Постанова № 6528425, 23.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11659/09/0570 час прийняття постанови: 14.10 година Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є. за участю: представника позивача – Кир’язієвої Н.В.

представника відповідача – Трофімчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Центр» до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій від 12 січня 2009 року № 0000042350 на суму 6467.50 грн. та № 0000052350 на суму 130.00 грн.,

                                                             В С Т А Н О В И В :

Мале приватне підприємство «Центр» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій від 12 січня 2009 року № 0000042350 на суму 6467.50 грн. та № 0000052350 на суму 130.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в порушення Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Указу Президента країни «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» не повідомив позивача про проведення перевірки за десять днів. Надані направлення на проведення перевірки не відповідають встановленій формі направлення, яке передбачено п. 1 ч. 1 ст. 11І Закону України «Про державну податкову службу України»

Крім того, позивачем зазначається, що під час проведення перевірки працівниками податкового органу було перевірено всі готівкові кошти, які знаходились на робочому місці, та був роздрукований касовий чек. Сума на робочому місці відповідала сумі, яка була зазначена в касовому чеці, але інспектори вимагали відкрити сейф, в якому знаходились кошти у сумі 1293.50 грн. Позивач з цього приводу зазначає, що ці кошти були залишені директором Кирязієвим В.В. Зазначена сума є залишком від 1800.00 грн., які були отримані від Кирязієвої Н.В. за договором займу від 16.12.2008 року. Різниця у розмірі 506.50 грн. була витрачена директором для виробничих потреб.

Тому позивач просить суд визнати недійсними рішень про застосування штрафних санкцій від 12 січня 2009 року № 0000042350 на суму 6467.50 грн. та № 0000052350 на суму 130.00 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що перевіркою позивача було встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у сумі 1293.50 грн. та порушення порядку використання торгового патенту (торговий патент не знаходився на доступному для огляду місці). Згідно ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до СПД, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі суми невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті.

Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, надала суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог та просила його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, обґрунтування заперечень співпали з обґрунтуваннями, викладеними у письмових запереченнях. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судовий розгляд здійснювався із застосуванням звукозаписувального цифрового пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. ст. 8, 9, 10 та п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органами, які видали ці документи, торгових патентів тощо.

17 грудня 2008 року на підставі направлень від 16 грудня 2008 року № 45 та № 44 співробітниками Державної податкової адміністрації у Донецькій області проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці – АГЗП, що розташована за адресою: смт. Старобешеве, вул. Мічуріна, 1-Б, суб’єкта господарської діяльності – Малого приватного підприємства «Центр» (ЄДРПОУ 20399607).

За результатами перевірки складено акт № 0038/05/42/23/20399607 від 24.12.2008 року, в якому вказані наступні порушення вимог чинного законодавства, а саме: ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; ст. 3 п. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 1.6 Положення порядку реєстрації опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем за порушення ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052350 від 12.01.2009 року на суму 130 грн.

Також, за результатами перевірки податковим органом стосовно Малого приватного підприємства «Центр» прийнято друге рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000042350 на суму 6467.50 грн. за порушення ст. 3 п. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивачем 16.01.2009 року зазначені вище рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій були оскаржені до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, за результатами розгляду скарги підприємства Державною податковою адміністрацією у Донецькій області 24.02.2009 року було прийнято рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено. Позивач, не погодившись з розглядом скарги від 16.01.2009 року, звернувся зі скаргою на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Державної податкової адміністрації України. 21 липня 2009 року за результатами скарги Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення № 3616/6/25-0415, відповідно до якого рішення Державної податкової інспекції у Старобешівському районі та рішення ДПА у Донецькій області від 24 лютого 2009 року залишені без змін.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та в порядку, визначених законами мають право здійснювати контроль за дотриманням встановленого законом порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, торгових патентів.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з частиною сьомою ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, всі перевірки застосування реєстраторів розрахункових операцій (як позапланові, так і планові) у розумінні і в цілях Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є позаплановими, тобто щодо них застосовуються вимоги цього закону, передбачені для позапланових перевірок.

Статтею 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок: посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Втім, позивач не скористався правом недопуску посадових осіб Державної податкової адміністрації у Донецькій області до перевірки, і вони фактично були допущені, що дозволяє дійти висновку про погодження позивача з діями посадових осіб Державної податкової адміністрації у Донецькій області щодо проведення перевірки 17.12.2008 року.

Тому, суд вважає доводи позивача щодо недодержання форми документів, які були йому надані в якості підстави для проведення перевірки, необґрунтованими.

Судом встановлено, що відповідно до ст. ст. 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Статтею 2 зазначеного Закону визначено, що місце проведення розрахунків – місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

Пунктом 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

У відповідності з п. 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Підтвердженням факту невідповідності коштів, наявних у касі підприємства розміру коштів, відображених у денному звіті, є безпосередньо Х-звіт, який був роздрукований 17.12.2008 року на реєстраторі розрахункових операцій МІНІ 500.01 АЗС, заводський № ПН 54101060, фіскальний № 0542000739 та опис готівкових коштів, на підставі яких розмір невідповідності складає 1293.50 грн.

Таким чином, застосування до позивача податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6467.50 грн. є обґрунтованим та правомірним.

Крім того, поясненнями особи підприємства, яка була присутня при проведенні перевірки – Грубов Микола Васильович (оператор), підтверджується невідповідність грошових коштів, наявних у касі підприємства розміру коштів, відображених у денному звіті.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату;на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.

Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність, зокрема, за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Частинами 3 та 4 ст. 9 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлено, що контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України. Суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент. Контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається з акту перевірки торговий патент був відсутній на доступному для огляду місці.

Також, зазначене підтверджується письмовими поясненнями Грубова Миколи Васильовича (оператора), з яких вбачається, що йому не відома причина відсутності патенту на доступному для огляду місці.

Таким чином, податковим органом правомірно застосована штрафна (фінансова) санкція до позивача у сумі 130.00 грн. за порушення ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем у судовому засіданні доведена правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги Малого приватного підприємства «Центр» до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій від 12 січня 2009 року № 0000042350 на суму 6467.50 грн. та № 0000052350 на суму 130.00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Центр» до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій від 12 січня 2009 року № 0000042350 на суму 6467.50 грн. та № 0000052350 на суму 130.00 грн. – відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 23 вересня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 28 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.