Постанова № 6523408, 15.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2009                                                                                           № 50/269

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Олійник О.Ю. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління з переробки газу та газового конденсату

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2009

у справі № 50/269 (суддя

за позовом                               ТОВ "АВП"

до                                                   Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1984594,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 06.07.2009р. по справі № 50/269 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1494633, 71 грн. основного боргу, 44839, 00 грн. – 3% річних, 283980, 39 грн. інфляційних нарахувань, 18234, 53 грн. грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати в частині стягнення розміру інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, оскільки позивач припустив помилку при їх розрахунку.

Відповідач звертає увагу суду на те, що ним не отримувались рахунки-фактури, а тому твердження позивача що кінцевим строком для здійснення відповідачем розрахунків за отриманий товар було 04.03.2008р. є безпідставним, а нараховані позивачем індекс інфляції та 3% річних є необґрунтованими.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне:

20.08.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “АВП” (продавець за договором) та Дочірня компанія “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”( покупець за договором) керуючись Законом України “Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти” уклали договори поставки № 608/5 та № 609/5.

Відповідно до умов п.1.1. зазначених договорів позивач передав, а відповідач прийняв та зобов’язався оплачувати продукцію, іменовану надалі товар, відповідно до Специфікації, що додається до договорів і є його невід'ємною частиною.

Номенклатура, ціна, кількість та асортимент товару повинні відповідати Специфікації (п. 2.1. договорів).

Згідно умов п.п. 2.2. та 2.5. договорів, якість товару підтверджується наявністю сертифіката якості, паспортом виробника і повинна відповідати Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред'являються до товару даного виду. А також, товар повинен бути сертифікований відповідно до законодавства України.

Положеннями пункту 2.7. договорів сторони підтверджують, що ціни, визначені в Специфікації до договору, що є невід’ємною частиною відповідних договорів, являються звичайними цінами.

Відповідно до умов п. 3.4.1. відвантаження товару проводиться лише після отримання рознарядки покупця на протязі граничного терміну постачання - 21 дня після отримання рознарядки.

Продавець надає на адресу покупця такі товаросупровідні документи: сертифікат якості та/або паспорт виробника, товарно-транспортну накладну, сертифікат походження (за вимогою покупця) та сертифікат відповідності (за вимогою покупця п. 3.6. договорів).

Відповідно до умов п. 3.7. договорів сторони погодили, що після відвантаження продавець направляє покупцю оригінали рахунку-фактури, податкової накладної, накладної та дублікат залізничної накладної. Відправлення вказаних документів здійснюється факсимільним зв’язком у день відвантаження товару, а на протязі 2 (двох) днів оригінали цих документів направляються рекомендованим листом поштою.

Згідно п. 3.9. договорів Приймання товарів по кількості проводиться відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітража № П-6 від 15.06.1965 р., з подальшими доповненнями і змінами, і якості - Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітража № П-7 від 25.04.1966 р., з подальшими змінами, і сертифікатом якості або паспортом заводу-виробника.

Положеннями розділу 5 договорів, сторони визначили умови платежів, відповідно до яких засобом платежів за договорами є національна валюта України - гривня. Покупець проводить оплату поставленого товару на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації, а саме по факту на протязі 30 календарних днів.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов укладених договорів поставки № 608/5 та № 609/5 від 20.08.2007, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1494633,71 грн. відповідно до видаткових накладних:

-          № РН-5025 від 06.12.2007 на загальну суму 443000,00 грн.,

-          № РН-3986 від 03.10.2007 на загальну суму 272228,60 грн.,

-          № РН-4105 від 19.10.2007 на загальну суму 132729,92 грн.,

-          № РН-0033 від 09.01.2008 на загальну суму 424266,37 грн.,

-          № РН-0468 від 05.02.2008 на загальну суму 318686,82 грн., який був отриманий останнім, про що свідчать належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМЕ № 312778 від 06.12.2007, серії ЯНЛ № 134348 від 02.10.2007, № 134398 від 19.10.2007, № 134593 від 09.01.2008 та № 134637 від 01.02.2008р.

Відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 96278,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаними договорами становить 1494633,71 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1494 633 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За час прострочення виконання грошового зобов’язання відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період прострочення в сумі 283980,39 грн. та стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку позивача становить 44839, 00 грн.

Разом з цим під час апеляційного перегляду справи від позивача через канцелярію суду надійшла заява, в якій він зазначає, що повністю погоджується з вимогами апелянта про скасування рішення в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 283980, 39 грн. та 3% річних в розмірі 44839, 00 грн., тому колегія вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами в розмірі 161141,57 грн.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договрів поставки № 608/5 та № 609/5 від 20.08.2007 сторони не встановили розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, сплата процентів згідно ст. 536 ЦК України є платою за користування чужими грошовими коштами, а не видом штрафних санкцій, що підлягають обов’язковій сплаті за прострочення виконання зобов’язання. Та обставина, що проценти за ст. 536 ЦК України є боргом, виражається у відсутності зв’язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також в неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника.

Також позивач обґрунтовуючи розмір вимоги щодо стягнення з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами посилається на ст. ст. 1048, 1057 Цивільного кодексу України, в яких йдеться про проценти за договором позики та комерційного кредиту.

Оскільки предметом даної позовної вимоги не є стягнення заборгованості по договору позики та комерційного кредиту, а є вимога про стягнення заборгованості за товар у зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання за договорами поставки.

Колегія погоджується з висновком місцевого суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за використання чужими коштами в розмірі 161141,57 грн. задоволенню не підлягає.          

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню в частині інфляційних збитків та 3% річних.

В зв’язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2009р. у справі № 50/269 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВП” (61091, м. Харків, вул. Танкопія, 9-а, кв.6, код ЄДРПОУ 32032630) основний борг в сумі 1494633 грн. 71 коп., 14946,33 грн. витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88, 50 грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВП” (61091, м. Харків, вул. Танкопія, 9-а, кв.6, код ЄДРПОУ 32032630) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” ( 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 1644, 09 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.»

Матеріали справи № 50/269 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді