Постанова № 6524058, 26.10.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

26.10.09 Справа № 2/104-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Гулик Н.

За участю представників сторін:

Від позивача- з»явився

Від відповідача- з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»Хаял»

на рішення господарського суду Волинської області від 04.08.09

у справі № 2/104-38

за позовом - п/п ОСОБА_2

до відповідача - ТзОВ»Хаял»

про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.09

у справі № 2/104-38, позов п/п ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хаял” (43010, м. Луцьк, вул.. Суворова, 5, код ЄДРПОУ 33681040, р/р 26006055431150 ВГРУ “Приватбанк”, МФО 303440) на користь Підприємця ОСОБА_2 ( 34600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 Ощадний банк м. Рівне, МФО 333368) 50 000,00 грн. основної заборгованості, 501,01 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 269,29 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову про стягнення 6850,00 грн. інфляційних втрат та 1175,35 грн. 3% річних в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду та прийняти нове, яким стягнути з позивача 13 724,51 грв. у відшкодування понесених збитків. Апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, не повного з»ясування обставин справи.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

26 травня 2008 року між позивачем Підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем ТзОВ “Хаял”був укладений договір поставки №21 (далі договір, а. с. 8-9).

Згідно п. п. 1.1, 3.1, 4.3, 5.1 договору, позивач зобовязався поставити, а відповідач прийняти та оплатити вартість обладнання, а саме: полірувальні станки ручні, фрезерний станок по каменю з розміром пилок 2 м, ціна за товар становить 148000,00 грн., попередню оплату в розмірі 50000,00 грн. покупець повинен здійснити протягом 3-ох календарних днів з дня укладення договору, постачальник зобовязаний поставити товар протягом 15 календарних днів після проведення попередньої оплати.

На виконання умов договору, відповідачем для відповідної оплати було виставлено ТзОВ “Хаял” рахунок-фактуру №03 від 26.05.2008 року на суму платежу 50000,00 грн. в якості попередньої оплати (а.с. 10).

Зазначений рахунок було оплачено позивачем в повному обсязі 27.05.2008 року згідно з випискою Рівненської філії ВАТ “Ощадбанк” (а.с. 11).

Відповідач не дивлячись на перерахування відповідних коштів, свої зобовязання щодо поставки позивачу оплаченого останнім товару не виконав, вказаних товарно-матеріальних цінностей у встановленому порядку, кількості та строки не поставив.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06.09.2008 року у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу відповідача направлено претензію про повернення попередньої оплати в розмірі 50000,00 грн. в 7-денний термін, яку останній залишив без відповіді та задоволення (а.с 12).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що нараховані позивачем 6850,00 грн. збитків від інфляції, 1175,35 грн. 3% річних не підлягають до стягнення, оскільки повернення попередньої оплати не є зобовязанням про розрахунок за продукцію, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Щодо вимоги апелянта про стягнення з позивача 13 724,51 грв. у відшкодування понесених збитків, то апелянт належними доказами не обґрунтував правомірність для стягнення таких збитків.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Волинської області від 04.08.09 у справі № 2/104-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Волинської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк