Постанова № 6523424, 21.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2009                                                                                           № 41/256

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача : Леоненко Г.М., дов. б/н від 10.03.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2009

у справі № 41/256 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Шуз"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 18298,05 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передано вимоги Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі-позивача) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ройал Шуз” (далі-відповідач) 18298,05грн., з яких: 8546,38грн. основний борг; 326,22грн. індекс інфляції; 76,84грн. 3% річних; 9348,61грн. пені.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2009 у справі №41/256 на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8546,38грн.; позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 613,10грн. –пені, 326,22грн. – індексу інфляції, 76,65грн. - 3% річних, 95,62грн. - державного мита та 61,67грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на порушенні відповідачем договірних зобов’язань щодо своєчасної оплати за отримані послуги. В частині позовних вимог щодо стягнення пені, судом застосовано Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та зазначено, що Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій” не застосовується до спірних правовідносин не застосовується, а тому стягненню підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Позовні вимоги в частині нарахування 35 річних задоволено судом у розмірі визначеному за уточненим розрахунком суду з урахуванням того, що прострочення оплати почалося з 02.11.2008. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено, оскільки після порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачеві суму основного боргу.

Посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим та незаконним, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2009 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8546,38грн.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що до спірних правовідносин застосовуються положення спеціального нормативно-правового акту, а саме: Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2009 було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 30.09.2009.

В порядку приписів статті 77 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 розгляд справи було відкладено на 21.10.2009.

У судове засідання 21.10.2009 з’явився представник відповідача, який повністю заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі, що перевищує розмір, передбачений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є неправомірними.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) 01.11.2008 було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2819 (далі - договір), відповідно до умов якого (пункту 1) сторони погодили, що енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби, як опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби та кондиціювання повітря.

Згідно з пунктом 3.1 договору споживач зобов’язується не включати теплоспоживальне обладнання, експлуатація якого була заборонена, або не прийнята енергопостачальною організацією, забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників енергопостачальної організації до теплоспоживальних установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових обов’язків, забезпечувати збереження власних приладів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати їх та отримувати акт про готовність своїх приладів обліку до опалювального сезону від енергопостачальної організації та укласти з власником будинку договір про розподіл експлуатаційних витрат і експлуатаційної відповідальності.

Відповідно до пункту 4.1 енергопостачальна організація зобов’язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно договору, гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації тепловикористовуючого обладнання та теплових мереж, повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів та здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану тепловикористовуючого обладнання споживача не раніше одного разу в 6 місяців.

Відповідно до пункту 6.1 договору рахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених позивачем, в грошовій сумі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом 6.3 договору споживач за двадцять днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач на виконання умов договору за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 10961,52грн. Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання не виконав, сплатив 16.03.2009 лише 2415,14грн., у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 8546,38грн., що підтверджується розрахунком позивача, рахунками та умовами договору.

Проте, після порушення провадження у справі відповідач погасив борг у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №2571 від 14.04.2009 на суму 2790,68грн., №2755 від 22.04.2009 на суму 3096,16грн. та №2962 від 30.04.2009 на суму 2659,54грн., а тому Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 8546,38грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8546,38грн. підлягає припиненню.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (далі-ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем зобов’язання за договором, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у повному обсязі у розмірі 326,22грн. та трьох процентів річних у розмірі 76,65грн., оскільки враховуючи умови договору, зокрема пункту 6.3 договору та дати укладення, прострочення по сплаті послуг за листопад 2008 року розпочалось з 02.11.2008, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі розрахунок яких здійснено за період з 02.11.2008 по 16.03.2009.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.4.2 договору за несвоєчасне виконання розрахунків з теплову енергію передбачена відповідальність - пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожний день прострочення, на підставі положення Закону України №686-ХІІV („Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій”).

Позивач посилаючись на пункт 7.4.2 договору та Закон України №686-ХІІV нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9348,61грн., яка відповідно до статті 1 цього Закону розрахована у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Частково задовольняючи позовні вимог в частині стягнення пені, місцевий господарський суд виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яким розмір пені, що підлягає стягненню, обмежено подвійною ставкою Національного банку України за кожний день прострочення.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним виходячи з наступного.

Преамбула Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій” встановлює відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:           сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В процесі розгляду справи, було встановлено, що відповідач використовує приміщення, яке забезпечується відповідачем тепловою енергією згідно умов договору, на підставі договору оренди нежитлових приміщень №22 від 20.01.2009, укладеного між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Територія Інвест”. Згідно пункту 2.1 зазначеного договору відповідачеві було передано орендоване приміщення для використання у якості торгівельного приміщення. Отже, відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, який використовує орендоване приміщення, для провадження своєї діяльності, а тому, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до спірних правовідносин не застосовуються норми Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій”.

Проте, оскільки сума основного боргу, заявлена до стягнення становить 8546,38грн., розмір пені не може перевищувати зазначеної суми.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 8546,38грн. В іншій частині, позовні вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” підляже задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 зміні в частині стягнення пені та розподілу судових витрат.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2009 у справі №41/256, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ройал Шуз” на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” пені та в частині розподілу судових витрат, змінити.

3. Пункт третій резолютивної частині рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2009 у справі №41/256 викласти у наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ройал Шуз” (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 35829342; фактична адреса: м. Київ, вул. В.Васильківська, 143/2) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Заводський р-н, Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) 8546(вісім тисяч п’ятсот сорок шість)грн.38коп. –пені, 326(триста двадцять шість)грн.22коп. –індексу інфляції, 76(сімдесят шість)грн.65коп. - 3% річних, 174(сто сімдесят чотири)грн.96коп. - державного мита та 112(сто дванадцять)грн.83 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 у справі №41/256 залишити без змін.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „Ройал Шуз” (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 35829342; фактична адреса: м. Київ, вул. В.Васильківська, 143/2) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Заводський р-н, Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) 51(п’ятдесят одну)грн.00коп.-державного мита, за подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №41/256 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді