Постанова № 6523376, 13.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2009 № 4/440

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

Від прокуратури: помічник Київського транспортного прокурора Коряжміна Г.М.

Від позивача: представник не з»явився

Від відповідача 1: Савостіяненко Н.В.- за дов.

Матківський Т.О.- за дов.

Від відповідача 2: представник не з»явився

Від третьої особи: Рубан С.М.- за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Київпассервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2009

у справі № 4/440 (суддя

за позовом Київська транспортна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України

до ДП "Київпассервіс"

Приватне підприємство "Петр"

третя особа ВАТ "Банк "Демарк"

про визнання договору лізингу № ДОП/07 від 19.07.2007 недійсним

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009р. у справі № 4/440 позов задоволено частково. Визнано недійсним на майбутнє Договір лізингу (оперативної оренди) № 4-ДОП/07 від 19.07.2007р. між Державним підприємством «Київпассервіс» та Приватним підприємством « Петр».

Відповідач 1- Державне підприємство «Київпассервіс», не погодившись з рішенням, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення частково та прийняти нове рішення про визнання Договору лізингу ( оперативної оренди) № 4-ДОП/07 від 19.07.2007р. між Державним підприємством «Київпассервіс» та Приватним підприємством «Петр» недійсним з моменту укладення.

Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення щодо визнання Договору лізингу №4-ДОП/07 недійсним на майбутнє, не було враховано, що ДП «Київпассервіс» платіжним дорученням від 20.07.2007р. № 2162 перерахував ПП «Петр» 100000,00 грн. за об»єкт лізингу ( 10 автобусів), але лізингодавець дане зобов»язання не виконав, об»єкт лізингу не передав, а тому позивач об»єктом лізингу не користувався.

Позивач також звертає увагу на частину 1 ст.236 ЦК України, відповідно до норм якої правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та зазначає, що відповідно до п.3.2 Роз»яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням угод недійними», за загальним правилом угода визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.

В судове засідання 13.10.2009р. не з»явилися з невідомих причин представники позивача та відповідача 2, які були повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Київська транспортна прокуратура звернулась до суду першої інстанції з позовом в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв»язку України до Державного підприємства «Київпассервіс» та Приватного підприємства «Петр» про визнання недійсним Договору лізингу № 4-ДОП/07 від 19.07.07 та стягнення з Приватного підприємства «Петр» (відповідача 2) на користь Державного підприємства «Київпассервіс» (відповідача 1) 100000,00 грн. (повернення платежу за лізингові послуги).

Як вбачається з матеріалів справи , під час розгляду справи позивач в порядку ст.22 ГПК України змінив предмет позову, просить суд визнати недійсним Договір лізингу (оперативної оренди) № 4-ДОП/07 від 19 липня 2007р., укладений між Державним підприємством «Київпассервіс» та Приватним підприємством «Петр».

Відповідач-1 визнає позовні вимоги обґрунтованими та звертає увагу на те, що в порушення умов Договору лізингу ПП «Петр» не передало ДП «Київпассервіс» об»єкт лізингу, яким є десять автобусів, що визначені договором.

Відповідач-2 проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити повністю та зазначає, що твердження позивача, що ПП «Петр» не було виконано умов Договору щодо передачі автобусів, не відповідає дійсності, оскільки Договір було виконано ПП «Петр» частково, а саме, 2 автобуси, які були передані за Актом приймання-передачі транспортного засобу від 19.07.2007р., що належать ПП «Петр», на даний час знаходяться на території центрального автовокзалу ДП «Київпассервіс».

Крім того, відповідач-2 стверджує, що невиконання зобов»язання стороною, не може бути підставою для визнання договору недійсним, а може бути підставою тільки для розірвання Договору на вимогу однієї із сторін ( ч.2 ст.651 ЦК України).

Третя особа- ВАТ «Банк «Демарк» відносно заявлених позовних вимог пояснило, що 19.12.2006р. між Банком «Демарк» та ПП «Петр» було укладено Кредитний договір № 24-054, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на купівлю автобусів, в забезпечення належного виконання якого 19.12.2006р. між Банком та боржником - ПП «Петр» було укладено Договір застави № 24-054/1.

За цим договором боржник- ПП «Петр» передав банку в заставу майно, а саме, 10 автобусів моделі Богдан А-09202 ( міський), випуску 2006 року.

Тобто, ПП «Петр» уклало Договір лізингу № 4-ДОП/07, за умовами якого було передано у лізинг заставлене майно, з порушенням вимог чинного законодавства та умов Договору застави № 24-054/1 від 19.12.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Банк Демарк» повідомило суд першої інстанції, що Приватне підприємство «Петр» повністю погасило заборгованість за кредитним договором №24-054 від 19.12.2006р., а, отже, Договір застави № 24/054/1 від 19.12.2006р. припинив свою дію.

Судова колегія повністю погоджується з правовою позицією суду першої інстанції,

що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав:

19.07.2007р. між Приватним підприємством «Петр» («Лізингодавець») та Державним підприємством «Київпассервіс» («Лізингоодержувач») укладений Договір лізингу ( оперативної оренди) № 4-ДОП/07 .

Державне підприємство «Київпассервіс» є державним унітарним комерційним підприємством, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв»язку України ( орган управління майном) і підпорядковане Державному департаменту автомобільного транспорту України ( ст.1 Статуту ДП «Київпассервіс»).

Предметом Договору лізингу є транспортні засоби - 10 автобусів марки «Богдан», 2006 року випуску, які ПП «Петр» передає у строкове і платне користування ДП «Київпассервіс» з метою надання послуг.За договірними зобов»язаннями лізингодавець (ПП «Петр») повинен передати не пізніше 20 днів з дати підписання договору автобуси за Актом приймання-передачі, після чого починається перебіг терміну дії договору, який закінчується 31 грудня 2010 року, а лізингоодержувач (ДП «Київпассеріс») зобов»язується щомісячно сплачувати лізингові платежі в розмірі 10000,00 грн. за один автобус, загальна сума платежу 100000,00 грн. з ПДВ за 10 автобусів. Строк сплати лізингових платежів: 100000,00 грн. до кожного 10-го числа наступного місяця.

19.07.2007р. Лізингодавець ( ПП «Петр») передав, а Лізингоодержувач ( ДП «Київпассервіс») отримав в оперативний лізинг за Актом приймання-передачі лише 2 (два) автобуси, проте сплатив 100000,00 грн. за 10 автобусів платіжним дорученням №2162 від 20.07.2006р.

Позивач обгрунтовано стверджує, що даний договір був укладений з грубим порушенням законодавства, яке було чинним на момент укладення договору, з урахуванням наступного:

Так, частиною 6 ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» встановлено, що закупівля підприємствами товарів, робіт і послуг за рахунок інших державних коштів здійснюється з урахуванням таких особливостей: підприємства для закупівлі товарів, робіт і послуг застосовують цей Закон у разі, якщо вартість предмета закупівлі для товару ( товарів), послуги ( послуг) становить або перевищує 50 тисяч гривень, а для робіт 400 тисяч гривень.

Частиною 4 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» визначено, що забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених Законом, крім випадків, передбачених цим Законом. Перелік випадків є чітко визначеним і даний вид послуг лізингу до них не відноситься.

Вартість послуг лізингу за даним договором значно перевищує зазначені межі, оскільки за 10 автобусів, які визначені договором лізингу, підприємство щомісяця має перераховувати по 100 тис.грн. ( по 10 тис. грн.. за кожний автобус).

За твердженням прокурора техніко-економічне обґрунтування доцільності укладення цих договорів не готувалось, розрахунок рентабельності не здійснювався.

Згідно статті 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» замовник розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному цим Законом, при цьому замовником вважається суб»єкт, тендерний комітет якого проводить процедуру закупівлі та який одночасно укладає з переможцем договір про закупівлю, крім випадків здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваний договір лізингу було укладено без проведення тендерів, одноособово виконуючим обов»язки генерального директора ДП «Київпассервіс» О.В.Сиротою.

Таким чином, оскаржуваний Договір лізингу було укладено в порушення положення ч.4 ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»,якою забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, а/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг без проведення процедур, передбачених цим Законом.

Крім того, як свідчать наявні у справі докази, 19.12.2006р. між ВАТ Банком «Демарк» та ПП «Петр» укладено Кредитний договір №24-054, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит на купівлю автобусів, в забезпечення належного виконання якого між Банком та боржником ПП «Петр» було укладено Договір застави №24-054/1 , за умовами якого боржник передав Банку в заставу саме 10 автобусів моделі «Богдан» А-09202 ,2006 року випуску, які є об»єктом Договору лізингу.

Відповідно до п. 2.10 Договору застави № 25-054/1 від 19.12.2006 року заставодавець не має права розпоряджатися заставленим майном без згоди заставодержателя та відповідно до п.3.1.2 зобов»язувався забезпечити цілісність заставленого майна та створити належні умови для його зберігання та експлуатації.

Як стверджує Банк «Демарк», він не давав згоди боржнику на розпорядження заставленим майном, тобто на укладення Договору лізингу № 4-ДОП/07. Крім того, боржник не повідомляв Банк про наміри укласти такий договір та не звертався з проханням надати дозвіл на його укладення.

Отже, ПП «Петр» уклало Договір лізингу № 4-ДОП/07, за умовами якого було передано у лізинг заставлене майно, з порушенням вимог чинного законодавства та умов Договору застави № 24-054/1 від 19.12.2006р.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України - за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає,або зобов»язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Відповідно до ст..1 Закону України «Про управління об»єктами державної власності, управління об»єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженим ним органами, іншими суб»єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об»єктів, пов»язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Згідно ст..3 цього ж Закону , суб»єктом управління об»єктами державної власності можуть бути міністерства та інші органи виконавчої влади ( уповноважені органи управління).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.09.2004р. № 684-р «Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв»язку», уповноваженим органом управління ДП «Київпассервіс», який є правонаступником ДП «Київське обласне автотранспортне управління» згідно наказу Мінтрансзв»язку від 28.09.2005р. № 594 «Про реорганізацію державного підприємства «Київське обласне автотранспортне управління» - є Міністерство транспорту та зв»язку України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що є всі правові підстави для визнання недійсним Договору лізингу № 4-ДОП/07, укладеного 19 липня 2007р. між ДП «Київпассервіс» та ПП «Петр».

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Дані норми кореспондуються і з нормами статті 203 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що позивач в обґрунтування позовних вимог також зазначив, що договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.232 ЦК України, в зв»язку зі зловмисною домовленістю представника однієї сторони з другою, але дане твердження позивача про існування зловмисної домовленості не підтверджено жодним доказом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, що при прийнятті судового рішення про визнання договору лізингу недійсним , суд вказав у рішенні про припинення можливості настання за договором прав та обов»язків лише у майбутньому, яка не відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України щодо порушених господарськими судами питань стосовно застосування норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, яка полягає в наступному:

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення ( частина перша статті 236 ЦК України). Зокрема, зазначена норма означає, що нікчемний правочин

є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Частина друга статті 236 ЦК Україхни, згідно з якою за недійсним правочином права та обов»язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує

норму абзацу першого частини першої статті 236 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. Саме, частина друга статті 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов»язки, настання яких сторони передбачили з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.

Момент,з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов»язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом. Тому, в разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати ні момент,з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання прав та обов»язків за правочином у майбутньому. ( див. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Необхідно звернути увагу на те, у даному випадку ДП «Киїівпассервіс» не отримало об»єкт лізингу та не користувалось ним, але кошти за користування об»єктом лізингу перерахувало ПП «Петр».

Отже кошти, які були отримані ПП «Петр» за об»єкт лізингу , який не був переданий ДП «Київпассерівіс», можливо повернути.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а саме, у виключенні із тексту його резолютивної частини слів « на майбутнє».

Апеляційна скарга Державного підприємства «Київпассервіс» є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а сплачене скаржником держмито за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України підлягає відшкодуванню за рахунок Приватного підприємства «Петр».

Керуючись ст..ст. 49, 99,101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Київпассервіс» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009р. у справі № 4/440 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

« Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір лізингу (оперативної оренди) № 4-ДОП/07 від 19.07.2007р. між Державним підприємством «Київпассервіс» ( 04071, м.Київ, вул..Нижній Вал, 15-А, код ЗКПО 33348485 ) та Приватним підприємством «Петр» ( 61204, м.Харків, пр.Людвіга Свободи, 48 - юридична адреса; 61204, м.Харків, пр.Гагаріна, 127-А -фактична адреса; Код ЄДРПОУ 24142147).

Стягнути з Приватного підприємства «Петр» ( 61204, м.Харків, пр.Людвіга Свободи, 48; 61204, м.Харків, пр.Гагаріна, 127-А, код ЄДРПОУ 24142147) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 85,00 грн. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства «Петр» ( 61204, м.Харків, пр.Людвіга Свободи, 48; 61204, м.Харків, пр.Гагаріна, 127-А, Код ЄДРПОУ 24142147) в дохід Державного бюджету України ( одержувач УДК у Шевченківському районі м.Києва, Код ЄДРПОУ 26077968, банк одержувача ГУДКУ у м.Києві , МФО 820019, р/р 31213259700011, код платежу 22050000) 118 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства «Петр» ( 61204, м.Харків, пр.Людвіга Свободи, 48 ; 61204. м.Харків, пр.Гагаріна,127-А, Код ЄДРПОУ 24142147 ) на користь Державного підприємства «Київпассервіс» (04071, м.Київ, вул..Нижній Вал, 15-А, Код ЗКПО 33348485) 42,50 грн.- держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

3. Матеріали справи № 4/440 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді