Постанова № 6523450, 27.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2009                                                                                           № 34/163

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Нестеренко В.В.;

відповідача – Махиня Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2009

у справі № 34/163 (суддя

за позовом                               Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

до                                                   Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 335649,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” 232951,69 грн. страхового відшкодування, 5116,55 грн. 3% річних, 35460,84 грн. інфляційних втрат, 62120,28 грн. пені, всього 335649,36 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598, р/р 2650401300976 в ТОВ “Укрпромбанк” м. Києва, МФО 321228, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 31704186, р/р 26507300000777 в АКБ “Форум” м. Києва, МФО 322948) 232951 (двісті тридцять дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят одну) грн. 69 коп. боргу, 5116 (п’ять тисяч сто шістнадцять) грн. 55 коп. 3% річних, 35460 (тридцять п’ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 20979 (двадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 45 коп. пені, а також 2945 (дві тисячі дев’ятсот сорок п’ять) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 103 (сто три) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року та направити справу на новий розгляд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 13.08.2009 року апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 01.10.2009 року о 11 год.:50 хв.

Розпорядженням від 30.09.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з зайнятістю судді Моторного О.А. у розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі № 34/163 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.

На адресу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання № 16/3736 від 21.09.2009 року, в якому останній просить відкласти розгляд даної справи на іншу дату, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 27.10.2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.12.2006 року між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір встановлює умови взаємовідносин при здійсненні сторонами облігаторного (обов’язкового) перестрахування ТЗ на засаді ексцеденту сум, відповідно до умов якого перестрахувальник зобов’язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати перестраховику Рахунок-бордеро премій та Рахунок-бордеро збитків. Один раз в квартал, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Перестраховику Бордеро заявлених, але не сплачених збитків. Під звітним кварталом розуміємо календарні квартали 2006 року (абзац перший пункту 3.2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.2.2.1 договору перестрахувальник зобов’язаний разом з Рахунком-бордеро збитків направляти перестраховику наступні документи, в разі якщо: розмір страхового відшкодування не перевищує 7000 грн., сплата перестраховиком перестрахувального відшкодування здійснюється згідно підписаного сторонами Рахунку-бордеро збитків без надання додаткових документів (підпункт “а”); розмір страхового відшкодування становить від 7000 грн. до 20000 грн. – платіжні документи, які підтверджують факт сплати перестрахувальником страхового відшкодування (за виключенням випадків, коли сума нарахованого страхового відшкодування перевищує касовий збиток), копію страхового акта, документи, які підтверджують інші витрати (підпункт “б”); розмір страхового відшкодування дорівнює або перевищує 20000 грн. –платіжні документи, які підтверджують факт сплати перестрахувальником страхового відшкодування (за виключенням випадків, коли сума нарахованого страхового відшкодування перевищує касовий збиток), документи, які підтверджують інші витрати перестрахувальника, пов’язані з врегулюванням збитку, копію страхового акта, та копію документів уповноважених органів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитку, але не ширше ніж обумовлено в договорі страхування та правилами страхування (підпункт “в”)

Відповідно до пункту 2.9 договору основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення Перестрахувальником щомісячних Рахунків-бордеро премій (додаток № 2 до Договору); Рахунків-бордеро збитків (додаток № 3 до Договору); Бордеро заявлених, але не сплачених збитків (додаток № 4 до Договору).

Згідно з умов даного договору, перестраховик має право вимагати від Перестрахувальника надати йому додаткову інформацію (якщо така інформація є в розпорядженні Перестрахувальника) та копію договору страхування щодо окремих ризиків, зазначених в Рахунку-бордеро премій (пункт 3.3.2 Договору).

Перестраховик зобов’язаний протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від Перестраховика Рахунку-бордеро збитків та документів, передбачених пунктом 3.2.2.1 Договору, сплатити Перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначену в такому Рахунку-бордеро збитків (пункт 3.4.3 Договору).

Перестраховик зобов’язаний протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування (у випадку, якщо страховий випадок розглядається окремо відповідно до пункту 4.3 Договору) сплатити свою частку страхового відшкодування (пункт 3.4.4 Договору). Також даним договором встановлюється касовий збиток Перестрахувальника, який становить 100000 грн. (пункт 4.4 Договору).

29.12.2006 Позивач та Відповідач уклали додаток № 1 до Договору, у якому узгодили базові нетто-тарифи в залежності від типу ТЗ.

Абзацом першим пункту 4.3 Договору визначено, що збитки, суми страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, можуть перевищувати суму 100000 грн., врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного Рахунку-бордеро збитків.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи позивач на виконання умов договору позивач та відповідач уклали Рахунки-бордеро збитків: № 07-7-2 за липень 2007 року на суму 2584,16 грн.; № 08-7-2 за серпень 2007 року на суму 6866,59 грн.; № 09-7-2 за вересень 2007 року на суму 8195,85 грн.; № 10-7-2 за жовтень 2007 року на суму 8333,56 грн.; № 11-7-2 за листопад 2007 року на суму 10368,97 грн.; № 15-7-2 за березень 2008 року на суму 11845,05 грн.; № 16-7-2 за квітень 2008 року на суму 729,36 грн.; № 17-7-2 за травень 2008 року на суму 4884,48 грн.; № 18-7-2 за червень 2008 року на суму 22081,63 грн.; № 19-7-1 за липень 2008 року на суму 5319,53 грн.; № 19-7-2 за липень 2008 року на суму 2270,63 грн.; № 20-7-1 за серпень 2008 року на суму 3042,74 грн.; № 20-7-2 за серпень 2008 року на суму 992,58 грн.; № 21-7-1 за вересень 2008 року на суму 1103,24 грн.; № 21-7-2 за вересень 2008 року на суму 4231,17 грн.; № 22-7-1 за жовтень 2008 року на суму 2959,33 грн.; № 22-7-2 за жовтень 2008 року на суму 430,94 грн.; № 23-7-1 за листопад 2008 року на суму 1419,17 грн.; № 23-7-2 за листопад 2008 року на суму 1458,11 грн.; № 22-7-1 за грудень 2008 року на суму 1481,89 грн.; № 22-7-2 за грудень 2008 року на суму 15867,88 грн.; № 24-7-1 за січень 2009 року на суму 1384,53 грн., всього на суму 117851,39 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні господарського суду м. Києва у цій справі щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Статтею 979 Цивільного кодексу України, зазначається, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України “Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Таким чином, за своєю правовою природою даний договір є договором перестрахування, оскільки його положення відповідають вищевказаним приписам чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено в статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 11.3 Договору сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання умов договору, позивач повідомив відповідача про касові збитки у сумі 115100,30 грн., що підтверджується листами № 2682 від 03.09.2007 (41618,70 грн.), № 4202 від 23.07.2008 (27292,35 грн.), № 1-1/600 від 08.09.2008 (27272,18 грн.), № 1-1/1866 від 24.12.2008 (18917,06 грн.), копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, відповідач, як у встановлений умовами договору строк, свого зобов’язання щодо сплати своєї частки страхового відшкодування у сумі 232951,69 грн. не виконав.

З огляду на викладене колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що стягненню підлягає заборгованість в розмірі 232951,69 грн.

Перевіривши зроблені судом першої інстанції розрахунки щодо правомірності нарахування пені в розмірі 20979,45 грн., 3% річних в розмірі 5116,55 грн. та інфляційних витрат в розмірі 35460,84 грн. та відповідності висновків щодо часткового задоволення позовних вимог, викладених в рішенні, вимогам законодавства та матеріалам справи, колегія суддів підтримує останні та вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Суд першої інстанції на підставі п. 11.3 договору, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, статей 253, 254 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України „Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” правомірно здійснив перерахунок пені.

У випадку наявності заборгованості товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” перед товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Альфа-Гарант” відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року у справі № 34/163 колегія суддів не вбачає.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року у справі № 34/163 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 34/163 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.11.09 (відправлено)