Постанова № 6524221, 27.10.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2009 р.Справа № 17/969/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мацюри П.Ф.

суддів: Е. І. Андрєєвої, Н. В. Ліпчанської

при секретарі судового засідання: Бузіян А.І.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом:Горностай С.П. за дорученням № 253/04 від 20.07.2009 р.; Віштал Д.А. за дорученням № 290/2 від 20.09.2009 р.

від відповідача за первісним позовом: Анатоленко Л.Л. за дорученням № 04/251 від 01.01.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10 вересня 2009 року

у справі № 17/969/07

за позовом Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України, м. Миколаїв

до відкритого акціонерного товариства “Миколаївгаз”, м. Миколаїв

про стягнення заборгованості у розмірі 42 500 грн.,

та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства “Миколаївгаз”

до Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України

про розірвання договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування

В С Т А Н О В И Л А:

           Миколаївський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (далі-позивач) звернувся із позовом до відкритого акціонерного товариства “Миколаївгаз” (далі-відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 17 500 грн.

          Позов мотивований тим, що 01.02.2006 року між сторонами у справі було укладено Договір № 4/2006-06-5 на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування. Згідно якого, позивач виконував свої зобов'язання за договором, які викладені в п. 2.1 Договору, а відповідач зобов'язувався згідно пункту 3.14 та пунктів 4.1 та 4.2 Договору оплачувати отримані послуги щомісячно в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно з наданим позивачем розрахунком. Але в порушення умов Договору позивач з 1 травня 2007 року по 31 листопада 2007 року за отримані послуги не розрахувався, хоча позивачем послуги надавалися та направлялися йому рахунки на оплату. У зв'язку з чим у позивача згідно умов Договору пункт 5.2 з'явилося право на звернення до суду.

          26 лютого 2008 року провадження у справі було зупинено, за клопотання відповідача, до набрання законної сили рішення у справі № 11/873/07 за позовом ВАТ “Миколаївгаз” до Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України про визнання недійсним договору, що розглядається іншим судом.

          24 грудня 2008 року провадження у справі було поновлено, за заявою позивача, у зв'язку з винесенням відповідної постанови Вищим господарським судом по справі № 11/873/07 якою рішення суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові про визнаня спірного договору недійсним залишено в силі.

          Як вбачається із матеріалів справи, 18 лютого 2009 року позивач збільшив свої позовні вимоги, та просив стягнути борг за період з 1 травня 2007 року по 30 вересня 2008 року в сумі 42 500грн. В обґрунтування своїх вимог позивач додав копії приписів про усунення порушень, копії платіжних вимог, копії актів виконання умов договору та копії реєстрів про вручення актів та рахунків відповідачу з яких вбачається, що відповідач за період з травня по вересень отримував послуги по Договору.

          27 квітня 2009 року ВАТ “Миколаївгаз” (далі-відповідач за первісним позовом) звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (далі-позивач за первісним позовом) про розірвання договору від 01.02.2006 року № 4/2006-06-5 з 1 червня 2007 року.

          Мотивуючи свій позов тим, що 16.04.2007 року листом відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про намір розірвати укладений між сторонами Договір та завершити розрахунки по ньому. 24.04.2007року позивач за первісним позовом у своїй відповіді відповідачу за первісним позовом відмовився розірвати договір з посиланням на п. 6.2 Договору. Також відповідач за первісним позовом повідомив про те, що ним було укладено інший договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій із Головним управлінням МНС України в Миколаївській області.

          В своїх запереченнях на зустрічну позовну заяву позивач за первісним позовом просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на п. 6.2 Договору та п. 4.7 Галузевого стандарту України ГСТУ 75.2-24361240-2001 “Аварійно-рятувальні служби. Правила постійного та обов'язкового обслуговування аварійно-рятувальними службами (формуваннями) об'єктів та окремих територій” в якому зазначено, що договір укладається без визначення строку його дії і не може бути припинений без підтвердження в установленому порядку відсутності на об'єкті чи території джерела надзвичайної ситуації або закриття об'єкта.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області 10.09.2009 року (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 7500 грн. заборгованості, державне мито в сумі 74,97 грн та 20,82 грн витрат на ІТЗ судового процесу. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково. Розірвано договір № 4/2006-06-5 від 01.02.2006 року укладеного між сторонами з 01.08.2007 року. Стягнуто з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним та зустрічним позовами - відмовлено.

          Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню за період з травня по липень 2007 року які відповідач за первісним позовом визнає, що підтверджується підписом відповідача за первісним позовом на рахунках та актах виконаних робіт. Також суд посилається на те, що відповідачем за первісним позовом було укладено інший договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами, а тому він ніяк не порушив вимоги постанови КМУ від 04.08.2000 року за № 1214, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню частково, а саме вважати договір розірваним з 01.08.2007 року тобто з моменту укладення з іншим підприємством договору.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Миколаївський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду про скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2009року та винесення нового рішення яким задовольнити вимоги первісної позовної заяви з врахуванням доповнень до неї та відмовити у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

          Представники Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України у судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримали повністю.

          Відповідач за зустрічним позовом ВАТ “Миколаївгаз” відзив на апеляційну скаргу не надіслав, а його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Переліком потенційно небезпечних об'єктів Миколаївської області схваленого та затвердженого рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при Миколаївській облдержадміністрації від 27 листопада 2008 року протокол № 14 (а.с. 42) було віднесено і об'єкти, які належать відповідачу за первісним позовом: пн. 13 віднесено АГЗП № 3 ВАТ “Миколаївгаз”, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду; пн. 58 віднесено АГЗП “Миколаївгаз”, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий,42-а; пн.99 віднесено Газонаповнювальна станція ВАТ “Миколаївгаз”, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Ольшанцева, 301, а тому відповідно до Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 року № 1809-ІІІ з наступними змінами, Закону України “Про цивільну оборону України” від 2 лютого 1993 року за №2974-ХІІ, Закону України “Про аварійно-рятувальні служби” від 14 грудня 1999 року № 1281-XIV зі змінами, постанови КМУ “Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами” від 04.08.2000 р. №1214 - ВАТ “Миколаївгаз” підпадає під об'єкти які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.

          Відповідно до свідоцтва Серії ЦМ № 001 від 04.06.2004 року та новим свідоцтвом Серії КІД № 003 від 16.05.2006 року де Миколаївський ВГРЗ підтвердив атестацію на право організації та проведення аварійно-рятувальних робіт та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій по 34 кодах Державного класифікатора ДК 019-2001.

          На підставі вищевикладеного та як вбачається з матеріалів справи 01.02.2006року між ВАТ “Миколаївгаз” та Миколаївським ВГРЗ був укладений договір № 4/2006-06-5 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування. За яким позивач надає послуги визначені Договором, а відповідач повинен був оплачувати отримані послуги на умовах визначених в Договорі.

          Зобов'язання за договором позивач за первісним позовом виконував, що підтверджується приписами аварійно-рятувального загону, рахунками які надсилалися відповідачу за первісним позовом для оплати виконаних робіт та актами виконаних робіт за період з 01.05.2007 року по 30.09.2008 року які наявні в матеріалах справи, але оплату виконаних робіт відповідачем за первісним позовом не здійснювалося, чим саме він порушував умови договору.          

          Відповідач за первісним позовом в своєму зустрічному позові просить розірвати договір та посилається на п. 6.3 Договору де зазначено, що при відмові від послуг “Аварійно-рятувальної служби” ”Об'єкт” повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону. Він виконав умови Договору і направив позивачу лист від 16.04.2007 року в якому повідомив його про намір розірвати Договір та завершити розрахунки по ньому. З цими доводами також погодився суд першої інстанції при винесенні свого рішення.

          Відповідно до умов Договору, а саме пункт 6.2, на який посилається позивач за первісним позовом в позові в якості обгрунтування своєї позиції та в листі-відповіді ВАТ “Миколаївгаз”, зазначено, що дія Договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, ВАТ “Миколаївгаз” доказів, які б це підтверджували до свого листа не додав, а тому підстав для розірвання Договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування в нього не було.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач виконував вимоги договору але за виконані роботи з 01.05.2007 року по 30.09.2008 року відповідач не здійснював оплату за договором. Це підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 88) за період з 01.09.2007 року станом на 30.09.2008 року. А тому, висновки суду щодо стягнення 17500 грн., як таких які визнає відповідач, колегія суддів вважає необгрунтованими та такими що не відповідають дійсності.

          Відповідач за первісним позовом в своєму обгрунтуванні посилається на те, що він ніяк не порушив Постанову КМУ від 04.08.2000 року № 1214 тому що він уклав інший договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами.

          При цьому відповідач за первісним позовом не наводить ніяких підстав які передбачені законодавством а саме ст. 615 ЦК України, порушення, невиконання або неналежного виконання умов Договору “Аварійно-рятувальною службою” (позивач за первісним позовом) у зв'язку з чим його можна було б розірвати, а тому його доводи суд апеляційної інстанції вважає такими, які не доведено та нічим не підтверджено.

          Умовами Договору п. 5.2 чітко передбачено, що спори і суперечки, які виникають з цього Договору або у зв'язку з неможливістю вирішення шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку, а тому посилання відповідача за первісним позовом на те, що він уклав інший Договір без розірвання існуючого Договору, так як позивач за первісним позовом надав йому належну відповідь чому вони не можуть розірвати діючий Договір, не беруться судом до уваги.

          Відповідно до статей 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.

          Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. В коментарі цієї статті зазначено, що умови договору підлягають застосуванню, поки ці умови або договір в цілому не визнані недійсним судом.

          Згідно частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

          Згідно матеріалів справи та на підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за первісним позовом встановлено, а тому відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства він повинен оплатити позивачу за первісним позовом виконані ним роботи на загальну суму 42 500 грн.

          Колегія суддів вважає, що зустрічний позов відповідача (за первісним позовом) нічим не обґрунтований та нічим не підтверджений, а доводи викладені в ньому спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним, підстав як передбачено ст. 651 ЦК України для його розірвання у разі істотного порушення договору другою стороною, він не навів. Його посилання на п. 6.3 Договору спростовуються самим Договором та вимогами законодавства, а саме цей пункт передбачає можливість але не обов'язок розірвання договору при виникненні умов які передбачені в п.6.2 цього Договору. А також посилання на договір який укладено з іншою аварійно-рятувальною службою теж не приймаються судом до уваги, тому що умовами Договору не передбачено розірвання договору у зв'язку з укладенням іншого договору.

          Апеляційний господарський суд зазначає, що ВАТ “Миколаївгаз”договір №68/2007-06-5 з Головним Управлінням МНС України в Миколаївсьій області укладено до розірвання спірного договору, а також відсутність в останнього всіх відповідних дозволів на проведення вдповідних робіт та не сформованого основного складу аварійно рятувальної служби.

          Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101–104 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України, м. Миколаїв - задовольнити.          

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 10 вересня 2009року у справі № 17/969/07 —скасувати.

          Первісний позов Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України, м. Миколаїв - задовольнити.

          Стягнути з р/р 26004226128001 в МФ КБ ”Приват банк” МФО 326610 відкритого акціонерного товариства “Миколаївгаз” (м. Миколаїв, вул Чигрина, 159 код ОКПО 05410263,) на користь р/р 2600042908 МОД АППБ “Аваль” м. Миколаїв, МФО 380805 Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (м. Миколаїв, вул. Гмирьова,4 код ОКПО 33896375) 42 500 грн.

          Відмовити в задоволенні зустрічного позову про розірвання договору на обов'язкове-аварійно рятувальне обслуговування.

          Стягнути з р/р 26004226128001 в МФ КБ ”Приват банк”, МФО 326610 відкритого акціонерного товариства “Миколаївгаз” (м. Миколаїв, вул Чигрина, 159 код ОКПО 05410263) витрати по сплаті державного мита в сумі 312,50 грн.

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і же бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П. Ф. Мацюра

Судді Е. І. Андрєєва

Н. В. Ліпчанська