Постанова № 6523231, 26.10.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.10.2009 р. справа № 29/51пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кулебякіна О.С.

суддів Діброви Г.І. , Запорощенка М.Д.

за участю представників сторін: від позивача: Манько Р.Н. представник за довір. № б/н від 20.01.2009р. - ТОВ "Індустрія цінних паперів", м.Донецьк,

від відповідача:

від третьої особи: Ротко О.В. представник за довір. б/н від 20.01.2009 р. - АТЗТ "Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство "ДАНКО", м.Донецьк

ОСОБА_6 - не з"явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія цінних паперів",м.Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від 14.07.2009 року

по справі № 29/51пд (судді: Джарти В.В., Морщагіна Н.С., ПопковД.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія цінних паперів", м.Донецьк

до

за участю третьої особи Акціонерного товариства закритого типу "Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство "ДАНКО", м.Донецьк

ОСОБА_6, м.Донецьк

про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №Д200407/6 від 20.04.2007 р.

В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія цінних паперів»подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення з мотивів неповного зясування судом обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права. Акціонерне товариство закритого типу «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство «ДАНКО»та ОСОБА_6 вважають апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення законним. Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія цінних паперів»звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство «ДАНКО»про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № Д200407/6 від 20.04.2007 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно до пункту 2.2 спірного договору, відповідач зобовязувався забезпечити зарахування на рахунок позивача в цінних паперах цінні папери, які є предметом купівлі-продажу, не пізніше 15 днів з дати підписання угоди. На виконання умов договору, позивач сплатив вартість цінних паперів у загальній сумі 39383099, 00 грн. Однак, відповідач не забезпечив зарахування цінних паперів на рахунок позивача у цінних паперах, чим порушив умови договору. Допущені порушення позивач вважає істотними, тому, на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України, вимагає розірвання договору № Д200407/6 від 20.04.2007 р. в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на недоведеність факту неналежного виконання відповідачем умов договору.

Апеляційна інстанція вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на законодавстві, суперечить матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до пункту 2.2 договору № Д200407/6 від 20.04.2007 р. відповідач повинен був забезпечити зарахування цінних паперів на визначений договором рахунок позивача в цінних паперах . Вказане положення договору в судовому порядку недійсним не визнавалось, і в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, є правомірним. Саме з моменту зарахування цінних паперів на відповідний рахунок позивача останній набуває на них право власності (пункт 2.1 договору). Згідно до частини 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись у відповідності до умов договору.

Виходячи з умов договору і загальних принципів виконання цивільних зобовязань, апеляційна інстанція дійшла до висновку про те, що: відповідач повинен був виконати свої зобовязання продавця цінних паперів у спосіб, визначений пунктом 2.2 договору; його зобовязання можуть вважатись виконаними належним чином лише за умовою набуття позивачем права власності на цінні папери, як це передбачено пунктом 2.1 договору; факт належного виконання договору відповідачем має доводитись документом, який відповідно до законодавства підтверджує право власності на цінні папери. Оскільки у договорі йдеться про знерухомлені цінні папери, таким документом, в силу частини 4 ст. 5 "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", є виписка з рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобовязаний надати власнику цінних паперів .

Наведеного, суд першої інстанції не врахував. В основу свого висновку про належне виконання відповідачем зобовязань за договором № Д200407/6 від 20.04.2007 р., суд поклав акт приймання-передачі цінних паперів від 13.07.2007 р., що суперечить положенням частини 2 ст. 34 Господарського кодексу України. Адже, згідно до цієї норми, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тобто, належним доказом переходу права власності на цінні папери за договором № Д200407/6 від 20.04.2007 р. до позивача, а, відтак, і виконання відповідачем своїх зобовязань, може слугувати тільки виписка з рахунку в цінних паперах. Тому, акт прийому-передачі, на який посилається суд першої інстанції, не може вважатись допустимим доказом у даній справі. Інших доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, відповідач не надав.

Виконання договору № Д200407/6 від 20.04.2007 р. на вимогу позивача було перевірено Донецьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Вказаний орган дійшов до висновку про те, що за договором № Д200407/6 від 20.04.2007 р. цінні папери Товариству з обмеженою відповідальністю «Індустрія цінних паперів»не передавались, тобто договір не виконано (лист від 01.09.2009 р. № 02-09/4708/09, оригінал оглянуто в судовому засіданні). Висновки комісії відповідачем не спростовані, а його аргументи з приводу правомірності передачі знерухомлених цінних паперів за актом приймання-передачі суперечать пунктам 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу № Д200407/6 від 20.04.2007 р. та частині 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Доводи відповідача щодо незаконності пункту 2.2 спірного договору не заслуговують на увагу з таких причин.

У відповідності до частини 1 ст. 215 і частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є, зокрема, невідповідність його змісту вимогам законодавства. На думку апеляційної інстанції, згаданий пункт договору законодавству не суперечить, оскільки в ньому не йдеться про здійснення саме відповідачем діяльності, яка підлягає ліцензуванню. За буквальним змістом спірного пункту відповідач не повинен був безпосередньо здійснювати відповідні операції з цінними паперами. Його обовязком є забезпечення (організація) проведення таких операцій особами, які мають на це право

Виходячи з викладеного, апеляційна інстанція вважає, що факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № Д200407/6 від 20.04.2007 р. матеріалами справи доведений.

У відповідності до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Під істотними умовами закон розуміє такі порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавилась того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Виходячи із суті правовідносин купівлі-продажу, основним обовязком продавця є обовязок передати майно (товар) покупцю, а основним обовязком покупця - прийняти майно і оплатити його вартість (ст. 655 Цивільного кодексу України). Як вбачається із матеріалів справи, позивач перерахував в оплату цінних паперів 39383099, 00 грн., проте з боку відповідача договір належним чином не виконаний, зокрема, у частині забезпечення зарахування цінних паперів на рахунок позивача у цінних паперах. В наслідок порушення умов договору, позивач не став легітимним власником сплачених ним цінних паперів, тобто витративши значні грошові кошти, не одержав результату, на який розраховував при укладанні спірного договору. Тому, допущені відповідачем порушення договору, за своїм характером і наслідками є істотними.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ґрунтуються на законодавстві, підтверджені належними і допустимими доказами, і у суда першої інстанції не було правових підстав відмовляти в їх задоволенні.

За таких обставин, апеляційна скарга визнається обґрунтованою і задовольняється.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду від 14.07.2009 р. по справі № 29/51пд скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити: розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів № Д200407/6 від 20.04.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія цінних паперів»та Акціонерним товариством закритого типу «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство «ДАНКО».

Судові витрати покласти на відповідача.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство «ДАНКО»(ЄДРПОУ 23126703, вул. Артема, 95, м.Донецьк, 83000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія цінних паперів»(ЄДРПОУ 31762536, пр-т. Комсомольський, 22, м. Донецьк, 83000): 85 грн. держмита за подачу позову, 42,50 грн. держмита за подачу апеляційної скарги, 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Доручити видачу наказу господарському суду Донецької області.

ГоловуючийО.С. Кулебякін

Судді:Г.І. Діброва

М.Д. Запорощенко

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. третій особі

4. у справу

5. ДАГС