Постанова № 6528427, 23.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-13154/09/0570

час прийняття постанови: 15.20 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача                     Свища О.В.

представника відповідача                              не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанови відповідача АН № 554148 від 6 березня 2008 року, зняття арешту, який накладений Першою Макіївською державною нотаріальною конторою, згідно з постановою АН № 554148 від 6 березня 2008 року, на все майно ДП «Донвуглереструктуризація»,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» звернулось до суду з позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанови АА № 152263 від 06.03.2008 року про заборону відчуження всього майна ДП «Донвуглереструктуризація», зняття арешту, який накладений Першою Макіївською державною нотаріальною конторою, згідно з постановою АА № 152263 від 06.03.2008 року, на все майно ДП «Донвуглереструктуризація».

Позивачем під час судового розгляду справи надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що ним помилково в позові зазначений номер оскаржуваної постанови та просить суд скасувати постанову Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції АН № 554148 від 6 березня 2008 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою відповідач наклав арешт на все майно Державного підприємства «Донвуглереструктуризація». Відповідно до даної постанови Першою Макіївською державною нотаріальною конторою все нерухоме майно позивача внесено до єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Позивач зазначає, що арешт майна ДП «Донвуглереструктуризація» був здійснений без участі представника підприємства, крім того, про такі дії керівництво ДП «Донвуглереструктуризація» не було повідомлено.

Позивач вважає, що відповідачем при прийняті оскаржуваної постанови порушені норми ст. ст. 25, 56, 65 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач не забезпечив участь представника у судове засідання, заперечення проти позову або заяву про його визнання суду не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки суду не повідомив.

На підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних доказів.           

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Центрально-міським відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції винесена постанова АН № 554148 від 6 березня 2008 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яким накладено арешт на все майно, що належить Державному підприємству «Донвуглереструктуризація» та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ДП «Донвуглереструктуризація».

Крім того, на підставі зазначеної постанови Першою Макіївською державною нотаріальною конторою було внесено до Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна запис про арешт всього нерухомого майна позивача.

Позивач оскаржує зазначену постанову, посилаючись на порушення з боку відповідача положень Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, що регулюють такі правовідносини.

Суд вважає таке твердження позивача обґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова АН № 554148 від 6 березня 2008 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження відповідачем була винесена при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Відповідно до п. 4.19.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.1999 року, якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

В порушення зазначених вимог Закону, Центрально-міським відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції не направлялась на адресу Державного підприємства «Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» копія постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1.7.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.1999 року, з використанням бланків складаються такі документи виконавчого провадження: акт опису й арешту майна (додаток 21); постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26); акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29); квитанційна книжка (додаток 30); розпорядження (додаток 33).

Відповідно до п. 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.1999 року, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 5.6.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.1999 року, про накладення арешту на нерухоме майно державний виконавець не пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до п. 5.6.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.1999 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем виноситься постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додатки 26, 26-1). Перший примірник постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26) складається з використанням бланків документів виконавчого провадження.

Згідно додатку 26 до пункту 1.7.2 зазначеної Інструкції в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження повинно бути зазначено наступне: дата і місце складання постанови; назва органу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця; назва документу, дата видачі цього докум6нту, назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина; обставини встановлені державним виконавцем; найменування боржника; порядок оскарження постанови; ім'я та по батькові державного виконавця та його підпис.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови в ній не зазначена назва органу чи посадової особи, яка видала документ, що належить виконанню, його резолютивна частина та найменування стягувачів.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.

Стаття 64 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

3) у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування Державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника -юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідачем не з’ясоване дотримання черговості накладення арешту на майно, визначеної ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» та в залежності від цього не повідомлено власника або уповноваженого ним органу, до сфери управління якого належить майно про такі дії.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем письмових пояснень з приводу заявленого позивачем позову або будь-яких документів (доказів) на підтвердження правомірності прийнятих актів не було подано.

З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятого рішення та вчинених дій, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного кодексу України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Донецька обласнадирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанови відповідача АН № 554148 від 6 березня 2008 року, зняття арешту, який накладений Першою Макіївською державною нотаріальною конторою, згідно з постановою АН № 554148 від 6 березня 2008 року, на все майно ДП «Донвуглереструктуризація» – задовольнити повністю.

Визнати недійсною постанову Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції АН № 554148 від 6 березня 2008 року про арешт майна Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» та оголошення заборони на його відчуження.

Зобов’язати Першу Макіївську державну нотаріальну контору зняти арешт, який накладений згідно з постановою АН № 554148 від 6 березня 2008 року, на все майно Державного підприємства «Донвуглереструктуризація»

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86102, Донецька область, м. Макіївка, вул. Успенського; р/р 26002301531210 у філії ЦМВ ПІБ м. Макіївки, МФО 334516, ЄДРПОУ 32442610) судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 23 вересня 2009 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений та підписаний 28 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.