Ухвала суду № 65250877, 17.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/9010/11

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Турецької І.О.

ОСОБА_2

за участю секретаря -Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Метроном»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року задоволено позов ТОВ «Метроном»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень рішень від 14.02.2011 року, якими позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 151 191 грн. за основним платежем, 37 797,75 грн штрафних санкцій, та з податку на додану вартість в сумі 101 400 грн. за основним платежем та 25 350 грн. штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі зясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 30.12.2010 року №6153/177/31185594/23-02 про результати планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 101 400 грн. та пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. пп.5.3.9.п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 151 191 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у березні 2010 року позивач відніс до складу валових витрат операції з придбання загально-будівельних робіт від ПП «Кронос БФ», та сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних зазначеним контрагентом, в той час як згідно постанови Господарського суду Одеської області від 12.10.2010 року господарську діяльність ПП «Кронос БФ»припинено у звязку з банкрутством. Крім цього в акті перевірки зазначено, що за даними «Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»встановлено, що ПП «Кронос БФ»у березні 2010 року не включило до податкових зобовязань з ПДВ суми, задекларовані позивачем, подавши декларацію з показником 0 грн., у цього підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Зазначені обставини, за висновком відповідача, свідчать про відсутність наміру ПП «Кронос БФ»здійснювати фінансово-господарську діяльність, а відтак, про нікчемність укладених з позивачем правочинів, а також про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат витрати за даними господарськими операціями та безпідставне формування податкового кредиту по деклараціям за березень 2010 року сум ПДВ по податковім накладним, виданим контрагентом позивача ПП «Кронос БФ».

Інших правових та фактичних підстав для визначення податкових зобвязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість податковою інспекцією не встановлено.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2010 року №0000272301/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 151 191 грн. за основним платежем, 37 797,75 грн штрафних санкцій, та № 0000292301/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 101 400 грн. за основним платежем та 25 350 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент видачі податкових накладних ПП «Кронос БФ»перебувало на обліку як платник ПДВ та було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договори та податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства, товарність господарських операцій та використання їх у власній господарській діяльності повною мірою підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача, отже збільшення позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також нарахування штрафних санкцій є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та обґрунтованим, при цьому зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товарів, робіт та послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Доводи ДПІ про те, що ТОВ «Метроном»не підтвердило своє право на податковий кредит з огляду на припинення у звязку з банкрутством господарської діяльності ПП «Кронос БФ», обґрунтовано не були взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП «Кронос БФ» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Усі ж операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення його юридичної особи, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу факту подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Водночас доказів обізнаності позивача про факт припинення або недобросовісний характер діяльності ПП «Кронос БФ» (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності) скаржником не подано.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі ЗУ № 283), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ч.4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 ЗУ № 283).

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання послуг у ПП «Кронос БФ» були в наявності у позивача на момент проведення перевірки.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки первинні документи, на підставі яких здійснювалась господарська діяльність між ТОВ «Метроном» та ПП «Кронос БФ», не визнано нечинними, то на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач вірно відніс до складу валових витрат витрати, відображені по бухгалтерському рахунку як отримання послуг від ПП «Кронос БФ».

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судом фактичні дані зі спору слід погодитися з висновками суду першої інстанції про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у звязку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Метроном»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

ОСОБА_2.