Постанова № 6523381, 20.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2009                                                                                           № 14/33

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –           Петренко Ю.О.

від відповідача – 1 – не з’явився

від відповідача – 2 - Висотенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Луганськмлин"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2009

у справі № 14/33 (суддя

за позовом                               ВАТ "Луганськмлин"

до                                                   Сільськогосподарського ЗАТ "Євсуг"

                                                  Державного комітету України з державного матеріального резерву

про                                                   зобов"язання вчинити дії

Постанова прийнята 20.10.2009 року, в зв’язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 06.10.2009 року та 13.10.2009 року, відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ВАТ „Луганськмлин” 15.06.2009 року звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року у справі № 14/33.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2009 року в задоволенні даної заяви було відмовлено, а рішення суду від 29.09.2008 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій зазначає, що не погоджується з висновком суду, про те, що вказані позивачем обставини є нововиявленими, в зв’язку з чим відсутні підстави для перегляду рішення суду, а тому просить ухвалу суду скасувати, переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

          Представник відповідача – 2 відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

          Представник відповідача – 1 в судове засідання не з’явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належними чином, відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, встановив наступне:

Відкрите акціонерне товариство „Луганськмлин” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Євсуг” та Державного комітету України з державного матеріального резерву про зобов’язання відповідача – 1 повернути за свій рахунок відповідачу – 2 зерно пшениці продовольчої 3 класу в кількості 310,149 тон за ціною 252 грн. за тону на загальну суму 78157,55 грн., а відповідача – 2 в свою чергу зобов’язати прийняти від відповідача – 1 вказане зерно пшениці.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 року рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги ВАТ „Луганськмлин” задоволені в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009 року постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 року скасована, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 04.06.2009 року в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2009 року було відмовлено.

15.06.2009 року ВАТ „Луганськмлин” звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року у справі № 14/33.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що нововиявленою обставиною вважає обставини, що встановлені рішенням Вищого арбітражного суду України від 08.02.2001 року по справі № 5/131 щодо фактичних одержувачів позиченого з державного резерву зерна та кола осіб, зобов’язаних повернути позичене майно.

Про дані обставини позивачу стало відомо лише в червні 2009 року, а тому саме зараз він звертається з такою заявою до суду.

Господарський суд міста Києва відмовляючи в задоволенні такої заяви мотивував свою відмову тим, що про існування вище зазначеного рішення Вищого арбітражного суду України та про встановлені ним факти сторонам було відомо під час розгляду спору по справі № 14/33, оскільки як вбачається з наявних матеріалів, представник позивача був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи № 5/131 та прийняття в ній рішення 08.02.2001 року.

Проте колегія суддів не погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Статтею 112 ГПК України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Згідно п. 1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Як вбачається з пояснень, наданих представником позивача, та підтверджується наявними матеріалами, в червні 2009 року йому стало відомо про нові обставини по спору, що був предметом розгляду в суді першої інстанції у справі № 14/33, та які не могли бути йому відомі під час такого розгляду вказаного спору.

Представник позивача 10.06.2009 року у Вищому господарському суді України ознайомлювався з матеріалами справи № 17/77-(18/305), в якому було наявне рішення Вищого арбітражного суду України від 08.02.2001 року, відповідно до якого у позові Державного агентства управління державним матеріальним резервом до ВАТ „Луганськмлин” про стягнення 31963148,57 грн. було відмовлено повністю.

Як вбачається з тексту даного рішення, предметом спору між сторонами було стягнення з відповідача заборгованості за невиконання договору № юр-2/75-98 від 18.05.1998 року. Сума заборгованості за розрахунком позивача становила у матеріальному виразі 32000464 тони пшениці 3 класу та 7010,772 тони пшениці 4 класу і заборгованість була розрахована виходячи з ринкової вартості однієї тони пшениці та відсотків за користування нею.

Відмовляючи в задоволені позову Вищим арбітражним судом України було встановлений той факт, що підставою позичання продукції, яке було оформлено договором позичання № юр-2/75-98 від 18.05.1998 року, укладеного між Державним агентством з управління державним матеріальним резервом та орендним підприємством „Луганський комбінат хлібопродуктів” (правонаступниками яких є сторни по справі), згідно якого позивач передав відповідачу 39011,494 т. пшениці за умови повернення продукції чи коштів до 01.10.1998 року, є розпорядження Кабінету Міністрів України № 262-р від 24.04.1998 року „Про дозвіл Держкомрезерву на видачу з державного резерву у позичку господарствам Луганської області продовольчого зерна”.

Також даним рішенням було встановлено, що враховуючи те, що така позичка надавалася у якості допомоги у забезпеченні сільськогосподарських товаровиробників, а не для потреб відповідача, то й джерелом розрахунків за таким договором має бути продукція з отриманого сільгоспвиробниками урожаю.

В даному випадку наявність таких встановлених Вищим арбітражним судом України фактів є належною підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 ГПК України, у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим кодексом.

Як було встановлено судом першої інстанції, зазначалося вище та підтверджується наявними матеріалами справи розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 року № 262-р передбачалось, що для надання допомоги у забезпеченні сільськогосподарських товаровиробників матеріальними ресурсами дозволити Держкомрезерву видати з державного резерву у позичку господарствам Луганської області 40 тис. тонн продовольчого зерна; відпуск здійснити в порядку позичання під заставу майна позичальників з відшкодуванням щомісяця 2 відсотків вартості зерна за користування ним; Держкомрезерву забезпечити до 1 жовтня 1998 р. повернення до державного резерву продовольчого зерна у позиченій згідно з цим розпорядженням кількості.

На виконання даного розпорядження, 18.05.1998 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та орендним підприємством „Луганський комбінат хлібопродуктів” (правонаступником якого є позивач ВАТ „Луганськмлин”) укладено договір позичання.

Відповідно до п. 2.1 договору комітет зобов’язується відпустити в установленому порядку 40000 тон зерна (32993,2 тон пшениці 3 класу та 7006,75 тон пшениці 4 класу) із державного резерву матеріальних цінностей в порядку позичання на термін 4,5 місяців.

Доповненнями від 14.10.1998 року, та від 15.09.1999 року, до договору № юр-2/75-98 від 18.05.1998 року, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1390 від 07.09.1998 року були внесені зміни, згідно яких сільськогосподарським товаровиробникам Луганської області було відстрочено повернення до державного матеріального резерву натуральних позичок. А тому виходячи з вказаної постанови Кабінету Міністрів України та постанови № 1550 від 25.08.1999 року, сторони домовились пролонгувати борг до 01 жовтня 2000 року.

27.05.1998 року Луганська обласна державна адміністрація звернулася з листом №1/10-1324 до Державного комітету України з матеріального резерву з проханням передати виділене області із Держматрезерву зерно з метою його передачі через ВАТ „Луганськмлин” сільгосптоваровиробникам та гарантувала вчасне повернення зазначеної в договорі кількості зерна до матеріального резерву.

Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству „Євсуг” по накладній № 513 від 07.08.1998 року та довіреності серії ДАО № 390035 від 07.08.1998 року було передано позивачем пшеницю продовольчу ІІІ-го класу в кількості 310,149 т. за ціною 252 грн. на загальну суму 78157,55 грн.

Дані дії було вчинено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 року № 262-р „Про надання допомоги в забезпеченні сільгоспвиробників матеріальними ресурсами” та у відповідності до укладеного між позивачем та відповідачем – 1 07.08.1998 року договору № 640 про відпуск в суду зерна товаровиробникам під врожай 1998 року.

На час розгляду спору в господарських судах м. Києва відповідач – 1 свого зобов’язання за договором не виконав, пшеницю до державного матеріального резерву не повернув.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності зобов’язання саме відповідача – 1 СЗАТ „Євсуг” по поверненню зерна до державного матеріального резерву, а не позивача ВАТ „Луганськмлин”, оскільки останній в даних правовідносинах виконував лише транзитні функції по зберіганню та передачі зерна сільгоспвиробникам Луганської області.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні даного виду позовних вимог, мотивував свій висновок тим, що відсутні будь-які правові підстава для зобов’язання СЗАТ „Євсуг” повернути Комітету матеріальні цінності і зобов’язувати Комітет прийняти виконання від СЗАТ „Євсуг”, з огляду на те, що Комітет такого виконання від товариства не вимагає.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, вважає його хибним, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжую існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів АРК або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою ст.14 ЦК України встановлено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов договору № 640 від 07.08.1998 р. укладеного між позивачем та СЗАТ „Євсуг”, зокрема п.1.1. передбачалося, що саме на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. № 262-р про надання допомоги сільгоспвиробникам, виділено продовольче зерно з наступним його поверненням в держрезерв у встановлені строки.

Відпуск даного зерна здійснював позивач - ВАТ „Луганськмлин” як елеватор, де відпущено зерно держматрезерву зберігалося.

Пунктом 3.1. договору сторони була чітко встановили процедуру та строки повернення відпущеного у позичку СЗАТ „Євсуг” зерна.

Так, сторонами було обумовлено, що в строк до 01.10.1998 року СЗАТ „Євсуг” зобов’язане погасити заборгованість за отримане зерно, продовольчою пшеницею 3 класа за кількістю та якістю у відповідності до вимог, передбаченими діючими нормативними документами, шляхом здачі в Держматрезерв на ВАТ „Луганськмлин” (елеватор). В документах при здачі зазначити – Держматрезерв, за ВАТ „Луганськмлин”. Один екземпляр квитанції ПК10 протягом 2 днів передається ВАТ „Луганськмлин”.

З аналізу умов договору, а саме п.4.1 договору № 640 можна зробити висновок, що позивач ВАТ „Луганськмлин” не є власником переданого йому Комітетом зерна, а виступає „заготівельником”, обов’язком якого у відповідності до вказаного пункту договору є забезпечення першочергового приймання за кількістю та якістю від „господарства” - СЗАТ „Євсуг” пшениці в Держматрезерв.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні не було чітко та конкретно визначено та підтверджено те, що зерно позивачу ВАТ „Луганськмлину” передавалося саме у власність.

Дане також не знаходить свого підтвердження в тексті договору позичання від 18.05.1998 року.

До того ж якщо виходити з правової природи договору позичання або позички, то, відповідно до норм чинного законодавства, за таким договором одна сторона передає іншій річ для користування протягом встановленого строку, яку останній зобов’язується повернути у тому ж стані з урахуванням нормального зносу.

Отже умови, на яких було укладено між сторонами договір № 640 від 07.08.1998 року та положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 року № 262-р, договору № юр-2/75-98 від 18.05.1998 року, наступних постанов Кабінету Міністрів України, на підставі яких відстрочувалися зобов’язання сільгоспвиробників з повернення зерна до Держматрезерву, свідчать про те, що зерно, надане Держкомітетом з матеріального резерву позивачу, відпускалося ним сільськогосподарським товаровиробникам Луганської області, і відповідно ВАТ „Луганськмлин” здійснював виключно транзитні (агентські) функції по зберіганню та відпуску зерна Держматрезерву.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідач – 2 заперечуючи проти заявлених позовних вимог, визначав таку підставу як відсутність у СЗАТ „Євсуг” зобов’язань перед Комітетом, та отримання задоволення своїх вимог безпосередньо від позивача відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2004 року у справі №17/77 (18/305).

Проте колегія суддів не погоджується з таким твердження, вважає його хибним, посилаючись на наступне.

Відповідно до ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2004 року у справі №17/77 (18/305) зобов’язано саме позивача ВАТ „Луганськмлин” повернути на користь комітету зерно в кількості 32000,464 тон пшениці 3 класу та 7010,722 тон пшениці 4 класу.

Проте, як було встановлено вище, у відповідності до умов укладеного позивачем з СЗАТ „Євсуг” договору № 640 від 07.08.1998 року, виконання обов’язку позивача щодо здійснення повернення комітету відпущеного зерна, згідно п.3.1. договору напряму залежить від виконання СЗАТ „Євсуг” (як товаровиробником, якому було відпущено у тимчасову позику це зерно) обов’язку щодо повернення позиченого зерна Держрезерву на ВАТ „Луганськмлин” (елеватор), оскільки обов’язком позивача в даному випадку, як посередника-заготівельника, є здійснення функцій відпуску/прийняття та можливого тимчасового зберігання зерна для комітету.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем -1 не було виконано умов договору № 640, в порушення вимог п.3.1. у встановлені строки не було повернено зерно Державному комітету матеріального резерву на ВАТ „Луганськмлин” (елеватор), то колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання СЗАТ „Євсуг” повернути заявлене зерно Держкомітету з матрезерву, а останнього – прийняти це зерно, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Господарським судом м. Києва 01.11.2006 року було прийнято рішення у справі №46/448 за позовом ВАТ „Луганськмлин” про Держматрезерву про визнання недійсним договору позички № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р., укладеного між сторонами.

Підставою для визнання судом цього договору недійсним було з’ясування судом того, що ВАТ „Луганськмлин”, укладаючи оспорюваних договір помилково вважав, що право власності на зерно, а також прийняття на себе зобов'язання з повернення позиченого зерна набувають сільськогосподарські товаровиробники, яким безпосередньо і передавалося в подальшому зерно на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України, а ВАТ „Луганськмлин” в цих відносинах відводились агентські (транзитні) функції розподілу продукції серед отримувачів - сільгосптоваровиробників. А тому ВАТ „Луганськмлин", укладаючи договір неправильно сприймав його істотні умови.

          Дане рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2007 року. До Верховного суду України касаційна скарга на вказане рішення суду сторонами не подавалася.

          Отже, враховуюче все вище зазначене, апеляційна скарга ВАТ „Луганськмлин” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 року прийняту за результатами розгляду заяви Відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року у справі № 14/33 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року - скасуванню

Відповідно до викладеного, керуючись ст.114, ст.101, п. 2 ст.103, п.1, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - Відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин” задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2009 року у справі № 14/33 – скасувати.

Заяву Відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року у справі № 14/33 – задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2008 року у справі №14/33 - скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Зобов’язати Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство „Євсуг” (92830 Луганська область, Біловодський р-н, с. Євсуг, код ЄДРПОУ 03738290,) повернути протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності рішення суду, Державному комітету України з державного матеріального резерву (01601 м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35303300102 Державне казначейство України ОПЕРУ НБУ, МФО 300670, ЄДРПОУ 20055032) за актом приймання-передачі, зерно пшениці продовольчої 3-го класу у кількості 310,149 тонн за ціною 252 грн. за тонну на загальну суму 78157,55 грн.

Зобов’язати Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601 м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35303300102 Державне казначейство України ОПЕРУ НБУ, МФО 300670, ЄДРПОУ 20055032) прийняти за актом приймання-передачі зерно пшениці продовольчої 3-го класу у кількості 310,149 тонн за ціною 252 грн. за тонну на загальну суму 78157,55 грн. від Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Євсуг” (92830 Луганська область, Біловодський р-н, с. Євсуг, код ЄДРПОУ 03738290).

Стягнути з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Євсуг” (92830 Луганська область, Біловодський р-н, с. Євсуг, код ЄДРПОУ 03738290) на користь Відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин” (91020, м. Луганськ, вул. Лутугінська, 111, код ЄДРПОУ 00952737, р/р №2600822 ЛОД АППБ „Аваль”) 390 грн. - витрат по сплаті державного мита за подання позову, 59 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, 195,39 грн. – державного мита за подання апеляції та 195,39 грн. за подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601 м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35303300102 Державне казначейство України ОПЕРУ НБУ, МФО 300670, ЄДРПОУ 20055032) на користь Відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин” (91020, м. Луганськ, вул. Лутугінська, 111, код ЄДРПОУ 00952737, р/р №2600822 ЛОД АППБ „Аваль”) 390 грн. - витрат по сплаті державного мита за подання позову та 59 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, 195,39 грн. – державного мита за подання апеляції, та 195,39 грн. за подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 14/33 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді