Постанова № 6525058, 08.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.10.09Справа №2а-8554/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Фірма «Мушкет»

до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»

про спонукання до виконання певних дії

за участю представників:

від позивача - Пирогов В.В. – пред-к, дов. від 01.07.2009 р.

від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Приватне підприємство Фірма «Мушкет» (далі позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило спонукати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі відповідач) внести до реєстру прав власності на нерухоме майно позивача як власника пекарні загальною площею 605,8 кв. м., яка розташована під № 73-а по вул. Балаклавській у м. Сімферополі. Вимоги мотивовані тим, що відповідач, незважаючи на наявність документів, які підтверджують право власності позивача на зазначене майно, відмовив у внесені необхідних відомостей до Державного реєстру.

Представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, 21.09.2009 р. надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача вважав можливим розглянути справу за наявними документами.

Суд, вивчивши клопотання відповідача, вислухавши думку позивача, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Підприємством «Сигма» 05.03.2001 р. був укладений договір купівлі продажу, відповідно до п. 1.1. якого перший прийняв на себе зобов’язання щодо отримання та оплати вартості нерухомого майна, а саме, пекарні, площею 605,8 кв. м. , розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Балаклавська 73 (далі майно). Сторонами було узгоджено, що загальна вартість майна складала 10000грн. ( п. 1.2). Згідно з п. 2.1. договору право власності на майно переходило позивачу після його передачі за актом приймання - передачі протягом 3 днів з моменту підписання договору.

Позивач 01.06.2009 р. звернувся до відповідача з заявою щодо внесення до Державного реєстру відомостей про те, що він є власником майна. Відповідач 11.07.2009 р. листом № 7192/1 повідомив про неможливість реєстрації за ним права власності на майно в наслідок того, що договір купівлі-продажу не зареєстрований нотаріально.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час укладення договору купівлі-продажу майна діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК) , ст.224 якого передбачала, що за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець, зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором( ст. 128 ЦК).

З 01.01.22004 р. набув силу новий Цивільний кодекс України (далі ЦК України ).

У ст. 15 ЦК України визначено,що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Ст. 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яку воно здійснює відповідно до закону за власною волею , незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ( ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).

Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав визначені в Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Зазначений Закон спрямований , зокрема, на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість.

У ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» вказано, що він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна (ст. 2 Закону).

Відповідно до ст. 4. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначений у ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , який проводиться в шляхом здійснення наступних дії : облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що може бути відмовлено у державній реєстрації прав, якщо :заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Положення № 7/5) , яким визначений порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. У п. 1.3. Положення № 7/5 визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів особи, що звернулася до БТІ (п.1.4).

У п. 3.8. Положення № 7/5 визначено, що після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа та містить реєстраційний номер нерухомого майна; адресу (місцезнаходження) нерухомого майна; призначення (назву) нерухомого майна; підстави виникнення чи припинення права власності; особливі позначки реєстратора (дані, у разі їх наявності, про самовільно збудовані, прибудовані чи реконструйовані об'єкти, про накладення арешту, про перебування майна у податковій заставі тощо); відомості про власника (власників); дату видачі витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно; прізвище, ім'я, по батькові реєстратора; підпис реєстратора; підпис начальника БТІ або уповноваженої ним особи.

Під час розгляду справи позивачем надана копія Акту приймання – передачі, укладеного 05.03.2001 р. між позивачем та Підприємством «Сигма», яким посвідчений факт прийняття першим відповідно до умов договору купівлі-продажу від 05.03.2001р. майна. Крім того до матеріалів справи залучена Довідка відповідача № 10034/3 від 08.10.2009 р. про те, що пекарня, розташована на вул. Балаклавській у м. Сімферополі , зараз має адресу : м. Сімферополь, вул. Балаклавська 73 а.

Вислухавши пояснення представника позивача , вивчивши матеріали справи , суд прийшов до висновку, що право власності на майно у позивача виникло до набранням чинності ЦК України на підставі договору купівлі-продажу, обов’язковість нотаріального посвідчення якого не існувала в момент його укладення.

За таких обставин суд вважає , що відповідачем в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надані докази існування будь-яких передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Положенням № 7/5 підстав відмови позивачу в реєстрації його права власності на це майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно .

В силу викладеного суд вважає, що , відмовляючи позивачу в реєстрацій його права власності на майно ,відповідач діяв, за межами повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, необґрунтовано, в наслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 08.10.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 15.10.2009р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» вчинити передбачені чинним законодавством України дії щодо внесення до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про належну Фірмі «Мушкет» (м. Сімферополь, пер.Учбовий 6, код ЄДРПОУ 24027104) будівлю загальною площею 605,8 кв. м., розташовану за адресою: м.Сімферополь, вул. Балаклавська 73а.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Фірми «Мушкет» (м. Сімферополь, пер.Учбовий 6, код ЄДРПОУ 24027104) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.