Ухвала суду № 65314054, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14155/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - позивач, ДП «НАЕК «Енергоатом») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної аудиторської служби України (далі по тексту - відповідач, Держаудитслужба), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги відповідача щодо усунення порушень законодавства під час ревізії ДП «НАЕК «Енергоатом», яка оформлена листом від 02 серпня 2016 року №05-14/50.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідачем, подано апеляційну скаргу, у якій суб'єкт владних повноважень просить скасувати постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянти аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям Відповідача щодо правомірності винесення пункту 1 вимоги відповідача щодо усунення порушень законодавства під час ревізії ДП «НАЕК «Енергоатом».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів за період з 01.02.2015 року по 03.03.2016 року, про що складено відповідний акт від 22.06.2016 року №05-21/67.

За результатами проведеної ревізії Держаудитслужба надіслала позивачу лист-вимогу від 02.08.2016 року №05-14/50 «Щодо усунення порушень законодавства».

У вимозі відповідач зазначає 43 пункти порушень законодавства, виявлених під час ревізії ДП «НАЕК «Енергоатом», які не були усунені станом на 02.08.2016 року, та вимагає опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку, а також розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої відповідальності.

У пункті 1 вимоги зазначає про недотримання ДП «НАЕК «Енергоатом» графіків сплати страхових платежів, що є порушенням вимог статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 року №953, пунктів 4.2, 6.1.4 договору від 15 квітня 2014 року №9-002-04-14-00042 та договору від 21 квітня 2015 року №9-004-04-15-00257, призвело до зайвої сплати коштів на суму 588840,49 грн., чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Не погоджуючись із такими висновками відповідача, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до суду із даним адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Державної аудиторської служби України, оформленої листом від 02.08.2016 року №05-14/50 «Щодо усунення порушень законодавства».

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про завдання ДП «НАЕК «Енергоатом» збитків у формі втрати активів чи недоотримання належних доходів, у зв'язку із застосуванням відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язання за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 15 квітня 2014 року №9-002-04-14-00042 та від 21 квітня 2015 року №9-004-04-15-00257. Зокрема, у справі відсутні докази пред'явлення претензій з боку страховика - ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», щодо невиконання чи неналежного виконання умов договорів або докази застосування до позивача відповідальності, у тому числі штрафних санкцій, за порушенням умов вказаних договорів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інтонації, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.21 Плану контрольно-ревізійної роботи на 1 квартал 2016 року відповідач провів ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.02.2015 року по 01.03.2016 року.

За результатами ревізії складено Акт від 22.06.2016 № 05-21/67 ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів за період з 01.02.2015 року по 01.03.2016 року (далі - Акт ревізії), який підписаний позивачем 22.06.2016 року із зауваженнями.

10.08.2016 позивачем була отримана вимога, оформлена листом від 02.08.2016 №05-14/50 щодо усунення порушень законодавства (далі - Вимога).

У вказаній Вимозі відповідач наводить 43 пункти порушень законодавства, які було встановлено під час ревізії та які не були усунуті станом на 02.08.2016, та вимагає опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, а також розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законодавством відповідальності.

Пунктом 1 Вимоги вказано про недотримання ДП «НАЕК «Енергоатом» графіків сплати страхових платежів, що є порушенням вимог ст. 629 Цивільного кодекс) України, п. 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 року № 953, пп. 4.2, 6.1.4 договору від 15.04.2014 року № 9-002-04-14-00042 та договору від 21.04.2015 року № 9-004-04-15-00257, призвело до зайвої сплати коштів на суму 5 881 840.49 грн, чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Підставою для висновку по п. 1 Вимоги стало зазначення в Акті про те, що перевіркою дотримання ДП «НАЕК «Енергоатом» вимог, передбачених пунктом 4.2 та 6.1.4 договору № 9-004-04-15-00257 від 21.04.2015 року, встановлено недотримання графіку платежів.

Так, платежі які ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язане здійснити у період з 10.08.2015 року до 10.11.2015 року здійснено із запізненням, а саме: 30.11.2015 року на суму 9 500 000.0 грн, 01.12.2015 року - 15 000 000,0 грн, 02.12.2015 року - 15 349 343,17 грн, 02.12.2015 року - 1 731 725,28 грн. та у період з 10.11.2015 року до 10.02.2016 року здійснено 15.02.2016 року на суму 25 435 066.03 гривень.

Внаслідок недотримання графіку платежів, ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснило сплату страхових внесків по більшому курсу СПЗ, ніж він був у період з 10.08.2015 року до 10.11.2015 року та період з 10.11.2015 року до 10.02.2016 року, чим порушив вимоги статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2003 року №953, пунктів 4.2 та 6.1.4 договору №9-004-04-15-00257 від 21.04.2015 року, що призвело до зайвого витрачання коштів на суму 115847765 гривень.

Також перевіркою дотримання ДП «НАЕК «Енергоатом» вимог передбачених пунктом 4.2 та 6.1.4 договору №9-002-04-14-00042 від 15.04.2014 року встановлено недотримання графіку платежів.

Так, платежі які ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язане здійснити у період з 15.05.2014 року до 10.08.2014 року здійснено із запізненням, а саме: 15.08.2014 року на суму 25 365 317,74 грн. у період з 10.08.2014 року до 10.11.2014 року здійснено 10.11.2014 року на суму 10 434 234,91 грн, 12.11.2014 року - 17450765,09.0 грн, 20.11.2014 року - 677032,76 грн, та у період з 10.11.2014 року до 10.02.2015 року року здійснено 17.02.2015 року на суму 10 000 000,0 грн, 19.02.2014 року - 10 000 000.00 грн, 20.02.2014 року - 10 000 000,0 грн, 02.03.2014 року - 5 000 000,0 гривень.

Внаслідок недотримання графіку платежів, ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснило сплату страхових внесків по більшому курсу СПЗ, ніж він був у періодах з 15.05.2014 року до 10.08.2014 року з 10.08.2015 року до 10.11.2015 року, з 10.11.2015 року до 10.02.2016 року, чим порушив вимоги статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2003 року №953, пунктів 4.2 та 6.1.4 договору №9-002-04-14-00042 від 15.04.2014 року, що призвело до зайвого витрачання коштів ДП «НАЕК «Енергоатом» на суму 4 723 362,84 гривень.

Отже, за висновком відповідача, внаслідок недотримання графіків платежів, передбачених договорами від 21.04.2015 року № 9-004-04-15-00257 та від 15.04.2014 року № 9-002-04-14-00042, ДП «НАЕК «Енергоатом» зайво витрачено 5 881 840,49 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на вищезазначену суму.

Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне перейти до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків; на Компанію покладено функції експлуатуючої організації, що відповідає за безпечне виробництво електроенергії.

Згідно з пунктом 2.1 статуту основною метою діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» є виробництво електроенергії, забезпечення безпечної експлуатації атомних електростанцій, поліпшення енергопостачання народного господарства і населення, підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, а також, у межах своєї компетенції, забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості.

Страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду є обов'язковим видом страхування для операторів ядерних установок, як вид фінансового забезпечення такої відповідальності. Вказане встановлено нормами міжнародного законодавства, а саме Віденською конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року (ратифікована Україною відповідно до Закону України від 12.07.1996), та нормами національного законодавства (Закони України «Про ядерну та радіаційну безпеку», «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», Постанова KM України від 23.06.2003 № 953 «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду»).

Відповідно до статті ІІ Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерний збиток оператор ядерної установки відповідає за ядерний збиток, якщо доведене, що такий збиток заподіяний ядерним інцидентом.

Згідно з положеннями статті VІІ Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерний збиток від оператора потрібно підтримувати страхування або інше фінансове забезпечення, що покриває його відповідальність за ядерний збиток, у такому розмірі, такого виду й на таких умовах, як визначає відповідальне за установку держава. Воно забезпечує виплату відшкодувань по позовних вимогах, пред'явлених операторові за ядерний збиток шляхом надання необхідних коштів у тому розмірі, у якому розмір страхування або іншого фінансового забезпечення недостатній для задоволення таких вимог, але не вище межі (якщо він є), установленого у відповідності зі статтею V.

Однією із особливостей такого виду страхування є визначення розміру страхової суми, та, відповідно, страхових платежів у одиницях «Спеціальних прав запозичень» (далі - СПЗ). СПЗ є розрахунковою одиницею, що визначається Міжнародним валютним фондом і використовується при здійсненні ним власних операцій та угод.

При цьому, міжнародними нормами Віденської конвенції встановлено, що розмір відповідальності оператора ядерної установки може бути обмежений на державному рівні, але не менше ніж 300 млн СПЗ за кожен ядерний інцидент, або не менше 150 млн СПЗ, за умови, що для відшкодування ядерної шкоди держава виділяє державні кошти понад цією суми до як мінімум 300 млн СПЗ.

Україною на національному рівні обрано другий варіант обмеження відповідальності операторів ядерних установок.

Так, відповідно до статті 6 Закону України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» визначено, що відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною 150 мільйонам (для дослідницьких реакторів еквівалентною 5 мільйонам) СПЗ у національній валюті за кожний ядерний інцидент. Разом з цим, оператор ядерної установки зобов'язали мати фінансове забезпечення (страхування) для покриття своєї відповідальності у межах суми еквівалентної 150 мільйонам (для дослідницьких реакторів еквівалентною 5 мільйонам) СПЗ у національній валюті за кожний ядерний інцидент (стаття 7 того ж закону). Порядок та умови фінансового забезпечення для покриття відповідальності оператора за ядерну шкоду встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином на законодавчому рівні встановлений розмір страхової суми, а Кабінетом Міністрів України визначено граничний розмір річного страхового тарифу для забезпечення фінансового покриття цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, що становить 3,38% від страхової суми (Постанова КМУ від 20.08.2003 № 1307 «Про затвердження порядку обчислення тарифів при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності за ядерну шкоду»).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на виконання наведених вимог Українського законодавства ДП «НАЕК «Енергоатом», укладено договори страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 21.04.2015 року № 9-004-04-15-00257 та від 15.04.2014 року №9-002-04-14-00042, зокрема, на таких умовах:

- загальна страхова сума за кожним з договорів еквівалента 150 000 000 СПЗ (п. 3.1 договорів);

- річний страховий платіж за кожним з договорів становить суми еквівалентні 5 070 000 СПЗ (п. 4.2).

Сплата страхових платежів розбита на декілька рівних частин поквартально (по 1 267 500 СПЗ).

Оплата проводиться у гривнях по курсу СПЗ до гривні, встановленому Національним банком України на дату здійснення платежу.

Курс СПЗ по відношенню до національної валюти України знаходиться у постійному коливанні, тому визначення загальної ціни договору страхування у гривні завчасно не вбачається за можливе.

ДП «НАЕК «Енергоатом» виконало умови вищевказаних договорів у повному обсязі, тобто сплатило суму еквіваленту 5 070 000 СПЗ по кожному з догорів, будь-яких інших сум, що перевищуюся розмір страхових платежів, визначених договорами, сплачено не було (таблиця з інформацією по платежам із зазначенням курсу СПЗ на день сплати додається до позову).

Вихід ДП «НАЕК «Енергоатом» за межі графіку платежів не призвело до збільшення одиниць СПЗ, що підлягали до сплати за вказаними договорами. Зростання курсу СПЗ не залежить від ДП «НАЕК «Енергоатом».

При цьому, відповідно частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Судова колегія наголошує, що сплата обов'язаного страхового платежу, у розмірі визначеному договорами, за курсом СПЗ більшим на день сплати порівняно з попереднім період не підпадає під категорію збитків у розумінні вимог ст. 22 ЦК України.

Відносно позиції апелянта про наявність порушення зі сторони ДП «НАЕК «Енергоатом» статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2003 року №953, при виконанні підконтрольним суб'єктом договорів обов'язково страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 21.04.2015 року № 9-004-04-15-00257 та від 15.04.2014 року № 9-002-04-14-00042 що, на думку контролюючого органу, призвело до зайвого витрачання 5 881 840,49 грн, слід зазначити наступне.

Два договори, що стали предметом перевірки контролюючим органом, виконанні ДП «НАЕК «Енергоатом» та його контрагентом ПАТ «АСК «ІНГО України» у повному обсязі. Сторони не мають претензій одна до одної. Дія страхових полюсів, що видавались ПАТ «АСК «ІНГО України» на виконання вказаних договорів, не переривалась, страхові платежі сплачені у повному обсязі. Будь-яких штрафних санкцій сторонами одна до одної не застосовано.

Відставання ДП «НАЕК «Енергоатом» від графіку платежів не спричинило зростання ціни договору, оскільки остання визначена у одиницях спеціальних прав запозичень (далі - СПЗ) (пункт 4.2 договорів). ДП «НАЕК «Енергоатом» по кожному з договорів сплатило 5 070 000 СПЗ. Додаткових платежів (витрат) по вищезазначених договорах ДП «НАЕК «Енергоатом» не здійснювало.

Вказані факти підтверджені ДП «НАЕК «Енергоатом» належними та допустимими доказами, та покладені в основу рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Визначення правової категорії збитків містить Цивільний та Господарський кодекси, зокрема, статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Аналогічна норма міститься у статті 225 Господарського кодексу.

Враховуючи законодавче визначення збитків та зважаючи на те, що відставання від графіку платежів не спричинило зміни умов договорів страхування, нарахування, сплати, стягнення додаткових платежів, відповідно відсутні і майнові втрати (збитки).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про завдання ДП «НАЕК «Енергоатом» збитків на суму 5 781 770,80 грн у формі втрати активів чи недоотримання належних доходів, у зв'язку із застосуванням відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за договорами страхування цивільної відповідальності. Зокрема, у справі відсутні докази пред'явлення претензій із сторони страховика - ПАТ «АСК «ІНГО Україна» щодо невиконання чи неналежного виконання умов договорів страхування або докази застосування до. ДП «НАЕК «Енергоатом» відповідальності, у тому числі штрафних санкцій, за-порушення умов таких договорів. При цьому, сплата обов'язкового страхового платежу, у розмірі визначеному договором, за курсом СПЗ більшим на день сплати порівняно з попереднім періодом, не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України (абз. З стр. 6 постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у цій справі).

Разом з цим, судом першої інстанції при прийнятті рішення правомірно застосовано положення статті 614 Цивільного кодексу України та враховано об'єктивні обставини, що зумовили відставання ДП «НАЕК «Енергоатом» від графіку платежів за договорами страхування.

Варто зазначити, що ДП «НАЕК «Енергоатом» є державним підприємством, утвореним з метою виробництва електричної енергії.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про електроенергетику» купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України.

Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Таким чином ДП «НАЕК «Енергоатом» всю вироблену електричну енергію продає на оптовий ринок електричної енергії через ДП «Енергоринок» (державне підприємство, що створене з метою забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії).

Всі розрахунки за продану електричну енергію ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснює виключно з ДП «Енергоринок».

Основним джерелом доходів для ДП «НАЕК «Енергоатом» (більше 95%) є кошти, що надходять від ДП «Енергоринок» за продану електричну енергію. Враховуючи постійне недоотримання таких коштів ДП «НАЕК «Енергоатом» перебуває у стані дефіциту обігових коштів (у матеріалах справи наявна копія акту звірки розрахунків з ДП «Енергоринок» 15.07.2016 року № 07/51-4-7292, що є додатком до позову).

Таким чином, ДП «НАЕК «Енергоатом» позбавлено об'єктивної можливості обирати найбільш сприятливий курс СПЗ для здійснення страхового платежу. Такі платежі здійснюються по мірі надходження коштів за продану електричну енергію, та після погашення першочергових платежів (заробітна плата, податки, закупівля ядерного палива для атомних електростанцій, вивезення відпрацьованого ядерного палива та інші).

Крім того, враховуючи відсутність в Україні виробництва власного ядерного палива (основа для вироблення електричної енергії (основна стаття витрат ДП «НАЕК «Енергоатом») та сховища відпрацьованого ядерного палива його закупівля та вивезення відпрацьованого здійснюється закордоном/закордон відповідно до валютних контрактів.

У період 2014-2015 років відбулося значене знецінення національної валюти, що призвело до непередбачуваних втрат державного підприємства при купівлі іноземної валюти (зростання курсу іноземних валют по відношенню до гривні у вказаний період є загальновідомим фактом).

Також, продаж електричної енергії ДП «НАЕК «Енергоатом» на оптовий ринок електроенергії, здійснюється за тарифом, встановленим державою в особі Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП). (стаття 11 Закону України «Про електроенергетику»).

ДП «НАЕК «Енергоатом» позбавлено можливості самостійно підвищувати ціну на вироблену електричну енергію у зв'язку з економічними чинниками, має лише право подати відповідне обґрунтування до НКРЕКП з проханням про підвищення тарифу.

Зважаючи, зокрема, на зростання курсу СПЗ ДП «НАЕК «Енергоатом» систематично цього приводу зверталось до НКРЕКП з проханням про підвищення тарифу (копії листів наявні у матеріалах справи).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відставання від графіку платежів за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 21.04.2015 року № 9-004-04-15-00257 та від 15.04.2014 року № 9-002-04-14-00042 відбулося з об'єктивних причин, що не залежали від ДП «НАЕК «Енергоатом». Разом з цим, відставання від графіку платежів не призвело до збільшення розміру страхових платежів, встановлених договором, оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом» по кожному з них сплачено суми еквівалентні 5 070 000 СПЗ. Будь-яких додаткових зобов'язань, зокрема, майнових ДП «НАЕК «Енергоатом» не понесло у зв'язку з відставанням від графіку платежів, що вказує на відсутність збитків.

Відносно позиції Державної аудиторської служби України з посиланням на судову практику щодо відсутності права підконтрольної установи на оскарження пункту 1 вимоги контролюючого орану, оскільки така вимога не порушує права державного підприємства, слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення враховано позицію Верховного Суду України, викладену зокрема у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1143а15, про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише у частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусового стягнути виявлені у ході перевірки збитки. Згідно з позицією Верховного Суду України, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, а тому вимога про відшкодування виявлених збитків не породжує для позивача прав чи обов'язків.

Наведене свідчить, що не створює правових наслідків лише така вимога органу державного фінансового контролю, яка містить вимогу про примусове стягнення виявленої під час перевірки матеріальної шкоди (збитків).

Разом з тим, в оскаржуваній вимозі ДАС України вимагає опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку, а також розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Оскільки оскаржувана вимога не містить посилання щодо примусового стягнення виявленої в ході ревізії матеріальної шкоди (збитків) та є вимогою про усунення допущених порушених порушень законодавства, колегія судів першої інстанції прийшла до обґрунтованого висновку, що така вимога безпосередньо створює для ДП «НАЕК «Енергоатом» правові наслідки у вигляду обов'язку усунути виявлені ревізією порушення та може бути оскаржена у судовому порядку.

Вказана позиція повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладених у постановах від 15.04.2014 № 21-40а14 та від 26.05.2015 №2133а15.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його апеляційна скарга, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято цілком вірне та обґрунтоване рішення, а отже підстави для його скасування відсутні.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою апеляційного суду від 01.02.2017 року було відстрочено сплату судового збору до винесення кінцевого рішення судом апеляційної інстанції.

07.02.2017 року апелянтом було сплачено судовий збір, однак не в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ст.. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, з 1 грудня - 1700 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року становить 1760 грн. (1600 грн.*110%).

Враховуючи те, що Державною аудиторською службою України сплачено судовий збір в розмірі 1515,80 грн., то апелянту слід доплатити 244,2 грн.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути із Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул.. П. Сагайдачного, 4) до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.