Ухвала суду № 65250875, 29.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 р.Справа № 2-а-7509/10/1470

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Бойка А.В.

ОСОБА_2

за участю секретаря Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Агро-Торг»до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агро-Торг»звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.10.2010 року № 0000142300/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 380 686,6 грн., з яких 276 624 грн. за основним платежем, 104 062,6 грн. - штрафних санкцій, № 0000172300/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 64 456 грн., з яких 42 970 грн. - за основним платежем, 21 485 грн. - штрафних санкцій та № 0000162300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 186 398 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення податкового органу про безпідставне включення Товариством до складу валових витрат витрати на придбання товарів, які не повязані з веденням фінансово-господарської діяльності, а також про заниження податку на прибуток з безпідставним формуванням податкового кредиту є помилковими та не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову та залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі.

Обгрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що на момент перевірки позивач не надав документів, які б підтверджували перевезення зернових культур від постачальників до місць їх зберігання, зокрема, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, договорів на перевезення та інш., а також первинних документів, підтверджуючих перевезення та зберігання придбаного товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2010 року посадовими особами Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агро-Торг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2010 року №2598/23/35096325.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Агро-Торг»п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 276 624 грн.; пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 42 970 грн. Крім цього встановлено факт завищення суми податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню в сумі 186 398 грн.

На думку податкового органу порушення полягали в тому, що формування товариством податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро», та віднесення витрат за даними господарськими операціями до складу валових є незаконним, оскільки зазначені операції не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності позивача.

Податковий орган дійшов висновку про безтоварність зазначених господарських операцій, оскільки позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару, дорожніх листів, договорів на перевезення та інш., а також первинних документів, які підтверджують перевезення та зберігання придбаного товару, що свідчить про нікчемність укладених позивачем та його контрагентами правочинів, як таких, що порушують публічний порядок.

На підставі акту перевірки відповідачем 18.10.2010 року винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000142300/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 380 686,6 грн., з яких 276 624 грн. за основним платежем, 104 062,6 грн. - штрафних санкцій,

№ 0000172300/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 64 456 грн., з яких 42 970 грн. - за основним платежем, 21 485 грн. - штрафних санкцій,

№ 0000162300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 186 398 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів фіктивності контрагентів позивача, свою чергу, матеріалами справи повною мірою на підставі належних та допустимих доказів підтверджено правомірність включення позивачем витрат за господарськими операціями з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, до складу валових та формування податкового кредиту за цими операціями, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та обгрунтованим, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону N 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виконання господарських операцій з контрагентами позивача, зазначеними в акті перевірки, підтверджується актами прийняття-передачі товару,платіжними дорученнями, а також доказами подальшої реалізації придбаного товару.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1 327 795,09 грн., згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро».

На момент видачі податкових накладних контрагенти позивача перебували на обліку як платники ПДВ, більш того, в матеріалах справи наявні повідомлення всіх контрагентів, за податковими накладними яких позивачем сформовано податковий кредит, що всі суми по виданих податкових накладних включені до податкових зобовязань відповідних податкових періодів.

За наведених обставин, колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрати на придбання товару від ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро»та включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від контрагентів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись: ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч1 ст. 205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Агро-Торг» до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: А.В. Бойко

Суддя:В.Л. Романішин.