Постанова № 6526862, 09.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-7284/09/0570

час прийняття постанови: 12 годині 40 хвилині

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Химич М.В.,

за участю представника позивача                     Колесника Р.М.,

представника відповідача                              Гринюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, вул.50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» до Маріупольської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень, -

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» звернулось з адміністративним позовом до Маріупольської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.10.2007 року позивачем відповідно до вантажно-митної декларації №703040406/2007/602361 було здійснено митне оформлення товару – автокрану моделі «Liebherr» тип LT1080». Митне оформлення товару здійснювалось за кодом УКТЗЕД 8426410000 з врахуванням основних правил інтерпретації класифікації товарів.

          На товари, митне оформлення яких здійснювалось за зазначеними вантажно-митними деклараціями, Маріупольською митницею було прийняте класифікаційне рішення від 18.10.2007 р. за вантажно-митної декларації №703040406/2007/602361, яким на товар був визначений код УКТЗЕД 8426410000. На час митного оформлення митницею було визнано правильність та відповідність законодавству класифікації товарів. Усі вантажно-митні декларації були оформлені відповідачем, позивачем були сплачені усі митні платежі в повному обсязі, товари були випущені у вільній обіг.

          Митним органом була проведена камеральна перевірка стану дотримання вимог законодавства України щодо правильності класифікації, нарахування у повному податків та зборів (обов’язкових платежів) під час митного оформлення підприємством товарів за вантажною митною декларацією №703040406/2007/602361, оформленою 18.10.2007 року, про що 04.12.2008 року складений акт №к9/8/7030000000/0031577140. В акті митний орган зазначає, що класифікація товарів за зазначеним вище вантажно-митними деклараціями за кодом УКТЗЕД 8426410000 є неправильною. Митний орган вважає, що відповідно до ст.313 Митного кодексу України, автокран, оформлений у митному відношенні 18.10.2007 року повинен класифікуватися в товарній під категорії 8705100000 згідно з УКТЗЕД. Згідно акту, факт оформлення за помилковим кодом крану призвело до сплати заниженого мита. Сума несплаченого ввізного мита склала, згідно акту, 48819,87 грн., за податок на додану вартість – 9763,98 грн.

На підставі акту камеральної перевірки 02.02.2009 р. митним органом прийняті податкові повідомлення: № 1 – про визначення суми податкового зобов’язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України в сумі 48819,87 грн. та штрафні санкції 2440,99 грн., № 2 – про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України в сумі 9763,98 грн. та штрафні санкції 488,20 грн.

          Позивач вважає, що дії митного органу при проведення камеральної перевірки є протиправними, оскільки був змінений текстовий опис товару, тобто, до акту перевірки внесені неправдиві дані.

          Позивач вважає податкові повідомлення незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Просив визнати нечинним податкове повідомлення від 02.02.2009 року №1 про визначення ттовариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» суми податкового зобов’язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України в сумі 48819,87 грн. та штрафні санкції 2440,99 грн., визнати нечинним податкове повідомлення від 02.02.2009 року №2 про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України в сумі 9763,98 грн. та штрафні санкції 488,20 грн.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

          Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення є такими що відповідають чинному законодавству, а підстав для визнання їх нечинними немає. В запереченнях відповідач зазначив, що його дії є законними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на той факт, що: Маріупольська митниця, яка є контролюючим органом стосовно стягнення податку на додану вартість та ввізного мита при ввезення товарів на митну територію України, на підставі даних, зазначених у вантажних митних деклараціях, які одночасно є податковими деклараціями у зазначених випадках, має право проводити камеральні перевірки та зобов’язана визначити суму податкового зобов’язання платника податків при виявленні заниження суми податкового зобов’язання. На підставі цього представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» до Маріупольської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

          Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп», було зареєстровано 16.07.2001 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за ідентифікаційним кодом 31577140, діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідач, Маріупольська митниця, виконує свої повноваження на підставі делегованих державою прав та обов’язків Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.12 Митного кодексу України, митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Згідно ч.2 ст.15 Митного кодексу України, митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

          Судом встановлено, що у 2007 році позивачем відповідно до вантажно-митних декларації №703040406/2007/602361 від 18.10.2007 р. було здійснено митне оформлення товару – кран підіймальний самохідний на колісному ході моделі «Liebherr» тип LT 1080» 1982-го року виготовлення. В графі вантажно-митної декларації позивачем товар задекларований за кодом УКТЗЕД 8426410000.

          Відповідно до акту Маріупольської митниці про проведення камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» митне оформлення товару, задекларованому за ВМД №703040406/2007/602361 від 18.10.2007 р., повинно бути проведено за кодом УКТЗЕД 8426410000, товар представляє собою кран підіймальний самохідний на колісному ході моделі «Liebherr» тип LT 1080» 1982-го року виготовлення.

          Частина 2 статті 313 Митного кодексу України встановлює, що рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

          Отже, зазначене класифікаційне рішення було обов’язкове для виконання суб’єктом господарської діяльності. Митне оформлення товару було здійснено за кодом УКТЗЕД 8426410000. Зазначені вантажно-митні декларації були оформлені митним органом, позивачем були сплачені усі митні платежі в повному обсязі, товари за зазначеними ВМД були випущені у вільній обіг.

          Маріупольською митницею була проведена камеральна перевірка, за результатами якої був складений акт № к/9/8/703000000/0031577140. В акті митний орган зазначає, що класифікація товарів за зазначеним вище вантажно-митними деклараціями за кодом УКТЗЕД 8426410000 є неправильною. Митний орган вважає, що відповідно до технічних характеристик, кран, оформлений 18.10.2007 року у митному відношенні за ВМД №703040406/2007/602361 повинен кваліфікуватися в товарній під категорії 8705100000.

На підставі акту камеральної перевірки 02.02.2009 р. митним органом прийняті податкові повідомлення: № 1 – про визначення суми податкового зобов’язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України в сумі 48819,87 грн. та штрафні санкції 2440,99 грн., № 2 – про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України в сумі 9763,98 грн. та штрафні санкції 488,20 грн.

          Суд вважає, що зазначені рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню.

          Правовідносини між платником податків та контролюючим органом з питань оподаткування регулюються Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

          У відповідності до п. 1.12 ст. 1 зазначеного Закону контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону, згідно пп. 2.1.1 п. 2.1 якої, митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

          Таким чином, Маріупольська митниця є контролюючим органом стосовно ввізного мита, податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» в розумінні вказаного Закону є платником податків.

За приписами пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Митний орган посилається на те, що в процесі камеральної перевірки позивача були встановлені методологічні помилки, які полягають в неправильній класифікації товару, а тому неправильного застосуванні ставки ввізного мита та податку на додану вартість, тому митницею й були прийняті податкові повідомлення.

Під терміном "методологічна помилка" в податковій практиці розуміється помилка, допущена платником податків при складанні ним декларації, яка полягає в неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для твердження, що платником податків була допущена методологічна помилка.

Зазначені вище вантажно-митні декларації як податкові декларації була складені та подані до контролюючого органу ще в 2007 році.

У відповідності до ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

З вантажно-митних декларацій вбачається, що усі митні процедури митним органом були виконані, митне оформлення вантажу було здійснено із сплатою відповідних митних платежів, тобто вважається, що митне оформлення вантажу завершене, та вантаж випущений у вільний обіг. При цьому суд зауважує, що класифікація товару була здійснена у відповідності до ст. 313 Митного кодексу України – на підставі рішення відділу рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Маріупольської митниці про визначення коду товару № КТ-703-85_05 від 18.07.2005 р.

При оформленні митним органом вказаних вантажно-митних декларацій Маріупольською митницею позивачем були надані всі необхідні для митного оформлення документи. На час митного оформлення вказаного обладнання у відповідача не було жодних підстав для відмови у митному оформленні задекларованого товару за кодом УКТЗЕД, вказаним у вантажно-митних деклараціях.

Таким чином, оскільки митним органом зазначені вантажно-митні декларації були прийняті, вантаж був оформлений та випущений у вільний обіг зі сплатою усіх необхідних платежів, позивачем як у платником податків повністю виконаний обов’язок щодо сплати усіх податків та зборів.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України „Про Митний тариф України”, із врахуванням основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Правило 2 (а) основних правил класифікації товарів встановлює, що будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного.

Судом встановлено, що товар, який був задекларований за зазначеними вантажно-митними деклараціями, відповідно до технічних характеристик, кран, оформлений 18.10.2007 року у митному відношенні має максимальну швидкість – 61,6 км/год.; дві кабіни – кабіну водія для керування під час руху по дорогах загального користування та верхню кабіну машиніста для керування підіймальним обладнанням; управління механізмами та механізми управління рухом робочому режимі, розташовані в кабіні на поворотній платформі механізми управління рухом транспортного засобу у транспортному режимі та виносними опорами – на шасі.

Суд вважає, що митним органом в акті перевірки неправильно визначений текстовий опис товару як крану.

Відповідно до листа Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України «Про класифікацію самохідних підіймальних або вантажно-розвантажувальних машин» від 03.10.2008 року №29/1-11.1\7098-ЕП, було роз’яснено питання стосовно приналежності окремих видів транспортних засобів до окремих категорій. Так, самохідні підіймальні або вантажно-розвантажувальні машини – автокрани товарної під категорії 8705 10 00 00 оснащені підіймальним або вантжно-розвантажувальним обладнанням змонтованим на шасі вантажного автомобіля, та мають принаймні такі механічні агрегати: двигун, коробку передач і пристрої керування переключенням передач, кермові та гальмові пристрої.

Автокрани товарної позиції 8705 можуть рухатись по дорогах загального користування або бездоріжжю, мають кабіну для водія та верхню кабіну для машиніста із пультом керування робочим обладнанням (операції піднімання вантажу, переміщення вантажу, опускання вантажу), оснащені поворотною телескопічною стрілою, яка разом із кабіною машиніста стаціонарно встановлені на обертальну платформу.

Самохідні підіймальні або вантажно-розвантажувальні машини на колісному ходу на ходовій базі типу трактора можуть бути віднесені до товарної позиції 8426 за наступними критеріями, які чітко викладені у Поясненнях до товарної позиції 8426, а саме: один або більше елементів приводу ходової бази машини знаходиться в одній кабіні із елементами управління робочим обладнанням, незалежно від того, чи може ця самохідна підіймальна або вантажно-розвантажувальна машина пересуватись по дорозі своїм ходом чи ні; самохідна підіймальна або вантажно-розвантажувальна машина приводиться в рух двигуном, який становить частину підіймального обладнання; максимальна швидкість руху 20 км/год; самохідна підіймальна або вантажно-розвантажувальна машина не пересувається під навантаженням, або якщо пересувається, то лише з обмеженим рухом за необхідності виконання основної функції підіймання вантажів.

У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Митним органом в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення суми податкових зобов’язань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

          Крім того, відповідно до податкового повідомлення №1 від 02.02.2009 року, митний орган стверджує про порушення позивачем ст.81 Митного Кодексу України та ст.17 закону України «Про Єдиний митний тариф».

Відповідно до ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф», мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

          Таким чином, всупереч цій нормі митний орган змінює свою думки, що є протиправним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

          Крім того, відповідно до податкового повідомлення №2 від 02.02.3009 року митний орган стверджує про порушення платником податків ст..81 Митного кодексу України та ст.4.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України від 16 березня 2001 року №109/188 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов’язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами. Таким чином митні органи не мають повноважень з перерахунку сум податку на додану вартість після ввезення товарів на митну територію України.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що класифікація товарів за вантажно-митними деклараціями №703040406/2007/602361 від 18.10.2007 р. була визначена у відповідності до вимог законодавства, повністю відповідала класифікаційному рішенню Маріупольської митниці, а тому відсутні правові підстави для визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість та ввізного мита. Відповідно, податкові повідомлення № 1 та 2 від 02.02.2009 р. підлягають визнанню протиправними.

Суд обирає саме такий спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки правовими наслідками визнання будь-якого рішення протиправним є його недійсність з часу прийняття, а правовим наслідком скасування рішення є втрата їм чинності з часу набрання законної сили судовим рішенням про скасування оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень.

Суд встановлено, що висновки акту перевірки стали підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень, по яким суд прийшов висновку про їх протиправність.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» до Маріупольської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень задовольнити.

          Визнати протиправним податкове повідомлення №1, прийняте Маріупольською митницею 02.02.2009 року, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» податкового зобов’язання з мита на товари, що ввозяться на митну територію України, в загальному розмірі 51260,86 грн., в тому числі, за основним платежем – 48819,87 грн., за штрафними санкціями – 2440,99 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення №2, прийняте Маріупольською митницею 02.02.2009 року, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 10252,18 грн., в тому числі, за основним платежем – 9763,98 грн., за штрафними санкціями – 488,20 грн.

          Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Бізнес Груп» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 14 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.