Рішення № 6531166, 04.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2009Справа №2-24/4263-2009 За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" ( 98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005) до відповідача - Санаторія "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України ( 98677, АР Крим, м. Алупка, вул. Дворцове шосе, 4, ідентифікаційний код 01995752)

про стягнення 85 541,02 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Санаторія "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України про стягнення з відповідача на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" заборгованості за надані послуги за договором про відпускання води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації в розмірі 85541,02 грн., у тому числі: основний борг у сумі - 77588,09 грн., 3% річних - 1295,08 грн., інфляційні втрати - 6657,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору № 1109 від 16.02.2001 р. на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків у комунальну каналізацію в частині своєчасності проведення розрахунків за отримані послуги з водопостачання за період з 01.02.2008 р. по 13.07.2009 р., у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 77588,09 грн. Несплата зазначеної заборгованості стала підставою для звернення Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку, а також 3 % річних у розмірі 1295,08 грн. та індекс інфляції у розмірі 6657,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані також посиланням на ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Закон України "Про питну воду та питне водопостачання".

Представник відповідача у судове засідання не заявився, витребувані судом документи не представив, письмового відзиву на позов не надав.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2001 року між Підприємством водопровідно – каналізаційного господарства (Водоканал) та Санаторієм "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України (Абонент) укладено|ув'язнений| договір № 1109 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію(а.с. 8).

Згідно пункту 1.1 статуту Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" є правонаступником Виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540 (а.с. 49-54).

Згідно з пунктом 1 Договору Водоканал бере на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною водою при наявності води в джерелах у об’ємі встановленого ліміту та здійснювати послуги з водовідведення, а Абонент зобов’язується оплатити їх. У пункті 1 Договору також передбачено, що у випадку зміни тарифів абонент зобов’язується виконувати сплату наданих йому послуг, виходячі з нових цін з дня їх введення. При цьому про такі зміни Водоканал сповіщає абонента протягом 10 днів з моменту їх введення.

Відповідно до пункту 8 Договору на абонента покладено обов’язок отримувати рахунки за використану воду та послуги з каналізації у абонентському відділі Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" 16 числа кожного місяця та оплачувати їх протягом п’яти банківських днів з дня отримання.

Згідно з пунктом 8.2. Договору претензії на неправильну виписку рахунків (нарахування суми, тарифікація) заявляються водоканалу у письмовій формі не пізніше п’яти днів з дня отримання рахунку. Пред’явлення претензій не зупиняє сплату рахунку у повній сумі у встановлений строк. При встановленості правильності претензії надлишки сум, отриманих водоканалом, зараховуються в погашення наступних рахунків на воду.

Відповідно до пункту 19 Договору, договір № 1109 від 16.02.2001р. укладається строком до лютого 2004 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення терміну жодна з сторін не надасть заяви про відмову від вказаного договору.

Сторони по справі не надали суду доказів розірвання Договору № 1109 від 16.02.2001р., у зв’язку з чим на момент розгляду справи вказаний договір є чинним, та правовідносини між сторонами, обумовлені вказаним договором продовжують існувати.

На виконання умов договору позивачем протягом лютого 2008 р. по липень 2009 р. надавались послуги з водопостачання та приймання стоків на загальну суму 77588,09 грн., про що кожного місяця за вказаний період надавались рахунки № 1109, у яких зазначалися: обсяг наданих послуг, тарифи й загальна сума, що підлягає оплаті (а.с.13-46).

Як зазначалось, відповідно до умов укладеного Договору відповідач повинен самостійно отримувати вказані рахунки, у зв’язку з чим позивач по справі звільняється від обов’язку доказати факт отримання Санаторієм "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України виставлених рахунків.

При цьому, з вищезазначених рахунків вбачається, що сума у розмірі 77588,09 грн., утворилась за наслідками споживання води та послуг з каналізації за вказаний період жилими домами, які розташовані за адресами: вул. Ульянових 6 та 8, вул. Дворцове шосе 9 та 11, вул. Леніна 9 та 23, вул. Левітана 9, вул. Приморська 4, пров. Приморський 1 та 2, вул. Нагорна 46, вул. Фрунзе 5 та 9, вул. Севастопольське шосе 62.

Вказані дома значаться у рахунках як структурні підрозділи позивача та, згідно листа комунального підприємства “Алупкінське управління міського господарства” від 01.10.2008 р., знаходяться на балансі Санаторію "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України (а.с. 74).

Як зазначалось, вартість отриманих послуг за період з 01.02.2008 р. по 13.07.2009 р. відповідачем сплачена не була.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 77588,09 грн. за період з 01.02.2008 р. по 13.07.2009 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У судовому засіданні представник відповідача усно заперечував проти позову, посилаючись на те, що надані послуги фактично споживались громадянами, які мешкають у житлових будинках за адресами: вул. Ульянових 6 та 8, вул. Дворцове шосе 9 та 11, вул. Леніна 9 та 23, вул. Левітана 9, вул. Приморська 4, пров. Приморський 1 та 2, вул. Нагорна 46, вул. Фрунзе 5 та 9, вул. Севастопольське шосе 62. Крім того, як стверджує відповідача, частина зазначених житлових будинків була передана на баланс іншим підприємствам, та протягом спірного періоду вони вже не знаходились на балансі відповідача.

Судом ухвалами господарського суду АР Крим від 22.09.2009 р., від 19.10.2009 р. витребувались у відповідача докази в обґрунтування його заперечень, зокрема, що житлові будинки, вказані у рахунках за надані послуги, не знаходились на балансі санаторію, проте відповідач вимоги суду не виконав, витребувані судом документи не представив, так само відповідачем не представлено доказів неможливості надання зазначених документів до суду.

Суд зазначає, що в силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також постановою Вищого господарського суду від 09.07.2009 р. у справі № 2-29/2511-2008 за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" до Санаторія "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості за отримані послуги з відпустку води та приймання стоків за договором № 1109 від 16.01.2001 р. за період з 01.06.2005 р. по 01.02.2008 р., встановлено, що послуги з відпустку води та приймання стоків фактично були спожиті мешканцями багатоквартирних будинків, які зазначені у рахунках та знаходяться на балансі відповідача. Також судом встановлено, що ця обставина не може бути підставою для звільнення відповідача від обов’язку по сплаті боргу у заявленому розмірі з наступних підстав. Крім того, судом встановлено, що санаторій (відповідач) та зазначені багатоквартирні будинки мають єдину спільну точку приєднання до мережі міського водопроводу, квартири у будинках окремими водомірами не обладнані, а окремі договори між мешканцями цих будинків на надання послуг з водопостачання та водовідведення не укладались( а.с. 69-73).

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Згідно правил частини 1 статті 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 4 статті 19 цього Закону передбачено, що балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг і, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання, в тому числі на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Згідно з статтею 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що саме на балансоутримувача, яким є відповідач у справі, покладається обов’язок прийняти заходи до врегулювання правовідносин з надання комунальних послуг квартиронаймачам, орендарям чи власникам квартир, що знаходяться у нього на балансі, шляхом укладення відповідного договору. Доказів виконання цього обов’язку відповідачем суду не надано.

Більш того, умовами підпункту 8.1. пункту 8 Договору сторони передбачили, що претензії на неправильну виписку рахунків (нарахування, тарифікація) заявляються Водоканалу у письмовій формі не пізніше 5 днів з дня отримання рахунку.

Доказів надсилання таких претензій відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що відповідачем не було оплачено жодного рахунку Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" за надані послуги за період з 01.02.2008р. до 13.07.2009р. Відповідачем не доведено суду зворотнього.

Отже судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам за період з 01.02.2008р. до 13.07.2009р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 77588,09 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 6657,85 грн. та 3% річних у розмірі 1295,08 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати отриманих послуг, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Санаторія "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України за період з березня 2008р. до червень 2009р. становить 6657,85 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати отриманих послуг, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 1295,08 грн. за період з березня 2008р. до червень 2009р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача – Санаторія "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України.

У судовому засіданні судом досліджені оригінали документів, наданих сторонами по справі, у обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. N 693 Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361 встановлено розмір суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підлягає сплаті при зверненні з позовом до суду - 118,00 грн. Таким чином, на момент подачі позовної заяви позивачем - 06 серпня 2009 року сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становила 118,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем платіжним дорученням № 3703 від 17 липня 2009 року було сплачено 315, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи, що позивач звернувся із позовом до суду 06.08.2009 р., зайве сплачена сума у розмірі 197,00 грн. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету (а.с. 6).

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Санаторія "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України ( 98677, АР Крим, м. Алупка, вул. Дворцове шосе, 4, ідентифікаційний код 01995752) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" ( 98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005) 77588,09 грн. заборгованості, 1295,08 грн. грн. 3% річних, 6657,85 грн. інфляційних втрат, 855,42 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Кримському республіканського підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" ( 98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005) з Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31218259700002, банк одержувач ДУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код в ЄДРПО України 34740405) 197,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.