Постанова № 6523493, 19.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2009                                                                                           № 16/149

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Вишневський В.Л. – представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Ялтинської міської ради фабрики „Чайка”

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2009

у справі № 16/149 (суддя

за позовом                               Комунального підприємства Ялтинської міської ради фабрики „Чайка”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмаркет - Спецкомплектація”

про                                                   розірвання договору оренди та стягнення 436180,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про розірвання договору оренди нерухомого майна №15 від 06.05.2008р. та стягнення з останнього 425088,30 грн. – основного боргу за даним Договором, 1445,20 грн. – штрафу, 9646,56 грн. – пені та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором оренди нерухомого майна №15 від 06.05.2008р. не виконані належним чином зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за оренду нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2009р. у справі №16/149 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будматкет - Спецкомплектація” на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради фабрики „Чайка” 425088,54 грн. основного боргу, 1445,54 грн. штрафу, 9646,56 грн. – пені, 4446,80 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне встановлення обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, п.13 роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/237 від 25.05.2000р. та п.1 листа Вищого господарського суду України №01-8/471 від 06.08.2009р. „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення залишено поза увагою положення п. 6.11 вищезазначеного Договору, відповідно до якого позивач вправі відмовитись від Договору, якщо орендар не вносить плату за користування орендованим майном протягом трьох місяців.

Відповідачем не надано відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення відповідача про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та пояснення до неї, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Встановлено, що 06.05.2008р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар, в свою чергу, приймає в оренду будівлі ( літ. А, Б, В, Г, Д) загальною площею 4100,6 м2 та обладнання, що знаходяться за адресою: м.Ялта, вул.. Блюхера, 2 (далі – Договір).

Строк дії укладеного Договору сторони визначили з 05 травня 2008р. по 04 травня 2010р. (п. 5.1.1 та 5.1.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що зазначене приміщення було передане орендодавцем орендарю за Актом приймання–передачі б/н від 15.05.2008р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.10-11).

Згідно з п.4.4 Договору договірна плата за користування орендованим майном станом на 01.05.2008р. складає 134261,01 грн., з урахуванням ПДВ щомісячно.

З пунктом 4.4.1 Договору оренда плата та плата за користування земельною ділянкою перераховуються на поточний рахунок орендодавця.

Підпунктом 5.3.1 Договору передбачено, що орендна плата за наступний місяць вноситься орендарем щомісячно до 25 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що за спірний період рахунки-фактури позивачем виставлялись щомісячно ( а.с. 7-9 ).

Як встановлено та як свідчать матеріали справи, відповідач з вересня 2008 року не здійснював оплату згідно з виставленими рахунками, що призвело до заборгованості за період з вересня 2008 року по листопад 2008 року у сумі 425088,54 грн..

Відповідач відповідно до вимог ст.33 та ст.34 ГПК України не надав доказів здійснення оплати згідно з виставленими позивачем рахунками за зазначений вище період.

Вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем умов Договору та про прострочення платежів по орендній платі.

Згідно з ч.ч.1, 2 та 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Дана стаття кореспондується з положеннями ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З огляду на приписи зазначених правових норм та, враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання по внесенню платежі за Договором у розмірі 425 088,54 грн..

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу та пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В частині 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що за кожен день прострочки внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Крім того, у випадку порушення строків внесення орендної плати орендарем сплачується орендодавцеві штраф в сумі 20% від простроченої суми плати за користування земельною ділянкою (п.6.10 Договору).

Колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1445,54 грн. та пені в сумі 9646,56 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором, враховуючи приписи зазначених вище правових норм, положення п.п. 6.2, 6.10 Договору та встановлені судом обставини.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди нерухомого майна №15 від 06.05.2008р., колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість таких вимог, виходячи з наступного.

Оскаржуване рішення господарського суду в частині відмови в розірванні договору оренди мотивоване тим, що позивачем не дотримані вимоги ч.ч.2,3.4 ст.188 Господарського кодексу України, а саме, позивачем не надіслана відповідачу пропозиція про дострокове розірвання договору.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов”язань.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.188 Господарського кодексу України розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторони Договору, скориставшись принципом свободи договору, у пункті 9.3 Договору передбачили, що орендодавець має право вимагати дострокового розірвання договору у випадках невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов”язань, покладених на нього договором.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у статті 269 Цивільного кодексу України (такої правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України в п.13 роз’яснення "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна"" №02-5/237 від 25.05.2000р.).

Як зазначалось вище, позивачем доведена наявність підстави для дострокового розірвання Договору, якою є несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.

За приписами ч.2 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції другій стороні за договором.

Встановлено, що позивачем не направлялась відповідачу пропозиція про розірвання Договору .

Однак, місцевим господарським судом не враховано, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку з надсиланням іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звертатися до суду за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору ( Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у листі №01-8/471 від 06.08.2009р. „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”).

Отже, враховуючи приписи зазначених положень та те, що є встановленим факт неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо оплати орендованого майна у період з вересня 2008р. по листопад 2008р. включно, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині розірвання Договору також обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства Ялтинської міської ради фабрики „Чайка” підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого суду, яким позов задоволено частково, підлягає - зміні; позов Комунального підприємства Ялтинської міської ради фабрики „Чайка” слід задовольнити повністю.

У відповідності до положень ст.49 ГПК України судові витрати позивача відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства Ялтинської міської ради фабрики „Чайка” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 р. по справі №16/149 змінити та викласти в наступній редакції:

“ Позов Комунального підприємства Ялтинської міської ради фабрики „Чайка” задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нерухомого майна №15 від 06.05.2008р., укладений між Комунальним підприємством Ялтинської міської ради фабрики „Чайка” (98604, АР Крим, м.Ялта, вул. Блюхера, 2, код ЄДРПОУ 01527028) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Будмаркет - Спецкомплектація” (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 12, код ЄДРПОУ 24928913).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмаркет-Спецкомплектація” (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 12, код ЄДРПОУ 24928913) на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради фабрики „Чайка” (98604, АР Крим, м.Ялта, вул. Блюхера, 2, код ЄДРПОУ 01527028) 425088,54 грн. основного боргу, 1445,54 грн. штрафу, 9646,56 грн. пені, 4446,80 грн. державного мита за подання позову, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2223,40 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №16/149 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді