Ухвала суду № 65315125, 14.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Київ К/800/31788/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року та справі № 810/1602/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №0015121707.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №0015121707. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «КБ «Даніель» з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік, за результатами якої складено акт від 26.03.2015 №13/1013/17-04/26475516.

Зазначеною перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 266.7.5 п. 266.5 ст.266 Податкового кодексу України ПАТ «КБ «Даніель» подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік - 03.03.2015 року, в той час як термін подання такої декларації становить з 01.01.2015 року по 24.02.2015 року.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №0015121707, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Як вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, постановою правління Національного Банку України від 16.01.2014 року №14 ПАТ «КБ «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.01.2014 року прийнято рішення №1 про здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Фонду у ПАТ «КБ «Даніель». Згідно постанови Правління Національного банку України від 15.04.2014 року №217 відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати ПАТ «КБ «Даніель».

Повідомлення про відкликання ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель» із призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Ожги Є.В., офіційно оприлюднено 19.04.2014 року в газеті «Голос України» №78 (5828).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.03.2015 року №57 продовжено строк ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» на один рік до 14.04.2016 року.

Відповідно до ч. 8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону №4452-VI, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону №4452-VI.

Відповідно до ст. 34 Закону №4452-VI фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Згідно із ч. 5 ст. 36 Закону №4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду з ліквідації, зокрема: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Положеннями ч. 3 ст. 46 Закону №4452-VI передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, правильним є висновок судів про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом всупереч вимог чинного законодавства - 26.03.2015 року, тобто, в період здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» та тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Даніель».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року та справі № 810/1602/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Борисенко І.В. підпис Юрченко В.П.