Постанова № 6524048, 26.10.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

26.10.09                                                                                           Справа № 21/51

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Гулик Н.

за участю представників сторін:

від позивача - з»явився

від відповідача - не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»Агролайф»

на рішення господарського суду Львівської області від 02.06.09

у справі № 21/51

за позовом – ТзОВ»Ойл Карт Центр»

до відповідача – ТзОВ»Агролайф»

про : стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Львівської області від 02.06.09

у справі № 21/51 позов ТзОВ»Ойл Карт Центр» задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф”,

Львівська обл., м.Яворів, вул.С.Стрільців,16/16 (ЄДРПОУ 32673484) на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОйлКарт Центр”,

м.Луцьк, вул.Кременецька,38 (р/р 260050005201 в ТОВ “Банк інвестицій

та заощаджень”, МФО 380281, ЄДРПОУ 33170464) –56843,41 грн.

основного боргу, 8221,72 грн. пені, 6895,72 грн. інфляційних втрат,

1027,72 грн. 3% річних, 745,62 грн. державного мита та 118 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, не повного з»ясування обставин справи.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

          ТзОВ “ОйлКарт Центр”, м.Київ та ТзОВ “Агролайф”, м.Яворів 01 квітня 2005 року уклали договір купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС №125.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Згідно п. 2.1. цього договору продавець зобов’язався передавати у власність покупця через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов’язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що відпуск ПММ здійснюється на підставі акту приймання-передачі, який складається один раз на місяць.

Відповідно до п.4.4. договору продавець має право відпустити покупцю (довіреній особі) ПММ без їх оплати. В даному випадку покупець проводить розрахунки протягом 7 календарних днів з моменту фактичного отримання останнім ПММ та АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною встановленою на день відпуску ПММ.

На виконання вимог договору позивач поставив відповідачу товар паливо-мастильні матеріали з використанням пластикових смарт-карт на АЗС на суму 991983,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів та смарт-карток, однак оплату відповідачем здійснено лише частково, внаслідок чого станом на 06.04.2009 року заборгував позивачу 56843,41 грн.

У відповідності до п.8.6. договору у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов п.4.4. даного договору, покупець зобов’язується на користь продавця сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня згідно п. 8.6. договору складає 8221,72 грн.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи суму боргу, позивач нарахував відповідачу 6895,72 грн. інфляційних втрат та 1027,72 - 3% річних.

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на досліджені обставини справи, доводи апелянта спростовуються вище дослідженим, а тому керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 02.06.09 у справі № 21/51 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко