Постанова № 6523487, 22.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2009                                                                                           № 4/316

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з"явився

від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Родовід Банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2009

у справі № 4/316 (суддя

за позовом                               Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

до                                                   ВАТ "Родовід Банк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 10076438,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.06.2009р. по справі № 4/316 позов задоволено частково, зобов»язано відповідача повернути з депозитного рахунку № 25259501000001 на користь позивача суму депозиту 10000000грн., перерахувавши кошти на рахунок позивача № 37173001003779, Державному казначействі України, м.Київ, ЄДРПОУ 0013764, МФО 820172. На підставі рішення суду з відповідача на користь державного бюджету України підлягає стягненню 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, а також з відповідача підлягає стягненню користь Державного судово-інформаційного центру 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати частково, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 10000000, 00 грн. після закінчення терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ «Родовід Банк», введеного постановою Правління НБУ № 138 від 13.03.2009р. «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «Родовід Банк».

Апелянт посилається на те, що він не мав змоги бути присутнім в судовому засідання та скористатися своїми правами, про що належним чином повідомив суд та подав (телеграмою) клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з розглядом справ в іншому суді, що підтверджується відповідними документами (копії додаються), однак місцевий суд не прийняв даний факт до уваги та обмежив відповідача у його правах. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в Банку введено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 16.03.2009 до 15.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 16.03.2009 до 15.09.2009, а згідно до ст. 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Також апелянт зазначає, що на момент звернення позивача до ВАТ «РОДОВІД БАНК» та й на даний час під впливом фінансової кризи утворилась несприятлива ситуація на грошово-кредитному та фінансовому ринках України, яка підсилюється глобальною економічною кризою. Тому, заради безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів, Національний банк України видає відповідні Постанови та роз'яснення. Так, на дату відкриття провадження у справі № 4/316 та й на даний час, згідно зазначених вище постанов Правління НБУ, в Банку продовжує діяти тимчасова адміністрація строком до 15.03.2010, також продовжує діяти введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців до 15.09.2009

В ч. 1 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» зазначено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Отже, Постанова Правління НБУ № 138 від 13.03.2009, якою в Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, є обов'язковою до виконання як Скаржником так і Позивачем.

В судове засідання повноважні представник сторін не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.          

10.12.2008 між позивачем (клієнт за угодою) та відповідачем (банк за угодою) було укладено генеральну депозитну угоду № 144-Ф-08.

Відповідно до п. 1.1. укладеної угоди клієнт перераховує, а Банк приймає тимчасово вільні кошти, у тому числі резервні кошти в національній валюті, на депозитний рахунок № 25259501000001 на умовах, визначених цією угодою та додатковими угодами до неї.

Позивач згідно умов додаткової угоди № 1 від 11.12.2008р. до Генеральної депозитної угоди № 144-Ф-08 перерахував відповідачу. безготівкові грошові кошти у сумі 5000000 грн., що підтверджується платіжним доручення від 11.12.2008р. № 5971.

Згідно додаткової угоди №2 від 18.12.2008р. до Генеральної депозитної угоди № 144-Ф-08 угоди позивач 19.12.2008р. перерахував відповідачу безготівкові грошові кошти передбачені угодою у сумі 5000000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2008 № 6086.

Додатковою угодою № 3 від 14.01.2009р. до Генеральної депозитної угоди № 144-Ф-08 перенесено термін розміщення вкладу та з урахуванням додаткової угоди від 19.02.2009р. № 4 визначено дату повернення вкладу (депозиту) 19.03.2009р. та зазначено проценти у розмірі 15,5% річних, які відповідач нараховує на суму вкладу (депозиту) та перераховує на відповідні рахунки позивача.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до п.3.2.2. укладеної Генеральної угоди банк зобов’язаний своєчасно нараховувати проценти за користування депозитом, та перераховувати їх на рахунок клієнта, відкритого в Державному казначействі України, згідно порядку, обумовленому в п.6.3. цієї угоди.

Банк зобов’язаний відповідно до п.3.2.3. Генеральної угоди своєчасно повертати суму депозиту згідно терміну передбаченому в додаткові угоді при умові виконання п.2.5. на рахунок клієнта, обумовлений у п.6.2. укладеної угоди.

Відповідно до п.3.3.1. угоди клієнт має право вимагати від банку виконання своїх зобов’язань згідно умов цією угоди, отримувати проценти по депозиту згідно умов укладеної угоди (п.3.3.2.).

Позивач до закінчення терміну розміщення депозиту надіслав на адресу відповідача лист від 16.03.2009р. № 329-06-1 в якому повідомляв відповідача про закінченні терміну депозиту 19.03.2009р. та просив повернути кошти з депозитного рахунку № 2529501000001 та нараховані проценти на рахунок № 37173001003779 у Державному Казначействі України, м.Київ, ЄДРПОУ 00013764, МФО 820172. Зазначений лист був отриманий відповідачем 18.03.2009р. за .№ 7271, що підтверджуєтсья відтиском штемпеля відповідача на зазначеному листі.

Пунктом 6.2. Генеральної угоди передбачено, що повернення грошових коштів з депозитного рахунку клієнта на рахунок клієнта та сплата нарахованих процентів здійснюється тільки на рахунок клієнта, відкритий у Державному казначействі України, відомості про який вказуються в додатковій угоді.

Додатковою угодою № 4 від 19.02.2009р. до Генеральної депозитної угоди визначено термін виконання зобов»язання (повернення депозиту) 19.03.2009р.

В порушення взятих зобов'язань відповідач 19.03.2009р. не повернув кошти з депозитного рахунку в розмірі 10000 0000 на рахунок, вказаний позивачем, а також не перерахував проценти, які складають 76438, 36 грн., що змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Під час розгляду справи у місцевому суді представник позивача через канцелярію суду подав 05.06.2009р. подав заяву про уточнення позовних вимог у зв»язку з тим, що відповідач повернув позивачу нараховані проценти у сумі 76438 грн. 36 коп., а тому позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд зобов»язати відповідача повернути на відповідний рахунок суму депозиту у розмірі 10000000, 00 грн.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 76438 грн. 36 коп. підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цією угодою сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України ( п.5.1. Генеральної угоди).

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Віповідно до ст. 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно з п 1.6 глави 1 Положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно із ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог і вважає, що Господарський суд м. Києва правомірно зобов’язав відповідача повернути з депозитного рахунку № 25259501000001 на користь позивача суму депозиту 10000000грн., перерахувавши кошти на рахунок позивача № 37173001003779, Державному казначействі України, м.Київ, ЄДРПОУ 0013764, МФО 820172.

Згідно з постановою Правління Національного банку України № 138 від 13.03.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві «Родовід Банк» з 16.03.2009р. призначена тимчасова адміністрація строком на один рік до 15.03.2010р. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 16.03.2009 до 15.09.2009.

Мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до частин 1, 2 статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно частин 3 - 5 статті 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Законом не заборонено вкладнику під час дії мораторію звертатися до суду за захистом своїх порушених прав. Введення мораторію не може бути підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог, які правомірно заявлені у зв'язку з порушенням банком зобов'язань. Як зазначалося, протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України. Проте видача таких документів у разі прийняття судового рішення про стягнення не заборонена.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідач був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, однак, ним двічі направлялись до суду телеграми про відкладення розгляду справи без надання доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до ст. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, відповідно до статті 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідачем вимоги ухвали суду від 21.04.2009 р. та 21.05.2009 р. по справі № 4/316 не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2009 р. у справі № 4/316 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2009 р. у справі № 4/316 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/316 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді