Постанова № 6523411, 14.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2009                                                                                           № 48/167

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Лихошва В.І. дов. № 255-4181 від 30.12.2008 року

від відповідача:           не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Мол Інвест"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2009

у справі № 48/167 (суддя

за позовом                               Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Мол Інвест"

про                                                   стягнення заборгованості у розмірі 70537,36 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мега Мол Інвест” про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1590 на створення і передачу науково-технічної продукції від 13.11.2007 у розмірі 50100 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 6462,90 грн., 3% річних у розмірі 1449,46 грн., пені у розмірі 9018,00 грн., штрафу у розмірі 3507,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив повністю і своєчасно виконані позивачем проектні роботи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 року у справі № 48/167 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мега Мол Інвест” на користь Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” 56562 (п’ятдесят шість тисяч п’ятсот шістдесят дві) грн. 90 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1449 (одну тисячу чотириста сорок дев’ять) грн. 46 коп. –3% річних, 5929 (п'ять тисяч дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 64 коп. пені, 3507 (три тисячі п’ятсот сім) грн. штрафу, 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 49 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач виконав і передав, а відповідач прийняв без зауважень виконану роботу (науково-технічну продукцію) загальною вартістю 100200,00 грн. Актом №290 від 27.03.2008 здавання-приймання науково-технічної продукції, який підписаний повноважними представниками сторін, сторони погодили, що до сплати відповідачем підлягає залишок коштів у розмірі 50100,00 грн. Оскільки відповідач у визначений Договором строк прийняті роботи повністю не оплатив, позивач звернувся до відповідача з претензію №255-2882 від 18.09.2008 про термінову сплату боргу, однак відповідач кошти не сплатив і відповідь на претензію не надав. Отже, судом першої інстанції було стягнуто з відповідача суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення в розмірі 56562,90 грн., 3% річних у розмірі 1449,46 грн., пеню у розмірі 5929,64 грн. та штраф на підставі ст. 231 ГПК України у розмірі 3507грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 року у справі № 48/167 в частині стягнення пені, штрафу, збитків від інфляції та трьох процентів річних, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що нарахування та стягнення з відповідача трьох процентів річних та встановленого індексу інфляції виникає у позивача лише тоді, коли про таке нарахування виставлялась відповідачу відповідна вимог. Зазначеної вимоги позивач не виставляв, а тому у останнього відсутні підстави для стягнення з відповідача трьох процентів річних та встановленого індексу інфляції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.09.2009 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 22.09.2009 року у зв’язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Євграфової Є.П. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційних скарг у справі № 48/167 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В., Алданової С.О. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

23.09.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до п.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 23.09.2009 року представників відповідача, колегією суддів ухвалою від 23.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 14.10.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2009 року у справі №48/167.

Представник відповідача в судове засідання 14.10.2009 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2007 року між Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій (виконавець) та ТОВ “Мега Мол Інвест” (замовник) було укладено Договір №1590 на створення і передачу науково-технічної продукції (надалі – Договір).

Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 10.10.2008 №456 “Про зміну найменування та затвердження нової редакції статуту державного підприємства” був перейменований у Державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”.

Відповідно до п.1.1 Договору замовник доручає, оплачує витрати і приймає виконану роботу, а виконавець бере на себе зобов’язання щодо виконання та здачі (передачі) робіт зі створення науково-технічної продукції, згідно Технічного завдання (додаток №2) за темою: “Проведення обстеження та визначення технічного стану будівельних конструкцій корпусу виробництва шовку №2 Черкаського заводу штучного волокна, що знаходиться по вул. Хіміків,74 у м. Черкаси”.

Відповідно до розділу 2 Договору за створену продукцію замовник перераховує виконавцеві 100200,00 грн. (з ПДВ), при цьому аванс у розмірі 50100,00 грн. має бути сплачений замовником протягом 10 календарних днів після підписання договору.

Порядок здавання та приймання робіт встановлений у розділі 3 Договору.

Згідно п.3.1 після завершення робіт (етапів) виконавець представляє замовнику акт здавання-приймання продукції у 2-х примірниках та продукцію, що передбачена умовами Договору.

Замовник протягом 5 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів, зазначених календарним планом, зобов’язаний направити виконавцю підписаний акт і оплатити його протягом 10 днів (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору у разі вмотивованої відмови замовника від підписання акта здавання-приймання продукції сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання.

Відповідно до п.6.2 Договору за затримку оплати за виконані роботи замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором ( п. 8.1 Договором).

До вказаного Договору сторонами були складені та підписані Додаток №1 (Протокол погодження договірної ціни на науково-технічну продукцію), Додаток №2 (Технічне завдання) та Додаток №3 (Календарний план), які невід'ємними частинами Договору.

На виконання умов договору відповідач сплатив на користь позивача аванс у розмірі 50100,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №367117 від 07.12.2007 року.

27.03.2008 року між сторонами було підписано Акт №2902008 здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором №1590 від 13.11.2007.

Згідно з актом №290 від 27.03.2008 здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором №1590 від 13.11.2007 позивач виконав і передав, а відповідач прийняв без зауважень виконану роботу (науково-технічну продукцію) загальною вартістю 100200,00грн.

Сторони погодили, що до сплати замовником підлягає залишок коштів у розмірі 50100,00 грн.

Акт був підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками. Претензій щодо якості виконаних робіт відповідачем не заявлено.

Оскільки відповідач у визначений Договором строк прийняті роботи повністю не оплатив, позивач звернувся до відповідача з претензію №255-2882 від 18.09.2008 про термінову сплату боргу.

Відповідачем вказана вимоги (претензія) залишена без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не оплатив повністю і своєчасно виконані позивачем проектні роботи, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 50100,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх.

Згідно зі ст.889 ЦК України замовник зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, актом №290 від 27.03.2008 здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором №1590 від 13.11.2007 позивач виконав і передав, а відповідач прийняв без зауважень виконану роботу (науково-технічну продукцію) загальною вартістю 100200,00грн.

Сторони погодили, що до сплати замовником підлягає залишок коштів у розмірі 50100,00 грн.

Акт був підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками. Претензій щодо якості виконаних робіт відповідачем не заявлено.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 50100,00 грн. є обґрунтованою.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник протягом 5 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів, зазначених календарним планом, зобов’язаний направити виконавцю підписаний акт і оплатити його протягом 10 днів.

Отже, відповідач був зобов’язаний оплатити повну вартість виконаних позивачем робіт протягом 10 днів з моменту підписання акту здавання-приймання робіт від 27.03.2008, тобто до 06.04.2008.

Таким чином, строк виконання зобов’язання у відповідача настав з 07.04.2008 року (27.03.2008 року + 10 днів).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.2 Договору за затримку оплати за виконані роботи замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

В той же час, відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, яку сплачують платники грошових коштів за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 9018,00 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 5787,50 грн. (Судом першої інстанції допущено помилку при розрахунку пені, а саме за період з 07.04.2008 по 29.04.2008 року застосовано розмір облікової ставки 12%, замість 10%).

Нарахована позивачем пеня в інший частині є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6462,90 грн. та 3 % річних у розмірі 1449,46 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3507,00 грн. на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивач стверджує, що Державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” відноситься до державного сектора економіки, тому застосовується ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а саме позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 3507,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно зі ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до Статуту, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 10.10.2008 р. № 456 та зареєстрованого Солом'янською районною у м.Києві державною адміністрацією 30.10.2008 р. № 10731050007003735, Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (ДП НДІБК), (далі -Інститут) є державним підприємством, заснованим повністю на державній формі власності і яке діє на основі виключно державної власності. (Копія Статуту є у матеріалах справи).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 233-р "Про віднесення до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України підприємств, установ та організацій" Інститут віднесено до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (надалі - Уповноважений орган управління), яке здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого Інституту, відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про управління об'єктами державної власності" і "Про наукову і науково-технічну діяльність", положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 750, інших нормативно-правових актів України.

Пунктом 5.1 статті 5 Статуту ДП НДІБК визначено, що „Майно Інституту та доходи від використання цього майна є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання".

Пунктами 5.6, 5.7, 5.8, 5.9 статті 5 Статуту Інституту передбачено, що відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, передавати їх під заставу, передавати в оренду нерухоме майно, устаткування, транспортні засоби, інвентар, матеріальні цінності та інше майно, яке закріплене за Інститутом, списання з балансу основних фондів, амортизація яких відбулася не повністю, Інститут має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління (тобто, з Мінрегіонбудом України) і Фондом державного майна України.

Пунктом 5.10 ст. 5 Статуту ДП НДІБК затверджено, що "Контроль за ефективністю використання та збереженням закріпленого за Інститутом державного майна та коштів, здійсненням господарської діяльності Інституту здійснюють в установленому законодавством України порядку Уповноважений орган управління та інші органи виконавчої влади".

За даними Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (копія Витягу з ЄДР додається) єдиним засновником ДП НДІБК з розміром внеску до його статутного фонду в сумі 7 229 000,00 грн. є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, яке відповідно до чинного законодавства України здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника державного майна, переданого Інституту. Саме тому, на зазначених підставах ДП НДІБК є підприємством, усе майно якого належить до державної власності.

Відповідно до п.1 "Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці", затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України №307/375/1963 від 04.11.2003 р„ із змінами, (додається), до суб'єктів господарювання державного сектору економіки належать:

суб'єкти, які діють на основі виключно державної власності: державні підприємства, казенні підприємства, державні акціонерні компанії (товариства) (за Державним класифікатором України ДК 002:2004 "Класифікації організаційно-правових форм господарювання" (КОПФГ) (у0097609-04) (далі - КОПФГ, коди 140, 145, 235 відповідно) та дочірні підприємства (за КОПФГ код 160), засновниками яких є суб'єкти господарювання з вищенаведеними кодами КОПФГ;

суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків;

суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств організацій України (ЄДРПОУ) (копія Довідки додається) Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" за організаційно-правовою формою є державним підприємством з кодом 140 за Державним класифікатором України ДК 002:2004 "Класифікації організаційно-правових форм господарювання" (КОПФГ).

В зв'язку з цим, на підставі п.1 вищезазначеної "Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці" ДП НДІБК є суб'єктом господарювання, яке діє на основі виключно державної власності і тому належить до державного сектору економіки.

Крім цього, відповідно до Постанови КМ України від 23.12.2004р. №1734 "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" ДП НДІБК відноситься до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки України.

Згідно з розділом 1 Статуту Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 10.10.2008 №456, позивач включений до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач виконану позивачем роботу вчасно не оплатив, прострочення платежу складає понад 30 днів, а позивач належить до державного сектора економіки, тому з відповідача на підставі ст.231 Господарського кодексу України підлягає стягненню штраф у розмірі 7% від суми боргу, що становить 3507,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки судом першої інстанції невірно розраховано пеню, тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року у справі № 48/167 підлягає зміні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мега Мол Інвест” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року у справі №48/167 змінити, виклавши п 2 резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мега Мол Інвест”(01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57, код 34240783, р/р 26000380732051 в КМФ АКБ УСП в м. Київ, МФО 321013), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”(03680, м. Київ, вул. І.Клименка,5/2, код 02495431, р/р 26003021000026 в залізничному відділенні КМФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012) 50 100 грн. (п’ятдесят тисяч сто грн.) основного боргу, 6462,90 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дві грн. 90 коп.) інфляційних втрат, 1449,46 грн. (одну тисячу чотириста сорок дев’ять грн. 46 коп.) –3% річних, 5787,50 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 50 коп.). - пені, 3507 грн. (три тисячі п’ятсот сім) - штрафу, 673,06 грн.(шістсот сімдесят три грн. 06 коп.) державного мита, 112,59 грн. (сто дванадцять грн. 59 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 48/167 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді