Постанова № 6523018, 28.10.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2009 р. Справа №28/263-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Ясир Л.О. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Джихур О.В.,

секретар судового засідання: Вовченко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи –Яремчук Олег Васильович, начальник юридичного відділу, довіреність №50859/н/10 від 09.07.09р.;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. у справі №28/263-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”, м.Житомир

до товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс”, м.Дніпропетровськ

третя особа Державна податкова інспекція у м.Житомирі

про стягнення 2 740 380 грн. 66 коп., -

27.07.09р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.08.09р.;

за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжено до 30.10.09р.;

07.10.09р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.10.09р.;

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”, м.Житомир звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс”, м.Дніпропетровськ про стягнення грошових коштів у сумі 2 740 380 грн. 66 коп., отриманих за нікчемним договором купівлі-продажу №14/05-08В від 14.05.08р.

Позовні вимоги обґрунтовані результатами виїзної позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” з питань правових відносин з ТОВ “Метрідат”, ТОВ “Славія”, ТОВ “Рейнбоу ЛТД”, ТОВ “Платінум Індастріз”, ТОВ “Рубітекс” за період з 01.10.06р. по 30.06.08р. проведеної Державною податковою інспекцією у м.Житомирі, якою зроблено висновок, що товариство з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” при укладені угод з товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” порушено частину 1 статті 203, статті 215, 228, 662, 655 Цивільного кодексу України, щодо недодержання у момент вчинення правочину вимог законодавства, угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею. Відповідно договір купівлі-продажу №14/05-08/В від 14.05.08р. ДПІ у м.Житомирі вважає нікчемним в силу закону.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. по справі №28/263-09 (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на їх необґрунтованість.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Державна податкова інспекція у м.Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. У апеляційній скарзі та у доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що третя особа була позбавлена права на участь у судових засіданнях, наданні своїх доводів та заперечень. Крім того, стверджує, що справи за позовом органів податкової служби про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, є адміністративними справами та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що товариство з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” мало право на захист своїх конституційних прав. Не погоджується з твердженням Державної податкової інспекції у м.Житомирі щодо розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №14/05-05/В від 14.05.08р. з відповідача і в даному випадку Державна податкова інспекція у м.Житомирі була зазначена третьою особою без самостійних вимог. Тому орган державної податкової служби не може посилатися саме на пункт 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він є третьою стороною в справі без самостійних вимог. В даному випадку в суді першої інстанції вирішувалося питання про стягнення коштів за господарськими зобов’язаннями. Просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2 740 380,66 грн, отримані за нікчемним договором (а.с.31-33 т.2).

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу та представник у судовому засіданні вважає, що апеляційна скарга не містить законних підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р., просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.24-25 т.2).

Представник третьої особи у судовому засідання підтримав апеляційну скаргу.

Позивач та відповідач у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

27.10.09р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши представників позивача, відповідача у попередніх судових засіданнях, представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом, 14.05.08р. сторони уклали договір купівлі-продажу №14/05-08/В, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” закупило у товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” паливно-мастильні матеріали на загальну суму 2 740 380,66 грн. (додаткова угода №080514000000009 від 14.05.08р.), яка в безготівковій формі перерахована відповідачу.

В свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” на цю суму поставило позивачу бензин та дизельне паливо, що підтверджується видатковою накладною №080514000000009 від 14.05.08р.

За умовами договору №14/05-08/В товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткової накладної.

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів відповідачу була продана решта товару, який знаходився у нього згідно з раніше укладеним договором комісії №01/03-08/В від 01.03.08р.

Аналізуючи зміст вказаного договору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його укладеність, оскільки сторони узгодили всі істотні умови, зокрема, предмет, ціну та строк дії договору, як того вимагають стаття 180 Господарського кодексу України, стаття 638 Цивільного кодексу України.

Державною податковою інспекцією у м.Житомирі з 16.10.08р. по 05.11.08р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”.

За результатами перевірки складено 12.11.08р. Акт №6311/23-1/32699303/0100.

В акті зазначено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу товарно –матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” та не надано до перевірки сертифікати якості. На думку Державної податкової інспекції, зазначене свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів товариством з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” для товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”.

Крім того, невиїзною документальною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” з питань правових відносин з ПП “Демол-Сервіс” Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська встановлено, що це підприємство є постачальником паливно-мастильних матеріалів для відповідача, з яким укладено договір №04/2008-1 від 01.04.08р. (акт від 24.09.08р. №1166/33516074/233).

З врахуванням відсутності адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по укладеній угоді у ПП “Демол-Сервіс”, податковий орган прийшов до висновку про відсутність поставок товару між ПП “Демол-Сервіс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Рубітекс”. За таких обставин Державна податкова інспекція вважає, що договір №04/2008-1 укладено без мети настання реальних наслідків, а тому в силу пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

В свою чергу угоди, укладені товариством з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” на подальшу реалізацію придбаного у ПП “Демол-Сервіс” товару, мають протиправний характер та вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Висновки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська взяті за основу Державною податковою інспекцією у м.Житомирі.

За своєю правовою природою договір №14/05-08/В від 14.05.08р. є майново-господарським зобов’язанням. Поняття майново-господарського зобов’язання викладено у статті 175 Господарського кодексу України, згідно з якою майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Позивач та відповідач є суб’єктами господарювання, тому відносини, що виникли між ними на підставі спірного договору, є майново-господарськими. За таких обставин до вказаних відносин мають застосовуватися норми Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки недійсності такого зобов’язання встановлені статтею 208 Господарського кодексу України, за приписами якої якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Виходячи із змісту статтей 207, 208 Господарського кодексу України судова колегія зазначає, що, по-перше, Господарський кодекс України не містить норми щодо нікчемності господарських договорів – вони можуть бути визнані недійсними в судовому порядку;

- по-друге, стаття 208 Господарського кодексу України передбачає інші правові наслідки ніж стаття 216 Цивільного кодексу України.

          Позивач просить стягнути з відповідача все одержане ним за договором, який за висновками податкового органу є нікчемним.

          Вказане свідчить про вимогу позивача застосувати правові наслідки недійсності правочину.

          Оскільки господарський договір №14/05-08/В, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” та товариством з обмеженою відповідальністю “Рубітекс”, ні за позовом Державної податкової інспекції у м.Житомирі, ні за позовом сторін не був визнаний недійсним в судовому порядку, підстави для задоволення позову відсутні.

          Додатково слід відмітити, що вважаючи договір №14/05-08/В нікчемним, податковий орган зазначив також, що він укладений без наміру створення реальних правових наслідків. Такі правочини згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України є фіктивними, тобто, оспорюваними, і можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку.

          Крім того, в акті перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” Державна податкова інспекція зазначила, що розрахунки за поставлений товар здійснювались через поточний рахунок і станом на 30.09.08р. кредиторська заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” за отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” у 2008 році товар відсутня, а подальша реалізація паливно-мастильних матеріалів товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” здійснювалась кінцевому споживачу через мережу АЗС. На поставлений товар виписані видаткова та податкова накладні (т.1 а.с.28).

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у взаємовідносинах сторін ознак безтоварності операцій по прийому-передачі паливно-мастильних матеріалів. Не встановлено також мети сторін по справі, що протирічить інтересам держави чи визначених законодавством умовам господарювання у момент укладення договору та під час його виконання.

Слід також зазначити, що протягом спірного періоду постачальниками паливно-мастильних матеріалів для товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс” було не тільки ПП “Демол-Сервіс”, про що зазначено в акті перевірки (т.1 а.с.30).

Отже, суд першої інстанції об’єктивно та повно дослідив обставини справи та зробив висновки, що їм відповідають, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, тому підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним.

- У відповідності з пунктом 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є розгляд справи судом першої інстанції за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Державна податкова інспекція була повідомлена про час та місце судового засідання, під час розгляду справи по суті її представник був присутній в судовому засіданні і мав можливість реалізувати свої процесуальні права.

- Правові наслідки, встановлені статтею 208 Господарського кодексу України, є наслідками недійсності господарського договору, а не адміністративно-господарськими санкціями, як помилково вважає Державна податкова інспекція у м.Житомирі.

Помилковою є і думка Державної податкової інспекції у м.Житомирі про підвідомчість даного спору адміністративному суду. Компетенція адміністративних судів визначена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, зокрема, адміністративні суди розглядають спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

Як вбачається з матеріалів справи спір виник між двома господарюючими суб’єктами, в якому відсутні самостійні вимоги Державної податкової інспекції у м.Житомирі, як суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. у справі №28/263-09 –залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі –залишити без задоволення

Головуючий Л.О. Ясир

Судді І.М.Герасименко

О.В.Джихур