Постанова № 6523019, 29.10.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2009 р. Справа №28/261-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Ясир Л.О. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Джихур О.В.,

секретар судового засідання: Вовченко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача –Подольная Наталя Генадіївна, представник, довіреність б/н від 05.05.09р.;

від третьої особи –Яремчук Олег Васильович, начальник юридичного відділу, довіреність №50859/н/10 від 09.07.09р.;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. у справі №28/261-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”, м.Житомир

до товариства з обмеженою відповідальністю “Метрідат”, м.Дніпропетровськ

третя особа Державна податкова інспекція у м.Житомирі

про стягнення 108 739 112 грн. 03 коп., -

27.07.09р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.08.09р.;

за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжено до 30.10.09р.;

07.10.09р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.10.09р.;

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”, м.Житомир звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Метрідат”, м.Дніпропетровськ про стягнення грошових коштів у сумі 108 739 112 грн. 03 коп., отриманих за нікчемним договором поставки нафтопродуктів №КП-11/02-05 від 07.02.05р.

Позовні вимоги обґрунтовані результатами виїзної позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” з питань правових відносин з ТОВ “Метрідат”, ТОВ “Славія”, ТОВ “Рейнбоу ЛТД”, ТОВ “Платінум Індастріз”, ТОВ “Рубітекс” за період з 01.10.06р. по 30.06.08р. проведеної Державною податковою інспекцією у м.Житомирі, якою зроблено висновок, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем за договором № КП-11/02-05 від 07.02.05р. не мали реального товарного характеру. Договір має ознаки нікчемності, оскільки порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. по справі №28/261-09 (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на їх необґрунтованість.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Державна податкова інспекція у м.Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. У апеляційній скарзі та у доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що третя особа була позбавлена права на участь у судових засіданнях, наданні своїх доводів та заперечень. Крім того, стверджує, що справи за позовом органів податкової служби про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, є адміністративними справами та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” мало право на захист своїх конституційних прав. Не погоджується з твердженням Державної податкової інспекції у м.Житомирі щодо розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів за договором про поставку нафтопродуктів №КП-11/02-05 від 07.02.05р. з відповідача і в даному випадку Державна податкова інспекція у м.Житомирі була зазначена третьою особою без самостійних вимог. Тому орган державної податкової служби не може посилатися саме на пункт 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він є третьою стороною в справі без самостійних вимог. В даному випадку в суді першої інстанції вирішувалося питання про стягнення коштів за господарськими зобов’язаннями. Просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 108 739 112,03 грн, отримані за нікчемним договором (а.с.42-44 т.4).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник у судовому засіданні вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та правильно застосовані норми процесуального та матеріального права., апеляційна скарга не містить законних підстав для скасування чи зміни рішення від 27.05.09р. (а.с.52-53 т.4).

Представник третьої особи у судовому засідання підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 27.10.09р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши представників відповідача та представника третьої особи, представника позивача у попередніх судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 07.02.05р. сторони уклали договір поставки нафтопродуктів № КП-11/02-05, згідно з яким постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю “Метрідат” зобов'язане передати покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” нафтопродукти згідно додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за товар визначену суму.

Загальна сума поставок –108 739 112,03 грн.

У відповідності з умовами вказаного договору товар вважається переданим в розпорядження покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладної. Оплата товару проводиться на протязі 30 календарних днів після підписання видаткової накладної грошовими коштами або іншими дозволеними діючим законодавством видами оплати.

Умови поставки нафтопродуктів склад ВАТ “Дніпронафтопродукт” або на інших складах, орендованих на підставі цивільно-правових договорів.

Для здійснення господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” 30.01.06р. було укладено договір зберігання №3001/06-1 з ВАТ “Дніпронафтопродукт” щодо зберігання в різних регіонах України нафтопродуктів та інших товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до даного договору, зберігачу надано право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах із сторонами даного договору, тільки за вимогою поклажодавця. Згідно усних заявок поклажодавця товар відвантажувався зберігачем автомобільним транспортом і доставлявся на АЗС товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”. Для економії товарно-транспортних витрат товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” було укладено договір №5/АВ-10-04 з ТОВ “777” та договір №0502-1/08А з ТОВ “А-95” щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом і виконання транспортно-експедиційних послуг. В кінці кожного звітного періоду між зазначеними сторонами підписувалися акти взаємозвірки виконаних робіт.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача пояснили, що поставка товару позивачу фактично відбулася та підтверджується видатковими накладними за 2006-2008 р. та накладною від 01.03.08р. №ВП-0000001 на повернення товару (т.1 а.с.98-138).

Розрахунки за отримані паливно-мастильні матеріали проводились у безготівковій формі. Взаємна заборгованість за спірним договором у сторін відсутні (т.2, 3 –платіжні доручення).

Аналізуючи зміст вказаного договору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його укладеність, оскільки сторони узгодили всі істотні умови, зокрема, предмет, ціну та строк дії договору, як того вимагають стаття 180 Господарського кодексу України, стаття 638 Цивільного кодексу України.

Державною податковою інспекцією у м.Житомирі з 16.10.08р. по 05.11.08р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”.

За результатами перевірки складено 12.11.08р. Акт №6311/23-1/32699303/0100.

В акті зазначено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу товарно –матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю “Метрідат” та не надано до перевірки сертифікати якості. На думку Державної податкової інспекції, зазначене свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів товариством з обмеженою відповідальністю “Метрідат” для товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”.

Крім того, невиїзною документальною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю “Метрідат” з питань правових відносин з ПП “Демол-Сервіс” Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська встановлено, що це підприємство є постачальником паливно-мастильних матеріалів для відповідача, з яким укладено договір №М-25/03/08-01 від 25.03.08р. (акт від 24.09.08р. №282/231/33384088).

З врахуванням відсутності адміністративно-господарських можливостей у ПП “Демол-Сервіс” на виконання господарських зобов’язань по укладеній угоді, податковий орган прийшов до висновку про відсутність поставок товару між ПП “Демол-Сервіс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Метрідат”. За таких обставин Державна податкова інспекція вважає, що договір № М-25/03/08-01 укладено без мети настання реальних наслідків, а тому в силу пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

В свою чергу угоди, укладені товариством з обмеженою відповідальністю “Метрідат” на подальшу реалізацію придбаного у ПП “Демол-Сервіс” товару, мають протиправний характер та вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Висновки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська взяті за основу Державною податковою інспекцією у м.Житомирі.

За своєю правовою природою договір № КП-11/02-05 від 07.02.05р. є майново-господарським зобов’язанням. Поняття майново-господарського зобов’язання викладено у статті 175 Господарського кодексу України, згідно з якою майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Позивач та відповідач є суб’єктами господарювання, тому відносини, що виникли між ними на підставі спірного договору, є майново-господарськими. За таких обставин до вказаних відносин мають застосовуватися норми Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки недійсності такого зобов’язання встановлені статтею 208 Господарського кодексу України, за приписами якої якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Виходячи із змісту статтей 207, 208 Господарського кодексу України судова колегія зазначає, що, по-перше, Господарський кодекс України не містить норми щодо нікчемності господарських договорів – вони можуть бути визнані недійсними в судовому порядку;

- по-друге, стаття 208 Господарського кодексу України передбачає інші правові наслідки недійсності угод, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, ніж стаття 216 Цивільного кодексу України.

          Позивач просить стягнути з відповідача все одержане ним за договором, який за висновками податкового органу є нікчемним.

          Вказане свідчить про вимогу позивача застосувати правові наслідки недійсності правочину.

          Оскільки господарський договір №КП-11/02-05, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” та товариством з обмеженою відповідальністю “Метрідат”, ні за позовом Державної податкової інспекції у м.Житомирі, ні за позовом сторін не був визнаний недійсним в судовому порядку, підстави для задоволення позову відсутні.

          Додатково слід відмітити, що вважаючи договір №КП-11/02-05 нікчемним, податковий орган зазначив також, що він укладений без наміру створення реальних правових наслідків. Такі правочини згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України є фіктивними, тобто, оспорюваними, і можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку.

          Крім того, в акті перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Метрідат” Державна податкова інспекція зазначила, що розрахунки за поставлений товар здійснювались через поточний рахунок, кредиторська заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” за отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю “Метрідат” у 2008 році товар 2 734 356,52 грн., а подальша реалізація паливно-мастильних матеріалів товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” здійснювалась кінцевому споживачу через мережу орендованих ним АЗС. На поставлений товар виписані видаткові та податкові накладні.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у взаємовідносинах сторін ознак безтоварності операцій по прийому-передачі паливно-мастильних матеріалів. Не встановлено також мети сторін по справі, що протирічить інтересам держави чи визначених законодавством умовам господарювання у момент укладення договору та під час його виконання.

Слід також зазначити, що протягом спірного періоду постачальниками паливно-мастильних матеріалів для товариства з обмеженою відповідальністю “Метріадат” було не тільки ПП “Демол-Сервіс”, про що зазначено в акті перевірки (т.1 а.с.29).

Отже, суд першої інстанції об’єктивно та повно дослідив обставини справи та зробив висновки, що їм відповідають, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, тому підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним.

- У відповідності з пунктом 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є розгляд справи судом першої інстанції за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Державна податкова інспекція була повідомлена про час та місце судового засідання, під час розгляду справи по суті її представник був присутній в судовому засіданні і мав можливість реалізувати свої процесуальні права.

- Правові наслідки, встановлені статтею 208 Господарського кодексу України, є наслідками недійсності господарського договору, а не адміністративно-господарськими санкціями, як помилково вважає Державна податкова інспекція у м.Житомирі.

Помилковою є і думка Державної податкової інспекції у м.Житомирі про підвідомчість даного спору адміністративному суду. Компетенція адміністративних судів визначена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, зокрема, адміністративні суди розглядають спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

Як вбачається з матеріалів справи спір виник між двома господарюючими суб’єктами, в якому відсутні самостійні вимоги Державної податкової інспекції у м.Житомирі, як суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. у справі №28/261-09 –залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі –залишити без задоволення

Головуючий Л.О. Ясир

Судді І.М.Герасименко

О.В.Джихур