Постанова № 6523472, 22.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2009                                                                                           № 24/133

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Голуб І. М. – по довіреності.

від відповідача - Надьожа В. В. – по довіреності.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Споживчого товариства "Діамед"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.07.2009

у справі № 24/133 (суддя

за позовом                               Дочірнє підприємство "Конріл"

до                                                   Споживче товариство "Діамед"

про                                                   стягнення 5803,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.07.2009 р. у справі № 24/133 позов ДП “КОРНІЛ” до СТ “Діамед” про стягнення 5803,25 грн. було задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача частково у сумі 1212,66 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 24/133, розгляд справи був призначений на 15.10.2009 р.

15.10.2009 р. в розгляді справи була оголошена перерва на 22.10.2009 р.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, та інші подані сторонами документи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

19 січня 2004 року між Позивачем - ДП “КОНРІЛ” та Відповідачем – СТ “Діамед” був укладений Договір № 1477 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Продавець) зобов’язувався продавати товари, а Відповідач (Покупець) - приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість відповідно до умов цього Договору.

На виконання умов Договору в період з 03.03.2006 р. по 22.05.2006 р. Позивач – ДП “КОНРІЛ” передав, а Відповідач – СТ “Діамед” отримав товар на загальну суму 4028,46 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5 Договору Відповідач (Покупець) зобов’язувався здійснювати оплату товару по мірі реалізації, але не пізніше ніж через 21 календарний день з моменту поставки товару.

Відповідач – СТ “Діамед” частково виконав зобов’язання по оплаті вартості. Згідно додаткових пояснень позивача наданих у судовому засіданні, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 3445,44 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Також відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просив стягнути з Відповідача пеню, штраф за порушення строків оплати товару та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 611 чинного Цивільного кодексу України яка передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 16 Договору: у разі порушення Відповідачем (Покупцем) строків оплати товару, Покупець (Відповідач) сплачує Продавцеві (Позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 17 Договору: у разі порушення Відповідачем (Покупцем) строків повної оплати накладної на поставку товару більш ніж на 120 календарних днів, Покупець (Відповідач) сплачує Продавцеві (Позивачу) штраф у розмірі 30% від повної вартості неоплаченої в строк накладної.

Згідно з розрахунком Позивача розмір пені становить - 467,74 грн., штрафу - 1166,17 грн.

Колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені і штрафу, оскільки поставки товару були здійснені позивачем за позадоговірними відносинами.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем були надані нові розрахунки, згідно яких основний борг за поставлений товар враховуючи коефіцієнт інфляції складає 4013,61 грн., 3% річних від простроченої суми складає 138, 19 грн.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга СТ “Діамед” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду від 30.07.2009 р. підлягає скасуванню в частині повного задоволення позову ДП “КОНРІЛ”, позов слід задовольнити частково. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Споживчого товариства “Діамед” на рішення господарського суду м. Києва від 30.07.2009 р. у справі № 22/310 – задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 30.07.2009 р. у справі № 22/310 скасувати частково та прийняти нове рішення.

3. Позов Дочірнього підприємства “КОНРІЛ” задовольнити частково. Стягнути з Споживчого товариства “Діамед” (юридична адреса: 03170, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд 3, кв.137; фактична адреса: 03134, м. Київ, вул.. Григоровича – Барського, 5; код ЄДРПОУ 30176704; п/р 26001500692101 в БФ КФС “Експобанк”, МФО 320467; або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства “КОНРІЛ” ( юридична адреса: 01021, м Київ, Кловський узвіз, 11, кв.27; поштова адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, оф. 201; 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 48-А, кв. 9; код ЄДРПОУ 23703164; п/р 260070101827 в ЗАТ “ПроКредитБанк” в м. Києві, МФО 320984) 3445 ( три тисячі чотириста сорок п’ять) грн. 44 коп. заборгованості за договором, 568 (п’ятсот шістдесят вісім) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 138 (сто тридцять вісім ) грн. 19 коп. 3% річних, 73 (сімдесят три) грн. державного мита та 84 (вісімдесят чотири) грн. 42 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення.

В іншій частині позову відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду № 22/310 від 30.07.2009 р. залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.11.09 (відправлено)