Рішення № 65237135, 02.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/7244/15-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/1018/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 42 02.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Іванової І.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та за апеляційною скаргою Міністерства оборони Українина рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року у справі за позовом Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3, треті особи: військова частина А1789, Служба у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрація Київської області про усунення перешкод в користуванні майном,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року Міністерство оборони України (далі - МО України) та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (далі - Київське КЕУ МО України) звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 квітня 2011 року комунальним підприємством Київської обласної ради «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності МО України на квартиру АДРЕСА_1, яка є військовим майном. Згідно акту №11 від 23 травня 2011 року вказану квартиру передано Київському КЕУ МО України для подальшого розподілу відповідно до чинного законодавства. Позивачі вказували, що у спірній квартирі з грудня 2009 року без належних правових підстав проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_4, у зв'язку з чим позивачі позбавлені можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм на праві власності майном. З урахуванням наведеного, позивачі на підставі ст.ст.317, 391 ЦК України просили зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном МО України в особі Київського КЕУ МО України, а саме, квартирою № АДРЕСА_2 шляхом її вивільнення.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року в позові МО України та Київського КЕУ МО України - відмовлено.

В апеляційній скарзі Київське КЕУ МО України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі МО Українипросить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на спірні правовідносини, що виникли між сторонами поширюються норми житлового, а не цивільного законодавства, оскільки вселення відповідачів у спірну квартиру відбулося до набуття МО України права власності на неї і таке вселення, на думку суду першої інстанції, відбулося на сумлінних правових підставах та не у відповідності до вимог цивільного законодавства. При цьому судом враховано, що відповідачі не самоправно вселилися до спірної квартири та відповідач ОСОБА_4 є неповнолітньою. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових для зобов'язання відповідачів звільнити житло та, відповідно, до задоволення позову.

Однак з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 перебував на військовій службі з 1990 року, а з липня 2005 року проходив службу у військовій частині А 1789 у м.Василькові.

Рішенням житлової комісії військової частини А1789 від 28 липня 2006 року № 6 майора ОСОБА_2 зараховано до списку осіб, які мають право першочергового одержання житлових приміщень, у зв`язку з прибуттям до частини.

Згідно з наказом начальника Васильківського гарнізону від 10 грудня 2009 року №126 на підставі протоколу засідання житлової комісії військової частини А1789 від 11 грудня 2009 року №1 за начальником повітряно-вогневої і тактичної підготовки військової частини А 1789 майором ОСОБА_2 із складом сім'ї три особи (він, дружина та дочка, 2001 року народження) закріплено службове приміщення - квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до листа Київського КЕУ МО України від 11 грудня 2009 року на ім'я голови Васильківської районної адміністрації Київської області, під час проведення урочистих заходів по врученню бойового прапору 40-й бригаді тактичної авіації, яка розташована у м. Василькові, з нагоди дня Збройних Сил України Президент України Віктор Ющенко прийняв рішення щодо забезпечення житлом сім`ї ОСОБА_2 З метою своєчасного виконання рішення Президента України Київське КЕУ МО України просило, як виняток, надати оглядовий ордер на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

По справі встановлено та не заперечується сторонами, що спірна квартира перебувала у віданні дочірнього підприємства «135 домобудівельний комбінат» товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме», з яким 13 вересня 2007 року МО України в особі Центрального територіального управління капітального будівництва уклало договір підряду на виконання робіт з будівництва багатоповерхового будинку №227/ДБ-221Буд.

На підставі вказаного вище листа Київського КЕУ МО України від 11 грудня 2009 року Васильківською районною державною адміністрацією Київської області видано оглядовий ордер на службове жиле приміщення № 1 серії 2009/12/14 на ім'я ОСОБА_2 із сім'єю (дружина та дочка) на право зайняття службового приміщення жилою площею 35,2 кв.м, яке складається з двох кімнат у ізольованій квартирі АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 вселилися до спірної квартири та проживають в ній, сплачують комунальні послуги, про що свідчать укладений з Васильківським РП ЗАТ «Київобленерго» договір, квитанції про оплату за електропостачання, розрахункова книжка по оплаті за природний газ та інші послуги газового господарства, типовий договір про надання послуг з газопостачання, квитанціями за оплату квартплати та комунальних послуг комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради, а також випискою з особового рахунку ОСОБА_2 цього ж комунального підприємства. Вказані обставини встановлені рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2014 року, яким відмовлено у позові Київського КЕУ МО України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: МО України, військова частина А1789, Васильківська районна державна адміністрація про виселення без надання іншого житлового приміщення, а тому зазначені обставини відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України доказування не підлягають.

Крім того, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року, відмовлено у позові МО України про визнання недійсним договору №53/110 про надання послуг з управління будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 серпня 2012 року, укладеного між комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради та ОСОБА_3

По справі встановлено, що згідно наказу начальника Васильківського гарнізону від 02 лютого 2010 року №8 скасовано попередній наказ начальника цього ж гарнізону від 10 грудня 2009 року №126 про закріплення спірного квартири за майором ОСОБА_2 зі складом сім`ї три особи.

Наказом командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 14 жовтня 2010 року № 543 майора ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас.

Також по справі встановлено, що згідно витягу про державну реєстрацію прав комунальним підприємством Київської обласної ради «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності МО України на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки №379 від 21 лютого 2011 року.

Актом від 23 травня 2011 року спірна квартира передана Київському КЕУ МО України.

Обгрунтовуючи позов, МО України та Київське КЕУ МО України послались на те, що 20 квітня 2011 року комунальним підприємством Київської обласної ради «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності МО України на квартиру АДРЕСА_1, яка є військовим майном та перебуває на обліку Київського КЕУ МО України для подальшого розподілу відповідно до чинного законодавства. Однак у спірній квартирі з грудня 2009 року без належних правових підстав проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_4, у зв'язку з чим позивачі позбавлені можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм на праві власності майном, а тому на підставі ст.ст.317, 391 ЦК України позивачі просили зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні МО України в особі Київського КЕУ МО України спірною квартирою шляхом її вивільнення.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовий аналіз наведених норм цивільного законодавства України свідчить про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213-214 ЦПК України наведених вище положень закону не врахував, належним чином не з'ясував характер та зміст заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим дійшов помилково висновку про те, що на спірні правовідносини, які виникли між сторонами, поширюються норми житлового, а не цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

По справі встановлено, що під час проходження військової служби у військовій частині А1789 у грудні 2009 року ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_3 та неповнолітньої дочкою ОСОБА_4 вселилися до спірної квартири хоча і всупереч вимог закону, проте не самоправно, проживають в ній та сплачують комунальні послуги. Фактично між ними та дочірним підприємством «135 домобудівельний комбінат» товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме», у віданні якого на той час перебувала квартира, виникли правовідносини, які притаманні договору найму спірної квартири. Дочірнє підприємство «135 домобудівельний комбінат» товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» не спорювало вселення відповідачів до квартири.

Після розлучення з відповідачем ОСОБА_2, відповідачка ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_4 проживають у квартирі, іншого житла для проживання не мають.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06) 2 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Розглядаючи справи цієї категорії, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від установленого та на підставі закону, а також ураховувати, що внаслідок виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення, порушується право цих осіб і членів їхніх сімей на житло.

Відповідачем ОСОБА_3 надано аргументи про неможливість їх виселення без надання іншого жилого приміщення: з грудня 2009 року проживають у спірній квартирі, в яку самовільно не вселялися, постійно сплачують комунальні послуги на підставі укладених договорів з Київобленерго, Київоблгаз, комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради,у квартирі проживає неповнолітня дочка ОСОБА_4, іншого житла для проживання вони не мають.

Ураховуючи наведені вище обставини, а також доводи відповідачки ОСОБА_3, які свідчать про те, що зазначене житло є єдиними її та неповнолітньої дочки житлом, в яке вони вселилися не самоправно, колегія суддів вважає, що виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, не буде відповідати вимогам закону щодо їх права на житло .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене без змін та підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у позові МО України та Київського КЕУ МО України з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та апеляційну скаргу Міністерства оборони України -задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3, треті особи: військова частина А 1789, Служба у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрація Київської області про усунення перешкод в користуванні майном- відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді