Постанова № 6523463, 28.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2009                                                                                           № 16/320

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мартюк А.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Гаврилов І.В. (дов. б/н від 01.07.2009 р.)

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Комстор Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2009

у справі № 16/320 (суддя

за позовом                               ТОВ "ЛР Глобус"

до                                                   ТОВ "Комстор Україна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 163211,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛР Глобус” (далі за текстом – позивач, ТОВ „ЛР Глобус”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна” (далі за текстом – відповідач, ТОВ „Комстор Україна”) про стягнення 124506,20 грн. суми авансового платежу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.) з урахуванням індексу інфляції за грудень 2008 р. - березень 2009 р., 38704,95 грн. неустойки за договором суборенди №115/08-П від 06.11.2008 р.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом в судовому засіданні 09.06.2009 р. представник позивача подав розрахунок позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 124506,20 грн. авансового платежу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.) з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2008 р. по березень 2009 р., 28244,15 грн. штрафу, 10460,80 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.06.2009 р. у справі №16/320 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛР Глобус” 124506,20 грн. авансового платежу з урахуванням інфляції, 28244,15 грн. штрафу, 10460,80 грн. пені, 1632,11 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2009 р. у справі №16/320.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто господарським судом за відсутності представника ТОВ „Комстор Україна”, в зв’язку з чим суд не міг всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи та прийняти єдине правильне відповідно до законодавства рішення. Крім того, відповідачем в апеляційній скарзі зазначено про те, що стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 1632,11 грн., про що вказано в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду, не відповідає вимогам Постанови КМУ від 21.11.2005 р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, зокрема, частиною 2 встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі лише 118,00 грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2009 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 р. у справі №16/320 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 28.10.2009 р. не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛР Глобус”, як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна”, як суборендарем, був укладений договір суборенди №115/08-П (далі за текстом - Договір), за яким позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду нежитлове приміщення 66 кв. м., розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В.

Відповідно до п.2.1. Договору строк дії суборенди приміщення встановлюється з 01.03.2009 р. по 31.01.2012 р.

Згідно з п.2.2. договору сторони складають і підписують акт прийому-передачі приміщення.

Пунктом 5.3 Договору сторони визначили орендну ставку за даним договором за березень 2009 року, яка складає 957,95 грн. за один квадратний метр, по курсу НБУ на дату підписання договору. Орендна ставка з квітня 2009 року складає 1746,72 грн. за один квадратний метр, по курсу НБУ на дату підписання договору.

Відповідно до п.5.4. Договору орендні платежі вносяться відповідачем на банківський рахунок позивача щомісячно авансом не пізніше 3 календарного дня кожного місяця. Додатково до орендних платежів відповідач авансом вносить орендну плату за 3 останні місяці суборенди приміщення, що розраховується з орендної ставки, що діє з квітня 2009 року, пропорційно рівними частинами, з яких перша частина вноситься до 22.11.2009 р., друга частина до 31.04.2009 р., третя до 30.05.2009 р., яка утримується позивачем в якості забезпечення виконання зобов’язань відповідача за даним договором і буде використана в повному об’ємі як компенсація понесених збитків в разі непередбаченого умовами даного договору дострокового розірвання договору з сторони відповідача.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа ТОВ „Комстор Україна” №1/02 від 05.02.2009 р. останній просить ТОВ „ЛР Глобус” розірвати договір суборенди №115/08-П від 13.10.2008 р. з 20.02.2009 р. у зв’язку з фінансовим спадом у його діяльності.

У відповіді №491 від 26.02.2009 р. на лист №1/02 від 05.02.2009 р. позивач просив відповідача дотримуватись умов Договору, зайняти орендоване приміщення відповідно до умов Договору, перерахувати на банківський рахунок орендодавця, зазначений в договорі оренди, частину авансу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.) в розмірі еквівалентному 19800 доларів США, пеню в розмірі еквівалентному 1132,67 доларів США, штраф в розмірі еквівалентному 3015,73 доларів США.

01.03.2009 р. сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду приміщення 66,00 кв.м. за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В, зазначену в Договорі суборенди №115/08-П від 06.11.2008 р.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем було порушено умови Договору, а саме: не здійснено оплату частини авансу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.) в розмірі 115283,52 грн.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено, доказів здійснення оплати частини авансу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.), в тому числі в установлені Договором строки, суду не надано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди №115/08-П від 06.11.2008 р. в розмірі 115283,52 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені, штрафу та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, якщо який-небудь платіж за даним договором прострочений, відповідач виплачує позивачу, додатково до простроченої суми пеню за прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в період за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення відповідної суми та сплачує штраф у розмірі 60 відсотків річних від простроченої суми, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми частини авансового платежу в розмірі 124506,20 з урахуванням індексу інфляції за грудень 2008 р. – березень 2009 р., суми пені в розмірі 10460,80 грн., 28244,15 грн. штрафу.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування суми частини авансового платежу в розмірі 124506,20 з урахуванням індексу інфляції за грудень 2008 р. – березень 2009 р., суми пені в розмірі 10460,80 грн., 28244,15 грн. штрафу.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості за договором суборенди №115/08-П від 06.11.2008 р. суду не надав.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, слід зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2009 р. у справі №16/320 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛР Глобус” до розгляду, розгляд справи призначено на 09.06.2009 р., зобов’язано сторін надати додаткові докази.

В судове засідання 09.06.2009 р. представник відповідача не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, ухвала суду направлені відповідачу за адресою місцезнаходження підприємства: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 р. розгляд справи було відкладено на 16.06.2009 р., зобов’язано сторін надати додаткові докази.

В судове засідання 16.06.2009 р. представник відповідача не з’явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

16.06.2009 р. судом оголошено перерву в засіданні на 19.06.2009 р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом, в судове засідання місцевого господарського суду свого представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, однак судом в резолютивній частині рішення помилково не вказано, що сума 1632,11 грн. є саме державним митом за подання позовної заяви, а тому резолютивна частина рішення підлягає зміні з зазначенням про те, що сума 1632,11 грн. є державним митом.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛР Глобус” (далі за текстом – позивач, ТОВ „ЛР Глобус”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна” (далі за текстом – відповідач, ТОВ „Комстор Україна”) про стягнення 124506,20 грн. суми авансового платежу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.) з урахуванням індексу інфляції за грудень 2008 р. - березень 2009 р., 38704,95 грн. неустойки за договором суборенди №115/08-П від 06.11.2008 р.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом в судовому засіданні 09.06.2009 р. представник позивача подав розрахунок позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 124506,20 грн. авансового платежу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.) з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2008 р. по березень 2009 р., 28244,15 грн. штрафу, 10460,80 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.06.2009 р. у справі №16/320 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛР Глобус” 124506,20 грн. авансового платежу з урахуванням інфляції, 28244,15 грн. штрафу, 10460,80 грн. пені, 1632,11 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2009 р. у справі №16/320.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто господарським судом за відсутності представника ТОВ „Комстор Україна”, в зв’язку з чим суд не міг всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи та прийняти єдине правильне відповідно до законодавства рішення. Крім того, відповідачем в апеляційній скарзі зазначено про те, що стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 1632,11 грн., про що вказано в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду, не відповідає вимогам Постанови КМУ від 21.11.2005 р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, зокрема, частиною 2 встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі лише 118,00 грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2009 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 р. у справі №16/320 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 28.10.2009 р. не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛР Глобус”, як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна”, як суборендарем, був укладений договір суборенди №115/08-П (далі за текстом - Договір), за яким позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду нежитлове приміщення 66 кв. м., розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В.

Відповідно до п.2.1. Договору строк дії суборенди приміщення встановлюється з 01.03.2009 р. по 31.01.2012 р.

Згідно з п.2.2. договору сторони складають і підписують акт прийому-передачі приміщення.

Пунктом 5.3 Договору сторони визначили орендну ставку за даним договором за березень 2009 року, яка складає 957,95 грн. за один квадратний метр, по курсу НБУ на дату підписання договору. Орендна ставка з квітня 2009 року складає 1746,72 грн. за один квадратний метр, по курсу НБУ на дату підписання договору.

Відповідно до п.5.4. Договору орендні платежі вносяться відповідачем на банківський рахунок позивача щомісячно авансом не пізніше 3 календарного дня кожного місяця. Додатково до орендних платежів відповідач авансом вносить орендну плату за 3 останні місяці суборенди приміщення, що розраховується з орендної ставки, що діє з квітня 2009 року, пропорційно рівними частинами, з яких перша частина вноситься до 22.11.2009 р., друга частина до 31.04.2009 р., третя до 30.05.2009 р., яка утримується позивачем в якості забезпечення виконання зобов’язань відповідача за даним договором і буде використана в повному об’ємі як компенсація понесених збитків в разі непередбаченого умовами даного договору дострокового розірвання договору з сторони відповідача.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа ТОВ „Комстор Україна” №1/02 від 05.02.2009 р. останній просить ТОВ „ЛР Глобус” розірвати договір суборенди №115/08-П від 13.10.2008 р. з 20.02.2009 р. у зв’язку з фінансовим спадом у його діяльності.

У відповіді №491 від 26.02.2009 р. на лист №1/02 від 05.02.2009 р. позивач просив відповідача дотримуватись умов Договору, зайняти орендоване приміщення відповідно до умов Договору, перерахувати на банківський рахунок орендодавця, зазначений в договорі оренди, частину авансу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.) в розмірі еквівалентному 19800 доларів США, пеню в розмірі еквівалентному 1132,67 доларів США, штраф в розмірі еквівалентному 3015,73 доларів США.

01.03.2009 р. сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду приміщення 66,00 кв.м. за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В, зазначену в Договорі суборенди №115/08-П від 06.11.2008 р.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем було порушено умови Договору, а саме: не здійснено оплату частини авансу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.) в розмірі 115283,52 грн.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено, доказів здійснення оплати частини авансу (яка мала бути сплачена до 22.11.2008 р.), в тому числі в установлені Договором строки, суду не надано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди №115/08-П від 06.11.2008 р. в розмірі 115283,52 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені, штрафу та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, якщо який-небудь платіж за даним договором прострочений, відповідач виплачує позивачу, додатково до простроченої суми пеню за прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в період за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення відповідної суми та сплачує штраф у розмірі 60 відсотків річних від простроченої суми, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми частини авансового платежу в розмірі 124506,20 з урахуванням індексу інфляції за грудень 2008 р. – березень 2009 р., суми пені в розмірі 10460,80 грн., 28244,15 грн. штрафу.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування суми частини авансового платежу в розмірі 124506,20 з урахуванням індексу інфляції за грудень 2008 р. – березень 2009 р., суми пені в розмірі 10460,80 грн., 28244,15 грн. штрафу.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості за договором суборенди №115/08-П від 06.11.2008 р. суду не надав.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, слід зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2009 р. у справі №16/320 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛР Глобус” до розгляду, розгляд справи призначено на 09.06.2009 р., зобов’язано сторін надати додаткові докази.

В судове засідання 09.06.2009 р. представник відповідача не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, ухвала суду направлені відповідачу за адресою місцезнаходження підприємства: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 р. розгляд справи було відкладено на 16.06.2009 р., зобов’язано сторін надати додаткові докази.

В судове засідання 16.06.2009 р. представник відповідача не з’явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

16.06.2009 р. судом оголошено перерву в засіданні на 19.06.2009 р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом, в судове засідання місцевого господарського суду свого представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, однак судом в резолютивній частині рішення помилково не вказано, що сума 1632,11 грн. є саме державним митом за подання позовної заяви, а тому резолютивна частина рішення підлягає зміні з зазначенням про те, що сума 1632,11 грн. є державним митом.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Комстор Україна” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 року у справі №16/320 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комстор Україна” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська,72; код ЄДРПОУ 34423447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛР Глобус” (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15; код ЄДРПОУ 35224901) 124506 (сто двадцять чотири тисячі п’ятсот шість) грн. 20 коп. авансового платежу з урахуванням індексу інфляції, 28244 (двадцять вісім тисяч двісті сорок чотири) грн. 15 коп. штрафу, 10460 (десять тисяч чотириста шістдесят) грн. 80 коп. пені, 1632 (одна тисяча шістсот триста дві) грн. 11 коп. державного мита за подання позовної заяви та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 36/228 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її п021109рийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.11.09 (відправлено)