Постанова № 65278289, 13.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 336/7264/16-п Суддя в 1-й інстанції Галущенко Ю.А.

Провадж. № 33/778/102/17 Суддя в 2-й інстанції Тютюник М.С.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року місто Запоріжжя

Суддя апеляційного суду Запорізької області Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1, розглянувши в залі апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 20400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з оскаржуваною постановою, 24 листопада 2016 року о 04 год. 40 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 у м. Запоріжжя по вул. Магістральній у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.

На ОСОБА_1 накладено стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі 20400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, вказує, що постанова винесена з порушенням норм КУпАП, суддя формально підійшла до розгляду справи, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, лише є факт наявності у нього в крові алкоголю в розмірі 0,23 промілі і то це внаслідок вживання лікарського засобу, знаходячись в автомобілі, який перебував на стоянці. Таким чином звинувачення його в скоєні адміністративного правопорушення є безпідставним та незаконним. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі закрити.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав вимоги апеляційної скарги, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 051343 від 24 листопада 2016 року (а.с. 1), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому відображені показання ОСОБА_2 Драгер (а.с.2), направленням на медичний огляд водія ОСОБА_1 (а.с.3), поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.4-5), довідкою Департементу патрульної поліції від 28.11.2016 року та іншими даними про притягнення ОСОБА_1 14.06.2016 року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 6, 7).

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, є безпідставними, оскільки суд дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку, та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП як повторне протягом року керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Під час розгляду в місцевому суді ОСОБА_1 пояснив, що рухався в автомобілі в бік будинку до місця проживання, де зупинив т транспортний засіб, заглушивши двигун. Надалі під час перебування у салоні автомобіля та збираючи речі, до нього підійшли працівники поліції з проханням оглянути автомобіль, а в подальшому запропонували пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на приладі «Драгер», що він і зробив, отримавши результат 0,23 %.

Пояснення ОСОБА_1 щодо фактичних обставин справи, дані ним при розгляді справи в суді першої інстанції узгоджуються із відеозаписом подій, що зафіксовані на технічному носії інформації та оглянуті в суді апеляційної інстанції.

За відомостями відеозапису вбачається переслідування працівниками поліції конкретного транспортного засобу у дворах житлових багатоповерхових будинків, рух даного транспортного засобу з ввімкненим світлом передніх фар та задніх габаритних вогнів, його зупинка при наближені автомобіля працівників поліції, загоряння стоп-сигналів транспортного засобу, що зупинився та подальше спілкування водія даного транспортного засобу ОСОБА_1 із працівниками поліції.

З огляду на дані відеофіксації ОСОБА_1 спростовує факт зупинки автомобіля під його керуванням працівниками поліції, але наполягає на самостійній зупинці транспортного засобу.

Оглянуте зображення у сукупності із поясненнями ОСОБА_1 в суді першої інстанції спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем та переконує суд у протилежному.

Отже посилання апелянта, щодо невстановлення факту керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими.

Допитаний в суді апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_4 підтвердив факт присутності, поряд із іншим свідком, при продутті ОСОБА_1 алкотестеру, підтвердив розпакування працівниками поліції алкотестеру та зафіксований результат тесту, зазначив про відсутність заперечень з боку ОСОБА_1 щодо отриманого результату.

Таким чином, висновки суду, які викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим, особу правопорушника, який не вперше притягується до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, є домірним скоєному, відповідає меті виховного впливу.

Доводи апеляційної скарги правопорушника не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАп справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Запорізької області М.С. Тютюник