Постанова № 6526858, 17.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9992/09/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е. при секретарі                                                  Лакушевій Є.В. ВСТАНОВИВ:

Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасремонтналагоджуваннясервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 4 275 грн. 50 коп. та пені у сумі 577 грн. 98 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасремонтналагоджуваннясервіс» (надалі – Товариство) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що на товариство не розповсюджуються норми статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі - Закон України № 875)», оскільки за характером роботи товариство використовувати працю інвалідів в умовах підвищеної небезпечності неможливо.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасремонтналагоджуваннясервіс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30936954. Директором підприємства є Свєтцов Олександр Вікторович відповідно до протоколу №9 від 3 серпня 2003року.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі - Закон України № 875) саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об’єднань), установ і організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю (надалі – підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України № 875, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Виходячи з процесуального принципу певності, передбаченого статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені певні докази (вимоги) створення робочого місця інваліда, які визначені, зокрема, пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 3 травня 1995 року, і передбачають атестацію робочого місця спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введенню в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

          Пунктом 1 Положення зазначено, що, робоче місце інваліда-це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об»єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.

Як вбачається з матеріалів справи, при нормативі 1 інвалід відповідачем фактично непрацевлаштовано у 2007 році жодного інваліда. Відповідач не надсилав до Донецького міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій, та не надавав оголошення до засобів масової інформації, товариства інвалідів, посилаючись на те, що у Товариства є Дозвіл Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Донецькій області на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки №1011.05.14.29.24.3, яким дозволяється Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбасналагоджуваннясервіс» виконання робіт при налагоджені та ремонті обладнання підвищеної небезпеки, розташованого на поверхні шахт: гірничошахтне обладнання (підйомні та вентиляторні установки); електротехнічне обладнання напругою до 6кВ; димососи шахтних котелень, крім того Дозвіл Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №3452.06.30-74.30.0, і таким чином специфікою роботи підприємства не вбачається можливим працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров»я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб»єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров»я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Відповідно до статті 40 Гірничого Закону України встановлені особливості умов праці та зазначено, що до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я, професійної підготовки, кваліфікації, трудової дисципліни в небезпечних умовах.

Працівники гірничих підприємств проходять попередній та періодичні медичні огляди, навчання професій з перевіркою знань відповідно до законодавства України.

Перелік виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими та важкими умовами праці затверджується Кабінетом Міністрів України.

Працівники, до професійної підготовки яких законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо безпеки праці, заздалегідь проходять спеціальне навчання та в установленому порядку одержують свідоцтво на право виконання цих робіт або керівництва ними.

Керівниками та головними фахівцями гірничого підприємства призначаються особи з вищою освітою, що відповідає профілю цього підприємства. Керівники та головні фахівці гірничих підприємств, що здійснюють видобуток корисних копалин особливо небезпечним підземним способом, повинні мати, крім цього, стаж керівництва підземними гірничими роботами не менш як 5 років.

До технічного керівництва гірничими роботами допускаються фахівці з вищою гірничотехнічною освітою.

Враховуючи специфіку ТОВ «Донбасналагоджуваннясервіс», основним видом діяльності якого є ремонт та налагоджування гірничошахтного устаткування, і на підприємстві встановлені незвичайні умови праці і, так як значна кількість посад на підприємстві пов»язана з важкими умовами праці, де не може використовуватися праця інвалідів, з огляду на приписи Закону України «Про охорону праці», Гірничного Закону України відповідач зобов»язаний використовувати працю інвалідів тільки на роботах без шкідливих умов, у непромисловому виробництві.

Тобто, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати тільки ті робочі місця, які не пов»язані з шкідливими, тяжкими та небезпечними умовами праці.

Крім того, матеріали справи містять копію протоколу від 27 січня 2009 року №13 про адміністративне правопорушення, в якому визначено, що Свєтцовим Олександром Вікторовичем директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасналагоджуваннясервіс» вчинено адміністративне правопорушення, а саме не виконаний норматив зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», частини першої пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджуваного постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року, що передбачає настання адміністративної відповідальності згідно вимог частини другої статті 188-1 КУпАП.

          Частиною другою статті 188-1 КУпАП зазначено, що невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2009 року справу у відношенні Свєтцова Олександра Вікторовича про притягнення до адміністративної відповідальності по статті 188-1 КУпАП- провадженням припинено, у зв»язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов»язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Таким чином, доказуванню в адміністративному процесі не належить преюдиційні обставини (обов»язкові для врахування), тобто ті, які встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили, обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

В матеріалах справи міститься лист-звернення Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 28 квітня 2009 року №0301/1244 до Прокуратури Донецької області відповідно до статей 5,6 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів усунення порушень закону та притягнення Свєтцова О.В. до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 188-1 КУпАП відповідно до складеного матеріалу, тобто після ухвалення судового рішення.

27 травня 2009 року Прокуратура Донецької області скерувала дане звернення керуючого Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до прокурора Ленінського району м. Донецька.

Прокуратурою Ленінського району м. Донецька листом від 12 червня 2009 року повідомлено Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови і, оскільки вказаний строк сплинув, постанова про закриття провадження по справі не може бути опротестована.

Таким чином, існування такої підстави звільнення від доказування, обумовлено тим, що особа, якщо мала можливість спростувати ту чи іншу обставину в іншому (адміністративному, цивільному, господарському) процесі і не зробила цього, не може спростувати цю обставину і при розгляді адміністративної справи.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасналагоджуваннясервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 4 275 грн. 50 коп. та пені у сумі 577 грн. 98 коп. разом 4853 грн. 48 коп. - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 серпня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 21 серпня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Абдукадирова К.Е.