Ухвала суду № 65237136, 28.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8993/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/1586/17 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 28.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Олійника В.І., Лівінського С.В.,при секретарі:Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» до ОСОБА_5, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Смарт Груп», публічне акціонерне товариство «Терра Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПАТ «Кристалбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: ТОВ «ВВС-Факторинг», ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп», ПАТ «Терра Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на майно.

В обґрунтування позову вказувало, що 27 грудня 2013 року був укладений Договір про іпотечний кредит № 203-Ф/13/08, за яким ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 346 248 грн. з кінцевим терміном повернення 27 грудня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25 % річних, а також комісійну винагороду, інші платежі та неустойку порядку, в строки на умовах визначених Кредитним договором, а також інші зобов'язання, передбаченні умовами Кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 203-І/13/08 із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя від 27 грудня 2013 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В, зареєстровано в реєстрі за № 3980.Предметом іпотеки за Іпотечним договором є: майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 06 листопада 2014 року було зареєстровано право власності на нерухоме майно на підставі Свідоцтва про право власності СТА 154724 від 02 грудня 2014 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1. Проте, після проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_5 не повідомила про це Банк, чим порушила вимоги Іпотечного договору.

У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

У зв'язку з чим ОСОБА_5 станом на серпень 2015 року має заборгованість 424 262,00 грн., яка складається з строкової заборгованості за кредитом 267 080,16 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 52 086,59 грн., процентів нарахованих за користування кредитом - 133,90 грн., прострочених процентів за користування кредитом - 53 422,45 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів 13 680,99 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту - 12 703, 34 грн., 3 % річних та втрати від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів - 12 883,76 грн., 3 % річних та втрати від інфляції в зв'язку за несвоєчасне погашення кредиту - 11 592,80 грн.

Просило звернути стягнення на користь ПАТ «Кристалбанк» на предмет іпотеки за іпотечним договором № 203-І/13/08 від 27 грудня 2013 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Кристалбанк»; судові витрати стягнути з відповідача.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Кристалбанк» у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2013 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 346 248, 00 грн. з кінцевим терміном повернення - 27 грудня 2018 року з сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25 % річних, а також комісійну винагороду, інші платежі та неустойку порядку, в строки на умовах визначених Кредитним договором, а також інші зобов'язання, передбаченні умовами Кредитного договору.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 203-І/13/08 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 27 грудня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В, зареєстровано в реєстрі за № 3980.

Предметом іпотеки за Іпотечним договором є: майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 Договору про іпотечний кредит Банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином виконати і повернути кредит, а також сплатити відсотки за користуванням Кредитом.

Пунктом 6.2 Кредитного договору обумовлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом та/або сплати платежів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, а також штрафні санкції згідно п. 6.3 договору.

Також, судом встановлено, що 30 липня 2014 року між ПАТ «Терра Банк» та ТОВ «ВВС-Факторинг» укладено договір про відступлення права вимоги №30/07/14/2, за яким до ТОВ «ВВС-Факторинг» перейшло право вимоги по договору про іпотечний кредит № 203-Ф/13/08 від 27 грудня 2013 року, що укладений між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_5

10 вересня 2014 року між ТОВ «ВВС-Факторинг» та ТОВ «Смарт Груп» укладено договір про відступлення права вимоги №10/09/14/1 за договором про іпотечний кредит № 203-Ф/13/08 від 27 грудня 2013 року.

З поданих суду виписок по особовому рахунку встановлено, що ОСОБА_5 здійснювала погашення по кредитному договору, на рахунки ТОВ «ВВС-Факторинг» та ТОВ «Смарт Груп».

З довідки ТОВ «ФК «Смарт Груп» від 13 лютого 2015 року та додаткової угоди №2 до договору про іпотечний кредит № 203-Ф/13/08 від 27 грудня 2013 року встановлено, що станом на 13 лютого 2015 року ОСОБА_5 повернула грошові кошти в повному обсязі, тобто виконала всі зобов'язання за договором про іпотечний кредит№ 203-Ф/13/08 від 27 грудня 2013 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 року № 463/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» до категорії проблемних» віднесено до категорії проблемних.

Постановою Правління Національного банку України від 21.08.2014 року № 518 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» до категорії неплатоспроможних ПАТ «ТЕРРА БАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 № 72 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» (далі - Рішення) було вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 22.08.2014р.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 122 від 20.11.2014 року та наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.11.2014 року № 232 було продовжено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ТЕРРА БАНК» на один місяць до 22.12.2014 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ТЕРРА БАНК) Ірклієнка Юрія Петровича на один місяць до 22.12.2014 року.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему з гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч.1 ст.42 Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі плану врегулювання приймає рішення про утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов'язань одного або декількох неплатоспроможних банків. Перехідний банк утворюється у формі публічного акціонерного товариства.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було створено ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРЕХІДНИЙ БАНК «КРИСТАЛБАНК» (далі - ПАТ «ПЕРЕХІДНИЙ БАНЬ «КРИСТАЛБАНК»).

Відповідно до ч.10 ст.42 Закону перехідному банку передаються всі або визначене відповідно до плану врегулювання частина активів і зобов'язань неплатоспроможногс банку.

На виконання зазначеної норми Закону між ПАТ «ТЕРРА БАНК» та ПАЇ «ПЕРЕХІДНИЙ БАНК «КРИСТАЛБАНК» було складено та підписано Акт приймання- передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «ТЕРРА БАНК» від 22.12.2014р.

Частиною 12 ст. 42 Закону встановлено, що перехідний банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Вподальшому, ПАТ «Кристал Банк» при проведенні перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ «Терра Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, які відповідають критеріям, передбаченим в ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було складено акт №2 від 15 вересня 2014 року.

У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_5 була належним чином повідомлена про складання акту №2 від 15 вересня 2014 року та необхідність сплачувати кошти на рахунки ПАТ «Кристал Банк».

Встановлено, що між ПАТ «Кристал Банк» та ТОВ «ВВС-Факторинг» тривають судові спори щодо укладених договорів про відступлення права вимоги №30/07/14/2 від 30 липня 2014 року, в тому числі щодо Договору про іпотечний кредит № 203-Ф/13/08 від 27 грудня 2013 року.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що виконання ОСОБА_5 умов договору про іпотечний кредит в повному обсязі підтверджено належними та допустимими доказами, а належні та допустимі докази на підтвердження існування заборгованості ОСОБА_5 по Договору про іпотечний кредит № 203-Ф/13/08 від 27 грудня 2013 року відсутні. Доказів на спростування поданих відповідачем документів, щодо виконання взятих на себе зобов»язань, позивач суду не надав. Таким чином, в даний час існує спір між ПАТ «Кристал Банк» та ТОВ «ВВС-Факторинг» щодо права вимоги по Договору про іпотечний кредит № 203-Ф/13/08. А оскільки, ОСОБА_5 виконала його умови договору у повному обсязі, то договір припинив свою дію. Фактично позивач повторно вимагає виконання ОСОБА_5 вже виконаних нею зобов'язань, що є подвійним стягненням, та порушує права відповідача.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, позивач не взяв до уваги умови договору іпотеки, укладеного між сторонами, а саме пункт 7, який регулює умови задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки та передбачає, що це застереження, що визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності останнього на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

В матеріалах справи відсутні дані про вирішення позивачем позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, що передбачено умовами договору іпотеки, в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя.

З такими висновками місцевого суду, погоджується судова колегія, виходячи із наступного.

Ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що ОСОБА_5 порушила свої зобов'язання та належним чином не виконала умови кредитного договору, в результаті чого позивач набув право на звернення стягнення на майно для погашення заборгованості, яка станом на серпень 2015 року за кредитним договором № 203-Ф/13/08 від 27 грудня 2013 року обліковується на балансі ПАТ «Кристалбанк» відповідно до Акту приймання-передавання активів та зобов'язань від 22 грудня 2014 року і становить 424 262,00 грн.

При цьому, посилався на нікчемність договорів факторингу, які були встановлені актом №2 від 15 вересня 2014 року.

Однак, такі доводи позивача, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 була належним чином повідомлена про складання акту №2 від 15 вересня 2014 року та необхідність сплачувати кошти на рахунки ПАТ «Кристал Банк», а не на рахунки відомих їй нових кредиторів, ТОВ «ВВС-Факторинг» та ТОВ «Смарт Груп», про яких вона була належним чином повідомлена, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, і на користь яких виконала умови договору у повному обсязі.

Враховуючи, що боржниця не була письмово повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні (нікчемність на його думку договору факторингу), саме «новий кредитор» ПАТ «Кристалбанк» несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.(ст. 516 ЦК України).

Крім того, оскільки судом безспірно встановлено, що боржник не був письмомо повідомлений про заміну кредитора на ПАТ «Кристалбанк», як правонаступника ПАТ «Терра Банк», відповідно до акту №2 від 15 вересня 2014 року, то відповідно до вимог ст. 518 ЦК України вона має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, якщо боржник виконала свій обов»язок до пред»явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне незастосування судом першої інстанції ст.ст. 215, 216 ЦК України щодо правовідносин, які виникли між сторонами, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки позов позивачем було пред»явлено з підстав ст.ст. 526, 629, 572, 1049, 1050, 1054 ЦК України і саме позивачем було обрано такий спосіб захитсу його інтересів. Будь-яких позовних вимог щодо застосування наслідків нікчемності (недійсності) правочину позивачем не заявлялося.

Крім того, боржник не є стороною жодного договору факторингу, які на думку позивача є нікчемними і тому не є тією винною стороною, до якої, в розумінні ст. 216 ЦК України, можуть бути застосовані такі наслідки.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, щодо невірного та помилкового тлумачення судом ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», то колегія суддів розцінює їх критично, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Ст. 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Вказана правова позиція викладена Веховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-1851цс15) та в постанові від 26 жовтня 2016 року (справа № 6-1625цс16), які відповідно вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо відсутності у позивача можливості врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовий способ, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, що передбачено умовами договору іпотеки, в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя, висновки суду першої інстанції в цій частині, також, є цілком обгрунтованими.

Оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги задоволені бути не можуть.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» - відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: В.І. Олійник

С.В.Лівінський