Постанова № 6542722, 27.10.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

27.10.09                                                                                           Справа № 5/78-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя                                                            Бонк Т. Б.

судді                                                                                Бойко С. М.

                                                                                Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача (апелянта) –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат», м. Ковель, Волинська область б/н від 10.08.2009 р.

на рішення господарського суду Волинської області від 20.07.2009 р.

у справі №5/78-38

за позовом ВАТ Комерційного банку «Надра»в особі філії Луцького регіонального управління, м. Луцьк

до відповідача ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат», м. Ковель, Волинська область

про стягнення 3513889, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

          рішенням господарського суду Волинської області від 20.07.2009 р. у справі № 5/78-38 задоволено позов ВАТ Комерційного банку “Надра” в особі філії Луцького регіонального управління, м. Луцьк, з ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат», м. Ковель, Волинська область стягнуто на користь позивача 3513889, 40 грн. заборгованості, в тому числі 2960459, 87 грн. заборгованості по кредиту, 276693, 91 грн. заборгованості по відсотках, 281735, 62 грн. пені, 25812, 50 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача кредит за кредитним договором, в порушення умов договору не сплачував кредиту, а також відсотків за кредитом, у зв’язку з чим йому нараховано пеню.

          У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не надав чіткого обґрунтованого розрахунку суми заборгованості пені та процентів, а також офіційне підтвердження курсу євро. Крім цього, апелянт посилається на низку порушень норм процесуального права.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами даної справи встановлено, що 12.10.2007 р. між ВАТ Комерційним банком «Надра»в особі Луцького відділення (банк) та ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат»(позичальник) укладено кредитний договір, згідно умов якого предметом договору є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів в межах відкритої кредитної лінії. Банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 300000 євро (п. 1.1.1). Термін користування кредитною лінією встановлюється з 12.10.2007 р. по 09.10.2009 р. (п. 1.1.2). Відсоткова ставка за користування кредитною лінією становить 12, 5 % річних, а у разі невиконання вимог п. 3.2.9 цього договору –13, 5 % річних (п. 1.1.3). Видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами після подачі позичальником письмових заявок на видачу траншу відповідно до п. 3.2 цього договору (п. 1.2).

Додатковою угодою № 1 від 15.07.2008 р. до вказаного кредитного договору встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 16 % річних.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання даного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 300000 євро, що підтверджується меморіальними валютними ордерами № 1 від 12.10.2007 р. –на суму 10000 євро, № 1 від 15.10.2007 р. –на суму 150000 євро, № 1 від 16.10.2007 р. –на суму 50000 євро, № 2 від 17.10.2007 р. –на суму 31000 євро, № 1 від 25.10.2007 р. –на суму 14000 євро, № 1 від 17.10.2007 р. –на суму 45000 євро.

Додатковою угодою від 15.10.2007 р. до кредитної угоди внесено зміни до п. 2.3 договору та встановлено графік зниження заборгованості по кредитній лінії.

Відповідно до п.п. 3.2.3, 3.2.4 кредитного договору, позичальник зобов’язаний здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за траншами кредитної лінії в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банку. Позичальник зобов’язаний здійснювати погашення отриманих траншів в межах кредитної лінії згідно п. 2.3 договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банку.

Позичальник зобов’язаний забезпечити повне повернення отриманих траншів в межах кредитної лінії і відсотків за користування ними в термін до 09.10.2009 р., а також сплату можливої неустойки. Нараховані відсотки за останній місяць користування кредитною лінією сплачуються одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією (п. 3.2.5).

Однак, як стверджує позивач, зобов’язання по кредитному договору відповідачем виконувались неналежним чином, про що йому направлялись листи про необхідність погасити наявну заборгованість № 12/25 від 12.12.2007 р., № 01/23 від 10.01.2008 р., № 02/17 від 07.02.2008 р., № 03/42 від 07.03.2008 р., № 04/61 від 09.04.2008 р., № 05/39 від 08.05.2008 р., № 06/19 від 06.06.2008 р., № 07/44 від 08.07.2008 р., № 08/91 від 07.08.2008 р., № 09/49 від 08.09.2008 р., № 10/57 від 06.10.2008 р., № 11/21 від 07.11.2008 р., № 11/107 від 25.11.2008 р. та № 12/45 від 08.12.2008 р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 3.3.8 кредитного договору, банк має право вимагати дострокове погашення траншів, виданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку, хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення позичальником будь-яких інших умов цього договору та договорів, що забезпечують виконання зобов’язанб позичальника за цим договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п. 4.1 укладеного сторонами кредитного договору, за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею, в тому числі пред’явлених до дострокового погашення позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБ України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Із розрахунку позивача вбачається, що станом на 01.05.2008 р. заборгованість по кредитному договору становить: 289820, 64 євро по кредиту (2960459, 87 грн.), 27087, 55 євро по відсотках (276693, 91 грн.), 27581, 12 євро пені (281735, 62 грн.), тобто в загальній сумі 3518889, 40 грн.

Слід вказати, що розрахунок здійснений з врахуванням офіційного курсу НБ України станом на 01.05.2009 р., який становить 10, 2148 грн. по відношенню до 1 євро.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Волинської області від 20.07.2009 р. у справі № 5/78-38 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат», м. Ковель, Волинська область –без задоволення.

2.          Стягнути з ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат», м. Ковель, Волинська область в доход державного бюджету (одержувач –УДК Личаківського району м. Львова, ЄДРПОУ 22389406, р/р 31212259700006, банк одержувача –ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код платежу 22050000) 12750 грн. державного мита за судовий розгляд апеляційної скарги.

3.          Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Бонк Т. Б.

Суддя                                                                                          Бойко С. М.

Суддя                                                                                          Марко Р. І.