Постанова № 6524227, 29.10.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2009 р. Справа № 28/169-08-4620

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.,

при секретарі - Волощук О.О.,

Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 145 від 31.08.2009 року.

за участю представників:

Від позивача: Леонов О.Г.

Від відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від 21 серпня 2009 року

у справі № 28/169-08-4620

за позовом Приватного підприємства „Дочірня компанія „ЕНСЕЛ 1”, с. Сахнівці, Старокостянтинівського району, Хмельницької області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Одеса

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року приватне підприємство "Дочірня компанія "Енсел 1" (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - Підприємець) про визнання договору підряду № 2 про надання послуг з вирощування сільгосппродукції від 25.07.2007 року недійсним на підставі ч. 4 ст. 203, абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України.

На обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що у нього є підстави вважати, що на наданих відповідачем копіях спірного договору підряду та акту виконаних робіт за цим договором проставлений підпис не колишнього керівника підприємства - ОСОБА_4, а іншої особи та використана печатка підприємства всупереч інтересів та волевиявлення тодішнього керівництва його підприємства.

Підприємець ОСОБА_3 заперечував проти позову вказуючи те, що позивачем ле доведені обставини, які свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним. Зазначений договір відповідає вимогам ст. ст. 205, 207 ЦК України, про факт підписання цього договору та акту приймання - передачі від 15.09.2007 року свідчать печатка підприємства та підпис уповноваженої особи, яка діяла від імені та в інтересах позивача. Таким чином, твердження позивача про недотримання встановленої форми договору є безпідставними.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2009 року (суддя - Гуляк Г.І.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір підряду № 2 від 25.07.2007 року про надання послуг по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Рішення мотивовано тим. що предмет договору підряду визначено надання послуг з обробки насіння, не зазначаючи місце зберіганні вказаного насіння та вагу, яку необхідно обробити, а вказується лише загальна площа земельної ділянки. Стосовно акту виконаних робіт суд зазначає, що в ньому відсутні посилання на вартість за кожним пунктом виконаних робіт та в чому вони виражалися, саме доробка та доставка препаратів необхідних замовнику, хоча зі змісту договору не вбачається саме яку кількість замовнику необхідно препарату (з акту виконаних робіт) та назва його взагалі відсутня, проведення обробки насіння озимого ріпаку та жита не узгоджено з головним агрономом (узгодження з матеріалів справи не вбачається), відсутні посилання саме чим та якою кількістю оброблено насіння, не прораховано яким буде врожайність після такої обробки, здійснення висіву (з матеріалів справи не вбачається як саме та за якими нормами було здійснено висів, в якої кількості насіння), а проведення вирощення незрозуміло саме як проводиться такий етап роботи.

Отже посилання відповідача на ст.837 ЦК України є безпідставною, а відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Окрім того, мотивуючи рішення суд послався на те, що ймовірно вказати що на договорі підряду та на акті виконаних робіт стоїть підпис керівника ОСОБА_4 експерт не зміг, хоча в судовому засіданні колишній керівник ОСОБА_4 вказав, що ні договір підряду, ні акт виконаних робіт не підписував, оскільки для прийняття таких питань необхідно отримати згоду від засновника підприємства, а останній лише керівник за контрактом.

З урахуванням зазначеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний договір підряду слід визнати недійсним.

В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_3 вважаючи зазначене рішення незаконним та необгрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням й неправильним застосуванням норм матеріального права, з невідповідністю викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю і припинити провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Заявлене в судовому засіданні 29.10.2009 року представником позивача клопотання про відкладення апеляційного перегляду справи для надання можливості'іншому представнику Підприємства надавати пояснення колегією суддів визнано необгрунтованим та відхилено, як таке, що не відповідає чинному господарсько - процесуальному законодавству. Окрім того, саме цей представник наділений необхідними повноваженнями надавав пояснення господарському суду першої інстанції при вирішенні спору по суті.

Клопотання представника позивача про призначення повторної судово -почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково -дослідному інституту судових експертиз, судом апеляційної інстанції розглянуто та відхилено з тих підстав, що за його клопотанням господарським судом вже призначалася судово - почеркознавча експертиза, на вирішення якої ставилися ті ж самі питання, що вказані у клопотанні. Наявний у справі експертний висновок не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумніви у його правильності. Безпредметне посилання заявника на те, що висновок експерта зроблений без дотримання вимог Інструкції про призначення та проведення експертиз та Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, позбавлене належного обґрунтування і ґрунтується на припущенні. Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України експертний висновок для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом поряд з іншими доказами наявними в справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали наявні у справі та додатково витребувані судом апеляційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і, зокрема, частиною 4 цієї статті закону передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Форма правочину - це спосіб вираження волі осіб, які беруть у ньому участь.

Відповідно до ст. 205 ЦК України воля (волевиявлення) сторін на вчинення правочину може бути виражена в усній або письмовій (простій чи нотаріальній) формі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно із ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб.

Статтею 207 ЦК України встановлено вимоги до письмової форми правочину і, зокрема, частинами 1 та 2 цієї статті закону передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може Грунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, загальне правило про наслідки недодержання суб' єктами цивільних правовідносин вимоги щодо простої письмової форми правочину, встановленої законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України, яка є правовою підставою даного спору), тобто такої, що не потребує нотаріального посвідчення, полягає у встановленні презумпції дійсності такого правочину, якщо законом не передбачено спеціально, що недодержання письмової форми правочину тягне недійсність останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99р. № 02-5/111 з наступними змінами, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007 року між підприємцем ОСОБА_3 (підрядник) та приватним підприємством "Дочірня компанія "Енсел 1" (замовник) було укладено договір підряду № 2 про надання послуг з вирощування сільгосппродукції, предметом якого є виконання підрядником за дорученням замовника робіт з обробки насіння озимого ріпаку та жита із застосуванням запатентованої науково-технічної продукції (патент № 7471) у строк з 15.08.2007 року по 15.09.2007 року.

Умовами даного договору визначено, що підрядник гарантує завчасну доставку науково - технічної продукції на передбачувану площу 2000 га; замовник гарантує виконання узгоджених з підрядником усіх технологічних операцій за вирощування озимого ріпаку; замовник приймає роботу від підрядника на підставі акту приймання - передачі виконаних робіт; оплата за послуги надані підрядником замовнику за цим договором здійснюється із розрахунку 100 грн. за один гектар, усього 200 000 грн. протягом трьох банківських днів після отримання рахунку; даний договір набуває сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором; у всьому іншому, що не врегульовано цим договором, застосовуються норми чинного цивільного законодавства.

Зазначений договір укладений у простій письмовій формі, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Від імені замовника договір підписано директором підприємства ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та скріплено печаткою підприємства.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду, який врегульовано ст. 837 ЦК України, відповідно до якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Норми параграфу 1 глави 61 (Загальні положення про підряд) ЦК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів підряду.

Відтак, оспорюваний договір підряду № 2 від 25.07.2007 року не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення.

15.09.2007 року сторонами було складено та підписано акт приймання -передачі виконаних робіт згідно з договором підряду № 2 від 25.07.2007 року, відповідно до якого підрядник передав, а замовник прийняв виконані останнім роботи з проведення обробки насіння озимого ріпаку та жита, які посіяні на площі 2000 га., вартість виконаних робіт складає 200 000 грн. Від імені замовника вказаний акт підписано директором підприємства ОСОБА_4 та скріплено печаткою підприємства.

Посилаючись на те, що відповідно до господарсько - фінансової документації Підприємства відповідач ніяких підрядних робіт не виконував та колишнім директором підприємства ОСОБА_4 ніяких договорів підряду та актів виконаних робіт з відповідачем не підписувалося, про що свідчить факт відсутності будь - яких оригіналів чи копій зазначених документів у позивача, останній звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання договору підряду № 2 від 25.07.2007 року недійсним на підставі ч. 4 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 33 ГПК України імперативно встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Між тим, належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивач всупереч вимогам ст. 33 цього Кодексу не надав і таких доказів у справі не міститься, а усі доводи позивача Грунтуються на припущеннях, які об'єктивно нічим не підтверджені. Окрім того, такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, факт виконання відповідачем за замовленням Підприємства обумовлених оспорюваним договором підрядних робіт підтверджується:

-патентом № 7471 на винахід „Склад для передпосівної обробки насіння озимих зернових культур", виданим ОСОБА_3 Державним патентним відомством України 29.09.1995 року та описом до цього патенту; -накладною № ВН/006/1276 від 13.08.2007р., рахунком № 8065/006 від 13.08.2007р., видатковою накладною № 37164 від 08.10.2007р., накладною № 77 від 01.08.2007 р., які свідчать про придбання відповідачем хімічних препаратів, котрі використовуються для обробки насіння;

-технологічними картами робіт по вирощуванню озимого ріпаку та озимого жита на 2007 - 2008 р.р. складеними на Підприємстві, в котрих міститься серед інших і тдка технологічна операція, як інкрустування насіння;

-письмовою заявою гр. ОСОБА_6 від 12.10.2008 року про те, що він працюючи агрономом по захисту рослин у приватному підприємстві „ДК „Енсел 1" використовував у 2007 році при інкрустації насіння озимого ріпаку, озимої пшениці, озимого ячменю та озимого жита препарати та технологію ОСОБА_3;

-довідкою підприємства від 10.10.2007 року про те, що складом препаратів ОСОБА_3 згідно з договором № 2 від 25.07.2007 було інкрустовано насіння озимого ріпаку, озимої пшениці, озимого ячменю та озимого жита, котре потім було висіяно всього на загальній площі 4040,5 га. Зазначена довідка підписана чинним на момент пред'явлення даного позову директором Підприємства ОСОБА_7 та скріплена печаткою Підприємства.

Та обставина, що у цій довідці зазначено площу, на якій було посіяне оброблене препаратами і за технологією відповідача насіння у розмірі більшому, ніж та, що передбачена умовами спірного договору, не є підставою для виключення вказаної довідки з кола належних доказів у справі, що підтверджують факт виконання відповідачем обумовлених договором підряду робіт, як помилково це зробив місцевий господарський суд, оскільки як вбачається з довідки на площі 4040,5 га окрім насіння ріпаку та жита також було посіяно насіння пшениці та ячменю.

Всі вищевказані документи є належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК України, які беззаперечно підтверджують факт виконання відповідачем обумовлених договором підряду № 2 від 25.07.2007 року робіт за замовленням позивача, а також факт укладення сторонами вказаного договору.

Наявна у справі належним чином засвідчена копія спірного договору (а його оригінал досліджувався господарським судом першої інстанції) свідчить про те, що його зміст зафіксований в одному документі, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Від імені засновника договір підписано директором Підприємства ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту. Отже, спірний договір відповідає встановленій для нього законом письмовій формі.

Згідно з висновком № 2952/02 судової почеркознавчої експертизи від 26.06.2009 року, проведеної Одеським науково - дослідним інститутом судових експертиз, вирішити питання про те, чи виконані досліджувані підписи від'імені ОСОБА_4 у наданих на експертизу договорі підряду № 2 про надання послуг з вирощування сільгосппродукції від 25.07.2007 року, укладеному між підприємцем ОСОБА_3 та Підприємством, а також акті виконаних робіт від 15.09.2007 року самим ОСОБА_4 або іншою особою, не виявилося можливим, оскільки ні збіжні, ні розбіжні ознаки у жодному порівнянні не утворюють сукупності, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання досліджуваних підписів самим ОСОБА_4

Твердження місцевого господарського суду про те, що в судовому засідання колишній керівник ОСОБА_4 вказав, що ні договір підряду, ні акт виконаних робіт не підписував, оскільки для прийняття таких питань необхідно отримати згоду від засновника підприємства, спростовується матеріалами справи. Наявні у справі протоколи судового засідання від 18.02.2009 року та від 02.03.2009 року свідчать про те, що присутнім в цих судових засіданнях ОСОБА_4 взагалі ніяких пояснень господарському суду не надавалося. І письмових зауважень з приводу допущених у цих протоколах неправильностей або неповноти протоколу від осіб, які брали участь у справі, в порядку ч. 5 ст. 81і ГПК України не надходило.

Неодноразові вимоги суду першої інстанції І суду апеляційної інстанції викладені в судових ухвалах про надання копії свого статуту позивач не виконав і витребувану судами копію свого статуту без поважних причин не надав. За таких обставин, посилання місцевого господарського суду на те, що директору підприємства питання укладення господарського договору необхідно було узгоджувати з засновником підприємства та головним агрономом слід визнати неспроможними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та є надуманими.

Частинами 3 та 5 ст. 65 ГК України передбачено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Окрім того, відповідальність за використання печатки підприємства несе сам позивач, так само як і відповідальність за зберігання документів бухгалтерського обліку на підприємстві.

Таким чином, твердження позивача про те, що оспорюваний договір колишній директор підприємства не підписував, є недоведеним за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин підстави для визнання оспорюваного договору недійним відсутні.

Місцевий господарський суд наведене залишив поза увагою та вдавшись до аналізу та помилкового і довільного тлумачення умов спірного договору не зважив на те, що все це не має ніякого відношення до предмета спору у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності викладених у ньому висновків фактичним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 42 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2009 року у справі № 28/169-08-4620 скасувати, стягнення за ним припинити.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства „Дочірня компанія „ЕНСЕЛ 1” (31124, Хмельницька область, Староконстантинівський район, с. Сахнівці, вул. Центральна, 13/1, код ЕДРПОУ 34907419) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.