Рішення № 65253258, 09.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 760/20308/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/1244/2017Головуючий у суді першої інстанції - Кізюн Л.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д. Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

представника позивача Філіпчук Н.М.,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача

ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про задоволення спадкоємцями вимог кредитора,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про задоволення спадкоємцями вимог кредитора, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно в межах вартості майна, отриманого у спадщину, на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 495,90 доларів США, що еквівалентно 496 092,45 грн. та 124 023,15 грн., а всього - 620 115,60 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.11.2006 між Прудченком С.П. та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитний договір № СL-009/879/2006, за яким Прудченку С.П. було надано кредит у розмірі 51 646,59 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,49% річних. За порушення строків повернення кредиту та відсотків передбачалося нарахування пені у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22.11.2006 між ОСОБА_7 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено договір застави автотранспортного засобу №РСІ_- 009/879/2006.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилася спадщина.

Спадкоємцями ОСОБА_7 є ОСОБА_4, ОСОБА_6

Позивач направив до П'ятої Київської державної нотаріальної контори вимогу від 31.04.2014 про повідомлення спадкоємців про задоволення вимоги кредитора за рахунок спадкового майна.

Оскільки заборгованість позичальника за кредитним договором не погашена, позивач був змушений звернутися до суду з позовом до спадкоємців.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.06.2016 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю і необґрунтованістю та просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Разом з цим, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 ст. 303 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, як спадкоємців боржника.

З вказаним висновком суду погодитись не можливо, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2006 між ОСОБА_7 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитний договір № СL-009/879/2006, за яким ОСОБА_7 було надано кредит у розмірі 51 646,59 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,49% річних, терміном повернення до 22.11.2012 щомісячними платежами (Т.1, а.с. 10-18).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22.11.2006 між ОСОБА_7 та ЗАТ «ОТП Банк», було укладено договір застави автотранспортного засобу № РСL-009/879/2006 (Т.1, а.с. 19-22).

У зв'язку з невиконанням боржником умов кредитного договору щодо вчасної сплати кредитних коштів, 24.07.2013 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором (Т.2, а.с. 98-100).

З наданої позивачем роздруківки про рух коштів по рахунку, вбачається, що ОСОБА_7 здійснено останній платіж 23.10.2007 (Т.1, а.с. 34-37).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, актовий запис № 21706, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 01.12.2010 (Т.1, а.с. 23).

Як вказує позивач, про смерть боржника йому стало відомо 25.10.2013, після того як батько померлого надіслав до суду копію свідоцтва про смерть.

У зв'язку зі смертю боржника, за заявою позивача, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2013 позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без розгляду.

02.04.2014 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило до П'ятої Київської державної нотаріальної контори претензію про повідомлення спадкоємців про задоволення вимоги кредитора за рахунок спадкового майна (Т.1, а.с. 24-28).

Листом від 09.04.2014 № 1160/02-14 П'ята Київська державна нотаріальна контора повідомила ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що спадкоємцям померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та ОСОБА_6, 14.07.2011 видані свідоцтва про право на спадщину. Вказаний лист одержано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 15.04.2014 за вхідним номером 3949 (Т.1, а.с. 29)

З даним позовом до спадкоємців ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося 10.11.2015 (Т.1, а.с. 57).

Частина 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщини.

Згідно свідоцтв про право на спадщину частки відповідачів є рівними і складають по Ѕ частці спадкового майна.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність пред'явлення позивачем вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, проте колегія суддів вважає, що лише ця обставина не може слугувати підставою для відмови у позові, адже суд дійшовши висновку про обґрунтованість вимог по суті, мав процесуальну можливість задовольнити позов частково - стягнути суми в певних частках та відмовити позивачу в солідарному стягненні, або ж відмовити в задоволенні позову з інших підстав.

Разом з цим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з інших правових підстав.

Так, у відповідності до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно із ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право на пред'явлення вимог до спадкоємців.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту і строки позовної давності не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.ст. 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 08.04.2015 у справі № 6-33цс15, яка, в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування судами.

Як вже вказувалось, позивач дізнався про прийняття спадщини спадкоємцями (відповідачами) і видачу їм свідоцтв про право на спадщину 15.04.2014, а до суду з даним позовом звернувся лише 10.11.2015, тобто позивачем пред'явлено вимоги до спадкоємців з пропуском визначеного законом річного строку, який є присічним (преклюзивним).

Таким чином, оскільки кредитор пред'явив вимоги до спадкоємців поза межами визначених законом спеціальних строків, підставою для відмови кредитору у стягненні зі спадкоємців заборгованості є саме ця обставина, а не безпідставне пред'явлення кредитором вимог про солідарне стягнення, як вказано судом першої інстанції, та не пропуск кредитором загальних строків позовної давності, про що вказують відповідачі, оскільки у даних правовідносинах законодавцем встановлені спеціальні преклюзивні строки.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших правових підстав.

У зв'язку з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про задоволення спадкоємцями вимог кредитора - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про задоволення спадкоємцями вимог кредитора - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І.Оніщук

Судді Л.Д.Українець

В.А.Шебуєва