Постанова № 6523438, 28.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2009                                                                                           № 21/114

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Бондарчук В.С. (довіреність № 1 від 04.03.2009 р.)

від відповідача – Паламарчук О.А. (довіреність № б/н від 02.06.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Маслозавод "Прилуки"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2009

у справі № 21/114 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Київське міжобласне ремонтно-монтажне управління "Укрм"ясомолтехпром"

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Маслозавод "Прилуки"

про                                                   стягнення заборгованості 50068,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Київське міжобласне ремонтно-монтажне управління „Укрм’ясомолтехпром” звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” про стягнення з останнього 44557,20 грн. основного боргу, 4767,62 грн. інфляційних втрат, 744,11 грн. 3 % річних та судових витрат.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 42761,27 грн. основного боргу, 4575,45 грн. інфляційних втрат, 687,60 грн. 3 % річних та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.08.2009 р. позов задоволено повністю.

Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач належним чином не виконав зобов’язання з оплати прийнятих підрядних робіт за додатковою угодою № 1 від 22.07.2008 р. до договору № 27 від 02.07.2008 р. то з нього підлягає стягненню 42761,27 грн. основного боргу, 4575,45 грн. інфляційних втрат, 687,60 грн. 3 % річних та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем додано до матеріалів справи документи, які належним чином не завірені, що, на думку відповідача, є порушенням ч. 2 ст. 36 ГПК України. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки додаткова угода № 1 від 22.07.2008 р. до договору № 27 від 02.07.2008 р. не містить істотної умови договору підряду, а саме строку виконання робіт, то дана додаткова угода є неукладеною. Також відповідач наголосив на тому, що оскільки акти виконаних робіт, на підставі яких виникла заборгованість відповідача перед позивачем, не містять дати підписання, і не встановлено повноваження осіб, які підписали вказані акти, то неможливо встановити момент виникнення зобов’язання щодо оплати виконаних робіт. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції неправомірно не врахував в якості належних доказів оплати суми заборгованості платіжні доручення про сплату відповідачем на користь позивача 100000,00 грн. Ще однією підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначив стягнення державного мита в розмірі 500,69 грн., а не пропорційно задоволеним вимогам.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством „Київське міжобласне ремонтно-монтажне управління „Укрм’ясомолтехпром” та Закритим акціонерним товариством „Маслозавод „Прилуки” було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 27 (далі – Додаткова угода), згідно з якою позивач зобов’язався виконати роботи по виготовленню та монтажу вузлів трубопроводів і панелей переключення із н/ж сталі /маслоцех/ на загальну суму 44557,20 грн., а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах додаткової угоди.

На виконання умов додаткової угоди, позивачем було виконано роботи по виготовленню та монтажу вузлів трубопроводів і панелей переключення із н/ж сталі на загальну суму 44557,20 грн. Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року, підписаним та скріпленим печатками підприємств, типова форма № КБ-2в та договірною ціною за жовтень 2008 року.

Як вбачається з п. 2.2 додаткової угоди, розрахунки за фактично виконані роботи згідно Актів виконаних робіт (ф.КБ-2в) здійснюються щомісяця протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт обома Сторонами. Замовник зобов’язаний перерахувати авансовий платіж в розмірі 18000 грн. від загальної вартості Робіт на розрахунковий рахунок Підрядника до початку виконання робіт (п. 2.4 Додаткової угоди).

10.12.2008 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 49 від 10.12.2008 р. з проханням погасити заборгованість в сумі 44557,20 грн.

Відповіді на претензію позивачем не отримано, кошти не перераховано, у зв’язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 44557,20 грн.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що надані суду документи по оплаті на загальну суму 100000,00 грн. стосуються договорів № 25, № 27 та інших актів виконаних робіт (копії містяться в матеріалах справи), а не додаткової угоди № 1 від 22.07.2008 р. до договору № 27 від 22.07.2008 р., яка є предметом розгляду у даній справі, оскільки в наданих платіжних дорученнях призначенням платежу вказано: оплата за виконані роботи згідно договору № 25, № 27.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач, як підрядник, умови Додаткової угоди виконав у повному обсязі, а саме: ним було виконано обумовлені роботи на суму 44557,20 грн., що підтверджується відповідним Актом приймання виконаних підрядних робіт, а відповідач свої зобов'язання по повній оплаті виконаних робіт у строк передбачений п. 2.2 Додаткової угоди (протягом 5 банківських днів після підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами) – не виконав, оскільки відповідачем було здійснено оплату лише в розмірі 1795,93 грн., а оплата в сумі 42761,27 грн. – здійснена відповідачем не була.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача становить 42761,27 грн.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, що підтверджується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач належним чином своїх обов’язків не виконав, суму основного боргу сплатив частково.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 42761,27 грн.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4575,45 грн. та 3 % річних в розмірі 687,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, погоджується з останнім та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4575,45 грн. інфляційних втрат та 687,60 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи той факт, що відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 480 грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 299 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з повноважень, передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, та, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.08.2009 р. у справі № 21/114 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Маслозавод-Прилуки” (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Дружби Народів,36, код ЄДРПОУ 30713561, р/р 26000959068340 в АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 353014) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київське міжобласне ремонтно-монтажне управління „Укрм`ясомолтехпром” ( 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 68-В, код ЄДРПОУ 00450987, р/р 26009100002101 в КСФ „Експобанк” м. Києва, МФО 322294) 42761 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят одну) грн. 27 коп. основного боргу, 4575 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 687 (шістсот вісімдесят сім) грн. 60 коп. 3 % річних, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 24 коп. державного мита та 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 74 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Справу № 21/114 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.10.09 (відправлено)