Рішення № 65259977, 15.02.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/424/16-ц

2/357/831/17

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ПАТ "Перший Український ОСОБА_1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Перший Український ОСОБА_1» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_1, правонаступником всіх прав та зобовязань якого є Публічне акціонерне товариство "Перший Український ОСОБА_1" та ОСОБА_2 05.12.2006 року був укладений кредитний договір № 5131394, відповідно до умов якого позивач зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 57 700,00 доларів США, а відповідач, в свою чергу, зобовязалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у строк до 05.12.2026 року. Також, 03.11.2014 року між відповідачем ОСОБА_2 та банком, було укладено додаткову угоду № 4526А63АFВЕВ934897170866В9D80D32 до кредитного договору № 5131394 від 05.12.2006 року, відповідно до якої був змінений Додаток № 1 до кредитного договору «Графік повернення кредиту та сплати процентів за користуванням кредитом». Крім того, 03.11.2014 року між ОСОБА_2 та банком, було укладено додаткову угоду № 4526А63АFВЕВ934897170866В9D80D32 до кредитного договору № 5131394 від 05.12.2006 року, відповідно до якої позичальнику надано 2-й транш у розмірі 47704,33 грн., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем кредиту) в розмірі 3683,52 дол.США, за курсом 12,950746 грн. з цільовим призначенням - погашення частини заборгованості за раніше наданим 1-м траншем кредиту. Відповідно до Додаткової угоди № 4526А63АFВЕВ934897170866В9D80D32 від 03.11.2014 року строк кредиту за другим траншем надається по 03.11.2017 року. У забезпечення кредиту між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 05.12.2006 р., за яким квартира, що придбавалася, була передана в іпотеку за кредитним договором. ОСОБА_2 порушила взяті на себе зобовязання щодо вчасного та належного повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 22.12.2015р. склала 51 879, 96 доларів США та 53 248,91 гривень, з яких: заборгованість позичальника за сумою кредиту складає 48 054,00 долари США та 46 374,72 грн.; заборгованість позичальника за непогашеними процентами за користування кредитом складає 3 825,96 доларів США і 6 874,19 грн. Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з ОСОБА_2 вказану суму боргу та судові витрати по справі.

ОСОБА_2 подала суду зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи тим, що її права, як споживача, були порушені, оскільки при дослідженні розрахунку відсотків було виявлено розбіжності з розрахунком заборгованості за кредитом та процентами, згідно кредитного договору № 5131394 від 05.12.2006 року. Відсотки за кредитним договором штучно були збільшені банком на 1,49% річних і становили замість 11,4 % -12,9%, що значно здорощує вартість кредита. Тобто, узгоджена сторонами у договорі ціна договору не відповідає реально встановленій ціні та узгоджений у договорі розмір реальної відсоткової ставки не відповідає фактично встановленому розміру відсотків, узгоджений у договорі розмір абсолютного здорожчання кредиту не відповідає фактично встановленому розміру дорожчання кредиту. Також, ОСОБА_2 зазначила, що банк протиправно встановив і отримав одноразову комісію в сумі 2884,71 грн., кошти за другим траншем, фактично, не були отримані ОСОБА_2, а ці кошти відразу були зараховані банком собі на погашення заборгованості позичальника за основним кредитним договором. Банк не надав позичальнику всю необхідну інформацію перед укладенням кредитного договору та додаткової угоди, що вплинуло на прийняття нею рішення щодо кредитування на певних умовах та призвело до укладення ОСОБА_2 вищевказаних спірних договорів на невигідних для неї умовах. Волевиявлення позичальника на укладення договору на умовах, з яких сторони формально дійшли згоди згідно наявних у справі письмових документів (кредитний договір, інформація про умови кредитування, графік погашення заборгованості) не відповідає фактично встановленим істотним умовам договору. Всі вказані розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь банку, підписання оскаржуваного кредитного договору було здійснено ОСОБА_2 під впливом обману з боку банку. Позивач за зустрічним позовом вказує, що мотивом обману, в даному випадку, було отримання відповідачем прихованого додаткового прибутку. Банком було порушено принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Позивач за зустрічним позовом з посиланням на ст..ст.215,236 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», та на постанову Пленуму ВС України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, просила суд визнати недійсним кредитний договір № 5131394 від 05.12.2006р. та, як наслідок, визнати недійсним іпотечний договір від 05.12.2006р., застосувати подвійну реституцію.

Представник первісного позивача ПАТ «ПУМБ», згідно довіреності в справі, первісний позов підтримав, а зустрічний позов не визнав.

Представник ОСОБА_2, згідно довіреності в справі, первісний позов не визнав та підтримав зустрічний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов не підлягає до задоволення та слід задовольнити зустрічний позов.

Встановленим є те, що між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_1, правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ "Перший Український ОСОБА_1" та ОСОБА_2 05.12.2006 року був укладений Кредитний договір № 5131394, відповідно до умов якого банк передав позичальнику кредит у розмірі 57 700,00 доларів США. ОСОБА_2 зобовязалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у строк до 05.12.2026 року. Наведене підтверджується копією кредитного договору та поясненнями представників сторін.

Встановленим є те, що згідно п.1.3. даного Кредитного договору процента ставка за користування кредитом становить 11,40 % річних.

За додатковою угодою від 03.11.2014 року було доповнено пункт 1.3. статті 1 підпунктом 1.3.1. наступного змісту : «незважаючи на положення п.1.3. цього Договору, за умови належного виконання позичальником зобовязань, передбачених цим Договором: А) на період з 05.11.2014р. по 04.11.2015р. включно процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 5,20% річних. У випадку порушення зобовязань з повернення кредиту чи сплати процентів або інших зобовязань, ( встановлених кредитним договором процентна ставка за користування кредитом повертається до розміру, встановленого в п. 1.3. кредитного Договору; на період з першого дня розрахункового періоду, наступного за розрахунковим періодом, в якому відбулося відповідне порушення, і до 04.11.2015 р. включно; Б) з 05.11.2015р. процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 11,40% річних.»

Встановлено, що кошти були перераховані відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору на картковий рахунок позичальника.

Згідно п.2.1.5. Кредитного договору оплата банку одноразової комісії за надання ним пакету послуг по видачі кредиту, становить 2884,71 грн.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору забезпеченням виконання зобовязань позичальника за цим договором є іпотека обєкта нерухомості, придбаного позичальником в порядку цільового використання кредитних коштів за цим Договором.

Стаття 2 Кредитного договору передбачає умови та порядок надання кредиту та регламентує умови забезпечення виконання ОСОБА_2 зобовязань за договором, визначає предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_1.

Крім того, 05.12.2006 року між банком та ОСОБА_2було укладено окремо договір іпотеки № 5131591 в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 кредитного договору № 5131394 від 05.12.2006р., предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_1. Додатком №1 до Договору іпотеки є Графік повернення кредиту та сплатів процентів за користування кредитом (Т.1 а.с.122-129).

Слід зазначити, що п.1.2. Додатку №1 до Договору іпотеки підтверджено, що розмір процентів за користування кредитом 11,40 % річних.

Також, 03.11.2014 року між відповідачем за первісним позовом та банком, було укладено додаткову угоду № 4526А63АFВЕВ934897170866В9D80D32 до кредитного договору № 5131394 від 05.12.2006 року, відповідно до якої був змінений Додаток № 1 до кредитного договору «Графік повернення кредиту та сплати процентів за користуванням кредитом».

В цей же день, 03.11.2014 року між ОСОБА_2 та банком, було укладено додаткову угоду № 4526А63АFВЕВ934897170866В9D80D32 до кредитного договору № 5131394 від 05.12.2006 року, відповідно до якої позичальнику надано 2-й транш у розмірі 47704,33 грн., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем кредиту) в розмірі 3683,52 дол.США, за курсом 12,950746, з цільовим призначенням - погашення частини заборгованості за раніше наданим 1-м траншем кредиту. Відповідно до Додаткової угоди № 4526А63АFВЕВ934897170866В9D80D32 від 03.11.2014 року строк кредиту за другим траншем надається по 03.11.2017 року.

Відповідно до п. II Додаткової угоди, за користування другим траншем кредиту процентна ставка становить 0,01% процентів річних. Проценти за користування другим траншем кредиту розраховуються виходячи з 360 днів у році та нараховуються щоденно. У разі порушення зобовязань з повернення другого траншу кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою цього траншу кредиту, яку не було своєчасно повернуто позичальником відповідно до Графіку повернення другого траншу кредиту та сплати процентів користування ним, здійснюється щоденно на суму такої заборгованості за ставкою 36% річних, виходячи з 360 днів у році.

Відповідно до Додаткової угоди № 4526А63АFВЕВ934897170866В9D80D32 від 03.11.2014 року строк кредиту за другим траншем надається по 03.11.2017 року.

Протягом цього строку позичальник зобовязаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 3.5.7. кредитного договору невиконання боржником зобовязань, перед банком за кредитним договором надає банку право вимагати від боржника дострокового повернення всього кредиту разом із розрахованими процентами.

Встановлено, що позивачем за первісним позовом 16.06.2015 року було направлено на адресу позичальника лист-вимогу № 389. від 10.06.2015 р. про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплату процентів за користування кредитом. Вказана вимога отримана відповідачем 23.06.2015 року, про що свідчить підпис на зворотньому повідомленні про вручення (Т.1а.с.43-45).

ПАТ "Перший Український ОСОБА_1" зазначає, що позичальник порушила умови Кредитного договору щодо вчасного та належного повернення кредитних коштів та процентів, а тому виникла заборгованість, яка станом на 22.12.2015 року, становить 51 879,96 дол. США, з яких: заборгованість ОСОБА_2 за сумою кредиту складає 48 054,00 долари США та 46 374,72 гривні, та заборгованість за непогашеними процентами за користування кредитом складає 3 825,96 доларів США і 6 874,19 грн. Наведене підтверджується розрахунком заборгованості (Т.1а.с.5-6).

Згідно інформації про умови та сукупну вартість кредиту, яку було надано ПАТ «ПУМБ» вбачається, що сукупна вартість кредиту за вказаним Кредитним договором становить 87 692 дол. 44 центи США, що підтверджено матеріалами справи (Т.1а.с.151-153) та наданими в судовому засіданні поясненнями представника ПАТ «ПУМБ».

За ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2016 року було призначено судово-економічну експертизу, за результатами якої встановлено, що реальна процентна ставка у договорі №5131394 від 05.12.2006року розрахунково складає 12,18%. Згідно вихідних даних, наявних у договорі №5131394 від 05.12.2006р., кінцева сукупна вартість кредиту розрахунково складає 147 292,13дол.США. За результатами проведеного дослідження, заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «ПУМБ» по сплаті кредиту станом на 22.12.2015 року за кредитним договором №5131394 від 05.12.2006 року та додаткових угодах до нього, яка визначена ПАТ «ПУМБ» у розрахунку заборгованості, підтверджується в розмірах: 48 054,00дол.США та 46 374,72грн. Заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «ПУМБ» по сплаті процентів за користування кредитом станом на 22.12.2015 року за кредитним договором №5131394 від 05.12.2006 року та додаткових угодах до нього, яка визначена ПАТ «ПУМБ» у розрахунку заборгованості, підтверджується частково в розмірах: 3 815,49 дол.США. та 6 874,30 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним догвором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, що регулюють правовідносини за договором позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Встановленим є те, що ОСОБА_2 не отримувала коштів за другим траншем, оскільки згідно додаткової угоди до кредитного договору від 03.11.2014 року надання другого траншу кредиту відбувається шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку в ПАТ «ПУМБ», який відкривається банком для обліку сум, наданих позичальнику в кредит за цим Договором, на поточних рахунок позичальника.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст.1054 цивільного закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 ,ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв»язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що «Фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування».

У частині 4 пункту 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено: «У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З аналізу та вивчення матеріалів Кредитного договору № 5131394 від 05.12.2006 року і додаткових угод, судом встановлено, що в їхньому змісті є відсутніми встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для укладення кредитного договору, а саме ПАТ «ПУМБ», при укладанні спірного кредитного договору з позичальником: 1)не здійснив належно детальний, достовірний та обєктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно імперативних вимог п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (надалі - Правила), затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168; 2) не зазначив належно вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості згідно вимоги п.3.4 Правил; 3) не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил.

Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", які розроблені у відповідності до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (надалі - Правила).

У даних Правилах вказані обов'язкові умови із числа інших обов'язкових умов договору, на які міститься посилання в ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", необхідність яких випливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту.

Витрати, що складають сукупну вартість кредиту, законодавцем визначено у частині д). п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої сукупна вартість кредиту включає перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.

Частиною 2 п. 16. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

ПРИ дослідженні розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № 5131394 від 05.12.2006 року, який було надано позивачем за первісним позовом, було встановлено розбіжності в розрахунку заборгованості за кредитом та процентами. Відсотки за кредитним договором штучно були збільшені на 1,22% річних і становили замість 11,40 % -12,18%, що значно здорощує вартість кредита. Зазначене підтверджено Висновком комісійної судово-економічної експертизи № 5484/18135/16-45 від 24.11.2-16року (Т.1 а.с.187-233).

Тобто, узгоджена сторонами у договорі ціна договору не відповідає реально встановленій ціні за договором, а узгоджений у договорі розмір реальної відсоткової ставки не відповідає фактично встановленому за договором розміру процентів, узгоджений у договорі розмір абсолютного здорожчання кредиту не відповідає фактично встановленому розміру. Банк зазначає, що кінцева сукупна вартість кредиту становить 87692,44 доларів США, але згідно вказаного Висновку судово-економічної експертизи, сукупна вартість кредиту за Договором № 5131394 від 05.12.2006 року розрахунково складає 147 292,13дол.США. Проведення судово-економічної експертизи має суттєве значення по справі, для встановлення викладених позивачем за зустрічним позовом обставин, щодо факту введення банком позичальника в оману, при укладенні оспорюваного кредитного договору. Банк не надав суду жодних письмових доказів, які б ставили під сумнів або спростовували зазначений висновок судового експерта. А отже, в суда немає підстав для сумніву в обєктивності, всебічності та обгрунтованості судово-економічної експертизи від 24.11.2016р., яку суд приймає як доказ, наведених позивачем за зустрічним позовом обставин.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Суд вважає, що даним експертним висновком підтверджується, що відповідач скористався тим, що позичальнику ОСОБА_2 об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а банк, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

На думку суду, встановлені судовим експертом розбіжності, являються такими, що поліпшують умови банку, який розробляв спірний кредитний договір, додаток до нього та додаткові угоди.

Таким чином, з дослідженого судом висновку експертизи, суд робить висновок, що під час укладання договору, банк приховав від позичальника повну та обєктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Отже, виходячи з положень ст.ст. 203,215,230,548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, позичальник ОСОБА_2 була введена в оману банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.

А тому, волевиявлення позичальника ОСОБА_2 на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які, фактично, встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили її волевиявленню на його укладання саме на таких умовах.

Статтями 18 і 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», встановлено підстави для визнання кредитного договору недійсним. Такими зокрема є, укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, цей перелік не є вичерпним.

Поняття «нечесна підприємницька практика» включає в себе будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ,ч. 2 , ч. 1 п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 коментованого Закону, нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, у відповідності до правила ч.6 ст..19 ЗУ «Про захист прав споживачів» є недійсні.

В ч. 1ст. 230 ЦК України визначено: «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

В пункті 20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам наголошено: правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатила би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Вищенаведене приховування важливої, обєктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, суд вважає таким, що свідчить про наявність умислу в діях відповідача за зустрічним позовом.

Таким чином, зіставляючи все вище наведене, факти і обставини справи (зокрема, щодо невідповідності цифрових показників реальної процентної ставки та сукупної вартості кредиту) до коментованих норм та імперативних вимог Закону, суд прийшов до висновоку: укладений позичальником ОСОБА_2 кредитний договір №№5131394 від 05.12.2006р. є таким, що укладений під впливом омани з боку банку. І в такому разі, укладений спірний кредитний правочин є недійсним в силу ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, похідним від визнання недійсним вказаного кредитного договору є визнання недійсним правочину щодо його забезпечення, тобто, договору іпотеки від 05.12.2006року.

Позивач за зустрічним позовом не ставила вимоги про відшкоування їй судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.. 203,215,548,627,628,638, 1046, 1054 ЦК України, ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами», Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст..ст. ..ст.10,60, 79,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Перший Український ОСОБА_1» про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 5131394 від 05.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Перший Український ОСОБА_1».

Визнати недійсним договір іпотеки від 05.12.2006 року , посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстрований за № 1-7093.

В задоволенні позову «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_5