Постанова № 6523485, 28.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2009                                                                                           № 22/180

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

позивача: Поліщук Л.І., дов.від 10.06.09 № 81/06,

відповідача: Кириченко Н.С., дов.від 30.06.09,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2009

у справі № 22/180 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

про                                                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Міліуса” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” (далі – відповідач) про стягнення 119576,40 грн. основного боргу, 11636,58 грн. пені, 1454,57 грн. – 3% річних, 11598,91 грн. індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.09 позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3); виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи по договору останнім оплачені частково; про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 119576,40 грн. свідчить також акт звірки взаєморозрахунків, складений 13.10.08 та підписаний обома сторонами.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю і прийняте нове рішення. Доводи скарги мотивовано тим, що при винесенні рішення суддею не було враховано п.2.7 договору та зазначення двох різних сум в довідках про вартість виконаних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.09 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 12.10.09.

В судове засідання 12.10.09 представник позивача не з’явився. Причини його неявки суду невідомі. Витребуваний ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.09.09 відзив не надав.

У виступі представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. При цьому представником наголошено, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги факту наявності двох різних сум в довідках про вартість виконаних робіт та актах приймання виконаних робіт та не взято до уваги п. 2.7 договору підряду від 14.04.08 № 79/СП. Відповідно до зазначеного пункту договору підрядник (позивач) оплачує замовнику (відповідачу) послуги генпідряду в розмірі 2% від загальної вартості виконаних робіт, підтвердженої підписаними сторонами актами виконаних робіт.

Виходячи зі змісту виступу представника відповідача та наявних матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність уточнення розрахунку суми позову з врахуванням п. 2.7 договору підряду. В зв’язку з цим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.09 розгляд справи було відкладено на 28.10.09 та зобов’язано сторони надати додаткові документи, необхідні для вирішення спору.

13.10.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не відповідають дійсним обставинам справи.           Позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу – без задоволення. Крім того, представник позивача просив здійснити розгляд справи, призначений на 12.10.09, за його відсутності.

В судовому засіданні 28.10.09 представники сторін, кожен окремо, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві.

Крім того, представником відповідача надано письмові пояснення та контррозрахунок ціни позову, витребувані ухвалою суду від 12.10.09.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення у даній справі підлягає зміні з огляду на наступне.

14.04.08 між відповідачем (за текстом договору “замовник”) та позивачем (за текстом договору “підрядник”) був укладений договір підряду № 79/СП (далі – договір).

Відповідно до п.1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п.1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання виконати в установлений договором термін відповідно до виданої робочої документації роботи по вдавлювання збірних залізобетонних паль С90.35-9-1 “нульового циклу” у кількості 233 шт. (довжиною 9 м) на об’єкті “Реконструкція з розширенням нежилих будівель літ.”Е” та літ.”Ж” під офісно-складські приміщення по вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва”. Додатковою угодою від 16.07.08 № 1 до зазначеного договору змінено обсяг та вартість робіт.

В п. 2.5 договору сторони узгодили, що приймання робіт оформляється щомісяця актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в, форма КБ-3), підписаними уповноваженими представниками сторін.

Виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за травень, червень, серпень, вересень 2008 року, та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за травень, червень, серпень, вересень 2008 року , копії яких додані до матеріалів справи. Дані акти та довідки підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Доказів, які б підтверджували неприйняття виконаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі, відповідачем (замовником) суду не надано.

Згідно з п.2.6 договору, п.4 додаткової угоди № 1 до договору оплата виконаних робіт проводиться на основі актів приймання виконаних робіт на протязі п’яти банківських днів після підписання актів.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем був проведений лише частковий розрахунок за виконані позивачем роботи. Дане не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Визнаючи наявність боргу, відповідач, однак, не погоджується з стягнутою сумою основного боргу та, відповідно, сумою штрафних санкцій.

Матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом з відповідача було стягнуто 119576,40 грн. основного боргу (64958,40 грн. за травень 2008 року, 124228,80 грн. за червень 2008 року, 60708,0 грн. - за серпень 2008 року, 128910,0 грн. - за вересень 2008 року).

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом при винесенні рішення не було взято до уваги п.2.7 договору та наявність різниці сум, зазначених в довідках про вартість виконаних робіт та актах приймання виконаних робіт за договором підряду від 14.04.08 № 79/СП.

Оглянувши зазначені документи, колегія суддів погоджується з такими доводами.

Відповідно до п. 2.7 договору підрядник оплачує замовникові послуги генпідряду в розмірі 2% від загальної вартості виконаних робіт, підтвердженої підписаними сторонами актами виконаних робіт.

На виконання вимог даного пункту договору сторони при підписанні довідок про вартість виконаних робіт передбачили в довідках про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) дві графи сум. У верхній графі зазначено: “Всього по будові з урахуванням ПДВ - _____ грн.”, а у нижній графі зазначено: “Всього до сплати з урахуванням ПДВ - _____ грн.”.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, нижня графа складається із суми виконаних робіт за звітний період за мінусом генпідрядних послуг, які передбачені п.2.7 договору. Отже, сторонами у довідках про вартість виконаних підрядних робіт було погоджено, що сумою до оплати є сума, яка йде за мінусом генпідрядних робіт.

Тобто, відповідач мав оплатити наступні суми за довідками про вартість виконаних робіт: за травень 2008 року – 64094,40 грн., за червень 2008р. – 121744,20 грн., за серпень 2008р. – 59493,84 грн., за вересень 2008р. – 126749,76 грн. Загальна сума до сплати становить 372082,20 грн.

Враховуючи частково погашену відповідачем суму боргу, колегія суддів дійшла висновку, що основна сума заборгованості за роботи, виконані за договором підряду № 79/СП, становить 112853,40 грн, яка і підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Оскільки дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування до нього відповідальності, встановленої законодавством та умовами договору.

Згідно з п.5.2 договору при несвоєчасній оплаті робіт більше ніж на 5 днів замовник сплачує підряднику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені є правомірними.

Обґрунтованими є також вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що в зв’язку зі зміною основної суми заборгованості, розраховані позивачем суми пені, 3% річних та збитків від інфляції не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представником відповідача надано контррозрахунок штрафних санкцій. Розглянувши дані, наведені в контррозрахунку, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість та правильність.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 112853,40 грн. основного боргу, 10021,38 грн. пені, 1372,79 грн. – 3% річних, 10946,76 грн. збитків від інфляції.

Враховуючи викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.09 у справі № 22/180 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.09 у справі № 22/180 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” (ідентиф.код 33194914, юрид.адреса: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10В; адреса: 03028, м. Київ, пр-т Науки, 42/1; р/р 26009301776895 в філії ГУ ПІБ у Донецькій області м. Донецька, МФО 334635, з рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міліуса” (ідентиф.код 30659143; 43022, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Овочева, 1; р/р 26001055434130 в ВГРУ КБ “Приватбанк” м. Луцька, МФО 303440) 112853,40 (сто дванадцять тисяч вісімсот п’ятдесят три) гривні 40 копійок основного боргу, 10021,38 (десять тисяч двадцять одну) гривню 38 копійок пені, 10946,76 (десять тисяч дев’ятсот сорок шість) гривень 76 копійок інфляційних збитків, 1372,79 (одну тисячу триста сімдесят дві) гривні 79 копійок – 3% річних, 1351,92 (одну тисячу триста п’ятдесят одну) гривню 92 копійки витрат по сплаті державного мита та 110,58 (сто десять) гривень 58 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовити.”

3.          Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” (ідентиф.код 33194914, юрид.адреса: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10В; адреса: 03028, м. Київ, пр-т Науки, 42/1; р/р 26009301776895 в філії ГУ ПІБ у Донецькій області м. Донецька, МФО 334635) за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Міліуса” (ідентиф.код 30659143; 43022, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Овочева, 1; р/р 26001055434130 в ВГРУ КБ “Приватбанк” м. Луцька, МФО 303440) державне мито в сумі 675,97 (шістсот сімдесят п’ять) гривень 97 копійок, сплачене за подання апеляційної скарги.

4.          Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до п.п.2 та 3 резолютивної частини даної постанови.

5. Матеріали справи № 22/180 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.11.09 (відправлено)