Постанова № 6528246, 17.03.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2009 р.                                                                       справа № 29155/08/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді при секретарі                                                  Цургановій Г.В. за участю:                      представника позивача Герасимової Н.О.

представниківвідповідача

Чефанова Є.В. , Чекунової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна

енергетична компанія»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по

роботі з великими платниками податків в м.

Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень

– рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» , звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень.

В обґрунтування позову зазначив, що ДП «ДВЕК» не згодне з податковими повідомленнями – рішеннями № 0003031312/0/4884/10/15-16-23/3 від 11.02.2008 року та № 0003081312/0/4883/10/15-16-23/3 по нарахування штрафу з ПДВ СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку без урахування призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, погашало податковий борг з ПДВ з текучих податкових зобов’язань у порядку календарної черговості його виникнення.

Вважає, що у СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було самостійно визначене платником податку на ДП «ДВЕК» у платіжних дорученнях у час сплати суми податкових зобов’язань.

Просив визнати недійсними спірні податкові повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, свою позицію мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали , вважали його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, суду надали письмові заперечення, вказали, що відповідно до вимог пп.7.7 ст.7 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями) при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Тобто, наявність у платника податків податкового боргу, не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізні терміни виникнення, у зв’язку із чим платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов’язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов’язань, та за їх рахунок. Підставами для примусового стягнення активів платника податків, є активи платника податків, які можуть бути примусово стягнуті, в рахунок погашення його податкового боргу, виключно за рішенням суду. В даному випадку, платник податків не визначив самостійно черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу, що передбачено пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону. Пунктом 19.6 ст.19 Закону встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти діють лише у частині, що не суперечить нормам цього Закону. Визначений порядок сплати та зарахування податків є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби. Отже, податкові органи на підставі діючого законодавства здійснюють зарахування податкових платежів на погашення податкового боргу. Бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень, суперечить встановленій законодавством черговості зарахування таких платежів. Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань, з того самого платежу, у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків. Викладене вище, щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, підтверджується роз’ясненнями, затвердженими наказом ДПА України від 13.11.2002 року № 540. За несвоєчасну сплату у встановлені законодавством строки сум податкових зобов’язань (податковий борг) на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (за змінами та доповненнями) СПДІ по роботі з ВПП у м. Донецьку до позивача застосовані штрафні санкції, про що винесено податкове повідомлення – рішення. Просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, вважає встановленим наступне.

ДП «ДВЕК» є юридичною особою, створене на підставі Наказу Мінпаливенерго від 18.08.2004 року № 492, що здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого 01.09.2004 року.

Відповідач є платником податків та зборів, передбачених ЗУ «Про систему оподаткування.

Актом про результати невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності погашення податкових зобов’язань з ПДВ № 73/15-16-23/3-33161769 від 31.01.2008 року ДП «ДВЕК» встановлене порушення п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», відповідно до яких встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань ПДВ на суму 1174526,02 грн. з затримкою від 1 до182 днів, в тому числі: з затримкою до 30 днів – 365501,80 грн., з затримкою понад 90 днів – 809024,22 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003081312/0/4883/10/15-16-23/3 від 11.02.2008 року відповідно до пп. 17.1.7 п.17.1 ст.7 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» за затримку більш ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 809024,22 грн. застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 404512,11 грн. - 50% від суми, щодо якої застосовується штрафна санкція.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003031312/0/4884/10/15-16-23/3 від 11.02.2008 року відповідно до пп. 17.1.7 п.17.1 ст.7 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 365501,80 грн. застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 36550,18 грн. - 10% від суми, щодо якої застосовується штрафна санкція.

          Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відповідачем у даному випадку доведена правомірність своїх дій, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1.11 ст. 1 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 4.1.4 п. «а» п.4.1 ст.4 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяцю.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.01.2007 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість вх. № 12189, якою визначена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 5038310 грн., що підтверджено копією зазначеної податкової декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 цього закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього закону для подання податкової декларації.

Таким чином, сплатити суму податкового зобов’язання по податковій декларації з ПДВ від 20.01.2007 року позивача повинен був з 20.01.2007 року по 30.01.2007 року.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму погашеного податкового боргу відповідно до ст.ст. 16, 17 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» нараховуються пеня та штрафні санкції.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 зазначеного Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф відповідного розміру в залежності від терміну затримки.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Суд не погоджується з твердженням позивача щодо неправомірного нарахування відповідачем штрафної санкції на будь-яке зменшення по особистому рахунку платника податку, так як до уваги приймається лише фактична сплата податкових зобов'язань та напрямок платежу визначається з урахуванням п. 7.7 ст. 7 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та наказу ДПА України від 18.07.05 № 276 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», зареєстрованого в Мінюсті 02.08.05 р. за № 843/11123.

Крім того, позивач зазначив, що сплата ПДВ провадилася підприємством з поточного рахунку за спеціальним режимом використання згідно порядку, встановленого Постановою КМУ від 05.06.2000 року № 892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 07.03.2002 року № 270).

В пункті 7-1 Постанови КМУ від 05.06.2000 року № 892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості» визначений особливий порядок перерахування та ви користування сум ПДВ, а саме: суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

У підтвердження своїх доводів позивачем було надано суду платіжні доручення, а саме:

- платіжне доручення № 4555 від 10.01.2007 року, яким позивачем сплачено ПДВ по строку на 10.01.2007 року у сумі 288627,80 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

- платіжне доручення № 4595 від 15.01.2007 року, яким позивачем сплачено ПДВ по строку на 15.01.2007 року у сумі 30000 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

- платіжне доручення № 5126 від 30.01.2007 року, яким позивачем сплачено ПДВ по строку на 30.01.2007 року у сумі 2100 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

- платіжне доручення № 5178 від 31.01.2007 року, яким позивачем сплачено ПДВ по строку на 31.01.2007 року у сумі 3800 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

- платіжне доручення № 4517 від 05.01.2007 року, яким позивачем сплачено ПДВ по строку на 05.01.2007 року у сумі 36585 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

- платіжне доручення № 4546 від 09.01.2007 року, яким позивачем сплачено ПДВ по строку на 09.01.2007 року у сумі 577 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

- платіжне доручення № 4851 від 23.01.2007 року, яким позивачем сплачено ПДВ по строку на 23.01.2007 року у сумі 20000 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

-          платіжне доручення № 4823 від 23.01.2007 року, яким позивачем сплачено

ПДВ по строку на 23.01.2007 року у сумі 698030 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

-          платіжне доручення № 5030 від 25.01.2007 року, яким позивачем сплачено

ПДВ по строку на 25.01.2007 року у сумі 118500 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

-          платіжне доручення № 5102 від 29.01.2007 року, яким позивачем сплачено

ПДВ по строку на 29.01.2007 року у сумі 30000 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

-          платіжне доручення № 4923 від 24.01.2007 року, яким позивачем сплачено

ПДВ по строку на 24.01.2007 року у сумі 300000 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

-          платіжне доручення № 5055 від 25.01.2007 року, яким позивачем сплачено

ПДВ по строку на 25.01.2007 року у сумі 41500 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

-          платіжне доручення № 4657 від 16.01.2007 року, яким позивачем сплачено

ПДВ по строку на 16.01.2007 року у сумі 50000 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року,

-          платіжне доручення № 4692 від 17.01.2007 року, яким позивачем сплачено

ПДВ по строку на 17.01.2007 року у сумі 147745,75 грн. за реалізоване вугілля згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 року.

Проте, позивачем не було надано доказів у підтвердження того, що підприємством було здійснено сплату податкового зобов'язання своєчасно, тобто у період з 20.01.2007 року по 30.01.2007 року та на повну суму узгодженого податкового зобов’язання по декларації з ПДВ від 20.01.2007 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача порушення ст. ст. 4, 5, 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що в разі наявності у платника податку податкового боргу за попередні звітні періоди та узгодження ним податкових зобов’язань в наступних податкових періодах шляхом подання податкових декларацій, розрахунків, такий платник податку не може самостійно визначити черговість погашення таких зобов’язань.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем законно та обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, у зв’язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державного підприємства «Донецької вугільної енергетичної компанії» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, відмовити у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 17 березня 2009 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено 20 березня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Стиран В.В.