ж самі зміни, що і до позицій №156 - №166 додатковою угодою №9 від 07.07.2008р. до договору №4400001915 від 25.05.2007р.

02.12.2008р. найменування Покупця, у зв’язку з його перейменуванням із Закритого акціонерного товариства «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)» на Закрите акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод», змінено додатковою угодою до договору №4400001915 від 25.05.2007р., що є невід’ємною його частиною.

Додатковою угодою від 12.12.2008р. строк дії договору №4400001915 від 25.05.2007р. продовжено до 31.12.2009р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до належного відповідача по справі.

Оцінивши зміст договору №4400001915 від 25.05.2007р. та додаткових угод до нього, із яких виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд вважає, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Таким чином в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України, пункту 1 договору та додаткових угод до нього Позивач (Постачальник) зобов’язується у встановлений термін поставити Відповідачу (Покупцю) продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти її та сплатити визначену цим договором та додатковими угодами суму.

Згідно з накладною №2808 від 08.10.2008р. та №3198 від 03.12.2008р. Позивач передав Відповідачу продукцію за позиціями №158 вартістю 39000,00грн., №245 - №264 загальною вартістю 280975,84грн., що визначені додатковими угодами №9 від 07.07.2008р. і №11 від 21.08.2008р. до спірного договору, які є його невід’ємними частинами. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-які зауваження щодо якості продукції чи строків її постачання відсутні. Письмові повідомлення у відповідності до п.п.3, 8 договору №4400001915 від 25.05.2007р. (зі змінами та доповненнями), стосовно відмови від прийняття або оплати продукції Відповідачем Позивачу не надавались.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Внаслідок цього, обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що постачання за вказаними видатковими накладними здійснювались в межах договору №4400001915 від 25.05.2007р.

Відповідач проти цього заперечує, посилаючись на відсутність посилань на даний договір в наступних накладних: №2808 від 08.10.2008р., №3198 від 03.12.2008р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин.

На дані обставини вказує найменування продукції, зазначеної в договорі №4400002181 від 14.01.2008р. та додаткових угодах до нього, яке ідентично найменуванню продукції, поставка якої здійснювалась за наявними в матеріалах справи накладними, та отримана представниками Відповідача.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного договору.

Виконання пункту 6 договору щодо передачі відповідних документів Позивачем та отримання їх Відповідачем, на думку суду, підтверджується підписами представників сторін на накладних, оскільки вказана передача документів відповідно до умов договору мала здійснюватися разом з передачею продукції. Тобто, згідно з умовами договору, належним виконанням своїх зобов’язань за ним Позивачем вважається передача представнику Відповідача не тільки продукції, а й означеної документації. В разі невиконання однієї з цих умов представники Покупця мали б заявити претензії. Однак, будь-яких доказів незгоди з належністю виконання зобов’язань Позивачем та неотриманням відповідної документації Відповідач не надав.

При цьому, слід зазначити, що 27.03.2009р. Відповідачем у межах договору №4400001915 від 25.05.2007р. здійснена часткова оплата заборгованості, в тому числі і по попередній поставці, у розмірі 10000,00грн., чому підтвердженням є виписка банку №3218, що міститься у матеріалах справи.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 13.08.2009р., підписаного лише з боку Позивача, за Закритим акціонерним товариством «Донецький електрометалургійний завод» на 01.10.2008р. рахується дебіторська заборгованість у розмірі 370629,83грн. З урахуванням часткової сплати Відповідачем суми боргу, заборгованість останнього на 13.08.2009р. складає 310629,83грн., з яких за накладною №2808 від 08.10.2008р. у розмірі 29653,99грн., за накладною №3198 від 03.12.2008р. у розмірі 280975,84грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником у сумі 310629,83грн. на момент прийняття рішення суду не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку Позивача сума інфляційних витрат за прострочення сплати вартості продукції за накладною №2808 від 08.10.2008р. складає 4565,59грн., а 3% річних – 799,41 грн. з простроченої суми; за накладною №3198 від 03.12.2008р. сума інфляційних витрат -25985,78грн., 3% річних – 5173,42грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення інфляційних витрат за накладною №2808 від 08.10.2008р. в розмірі 4524грн.; за накладною №3198 від 03.12.2008р. в розмірі 23882,95грн., усього на суму 28406,95грн. Вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, тобто в розмірі 5972,83грн.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 23501,52грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З наведеного виходить, що зазначена норма носить диспозитивний характер тільки для відносин між фізичними особами, які визначають сплату процентів шляхом включення відповідних пунктів у договір, на підставі якого виникало грошове зобов’язання.

Проте, як вбачається зі змісту спірного договору, у даному випадку мають місце правовідношення між юридичними особами, крім того угода укладена між ними не передбачає право Позивача на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, як і їх розмір, що вказує на відсутність правових підстав для їх нарахування.

За викладених обставин, посилання Позивача на ч.1 ст.8, ст.536, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1057 Цивільного кодексу України суд до уваги не приймає.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 15, 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Електропромислова компанія», м.Дніпропетровськ, до відповідача, Закритого акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», м.Донецьк, про стягнення 370655,55грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 310629,83грн., 30551,37грн. інфляційних витрат, 5972,83грн. 3% річних та 23501,52грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (83062, м.Донецьк, вул.Івана Ткаченко, 122, р/р 26009010788001 у відділені «Донецьке «Альфа-Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 30479040) на користь Закритого акціонерного товариства «Електропромислова компанія», м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 59, р/р 26005117519051 у Кіровському відділені КБ «ПриватБанк» м.Дніпропетровська, МФО 305299, ЄДРПОУ 24994146) 345009,61грн., у тому числі 310629,83грн. основного боргу, 28406,95грн. інфляційних витрат, 5972,83грн. 3% річних.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (83062, м.Донецьк, вул.Івана Ткаченко, 122, р/р 26009010788001 у відділені «Донецьке «Альфа-Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 30479040) на користь Закритого акціонерного товариства «Електропромислова компанія», м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 59, р/р 26005117519051 у Кіровському відділені КБ «ПриватБанк» м.Дніпропетровська, МФО 305299, ЄДРПОУ 24994146) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 3450,10грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,67 грн.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.У судовому засіданні 19.10.2009р. оголошено повний текст рішення.

7.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя