Постанова № 6523017, 28.10.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2009 р. Справа №28/262-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Ясир Л.О. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Джихур О.В.,

секретар судового засідання: Вовченко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача –Подольная Наталя Генадіївна, представник, довіреність б/н від 05.05.09р.;

від третьої особи – Яремчук Олег Васильович, начальник юридичного відділу, довіреність №50859/н/10 від 09.07.09р.;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. у справі №28/262-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”, м.Житомир

до товариства з обмеженою відповідальністю “Славія”, м.Дніпропетровськ

третя особа Державна податкова інспекція у м.Житомирі

про стягнення 11 643 413 грн. 99 коп., -

          27.07.09р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.08.09р.;

за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжено до 30.10.09р.;

07.10.09р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.10.09р.;

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”, м.Житомир звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Славія”, м.Дніпропетровськ про стягнення грошових коштів у сумі 11 643 413 грн. 99 коп., отриманих за нікчемним договором купівлі-продажу №09-08/08В від 01.08.08р.

Позовні вимоги обґрунтовані результатами виїзної позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” з питань правових відносин з ТОВ “Метрідат”, ТОВ “Славія”, ТОВ “Рейнбоу ЛТД”, ТОВ “Платінум Індастріз”, ТОВ “Рубітекс” за період з 01.10.06р. по 30.06.08р. Державною податковою інспекцією у м.Житомирі, якою зроблено висновок, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем за договором №09-08/08В від 01.08.08р. не мали реального товарного характеру. Договір має ознаки нікчемності, оскільки порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. по справі №28/262-09 (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позовних відмовлено з посиланням на необґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Державна податкова інспекція у м.Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. У апеляційній скарзі та у доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що третя особа була позбавлена права на участь у судових засіданнях, наданні своїх доводів та заперечень. Крім того, стверджує, що справи за позовом органів податкової служби про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, є адміністративними справами та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” мало право на захист своїх конституційних прав. Не погоджується з твердженням Державної податкової інспекції у м.Житомирі щодо розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №09-08/08В від 01.08.08р. з відповідача і в даному випадку Державна податкова інспекція у м.Житомирі була зазначена третьою особою без самостійних вимог. Тому орган державної податкової служби не може посилатися саме на пункт 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він є третьою стороною в справі без самостійних вимог. В даному випадку в суді першої інстанції вирішувалося питання про стягнення коштів за господарськими зобов’язаннями. Просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 11 643 413,99грн, отримані за нікчемним договором (а.с.7-9 т.2).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник у судовому засіданні вважає, що судом першої інстанції повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та правильно застосовані норми процесуального та матеріального права., апеляційна скарга не містить законних підстав для скасування чи зміни рішення від 27.05.09р. (а.с.16-17 т.2).

Представник третьої особи у судовому засідання підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 27.10.09р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, представника позивача у попередніх судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи 01.08.08р. сторони уклали договір купівлі-продажу №09-08/08В, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю “Славія” зобов’язалось передати товариству з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” нафтопродукти згідно Специфікацій, а позивач –прийняти товар та сплатити його вартість.

Загальна сума договору –16 989 198,57 грн.

У відповідності з розділом 3 договору відпуск товару здійснюється зі складів ВАТ “Дніпронафтопродукт” м.Дніпропетровськ. Зобов’язання продавця вважаються виконаними з моменту пред’явлення товару у розпорядження покупця. Товар вважається переданим в розпорядження покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладної. Тобто, з цього моменту право власності на товар у відповідності зі статтею 334 Цивільного кодексу України переходить до товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”.

По договору №09-08/08В від 01.08.08р., позивач придбав у відповідача товар на загальну суму 16 989 198,57 грн. В рахунок поставок товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” перераховано товариству з обмеженою відповідальністю “Славія” 11 643 413,99 грн. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі. На теперішній час заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” перед товариством з обмеженою відповідальністю “Славія” складає 5 345 784,58 грн.

Державною податковою інспекцією у м.Житомирі з 16.10.08р. по 05.11.08р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Велес-2003”.

За результатами перевірки складено 12.11.08р. Акт № 6311/23-1/32699303/0100.

В акті зазначено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування нафтопродуктів позивачу з відмітками про приймання-передачу товару від товариства з обмеженою відповідальністю “Славія”, відсутні сертифікати якості, в яких було б зазначено постачальника нафтопродуктів - товариство з обмеженою відповідальністю “Славія”.

За таких обставин податковий орган прийшов до висновку, що угода, укладена між позивачем та відповідачем, не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) та є нікчемною в силу закону, як така, що порушує публічний порядок.

В судових засіданнях представники позивача та відповідача наголошували, що поставка товару позивачу фактично відбулася, що підтверджується видатковими накладними на передачу товару № 01-08-55 від 01.08.08р., №11-08-01 від 11.08.08р., №14-08-01 від 14 .08.08р., №01-09-35 від 01.09.08р., №01-09-67 від 01.09.08р., №04-09-03 від 04.09.08р., №12-09-02 від 12.09.08р., №01-10-06 від 01.10.08р., №01-10-51 від 01.10.08р., №08-10-05 від 08.10.08р., №03-11-13 від 03.11.08р.

Відпуск товару проводився зі складів ВАТ “Дніпронафтопродукт”, з яким відповідач уклав договір зберігання №0108/08-3.

На всі відвантаження товару виписані податкові накладні, що не спростовує і державна податкова інспекція, перелічивши їх номери в акті перевірки (т.1 а.с.19).

Сертифікати якості на нафтопродукти виписуються їх виробниками, тому в них не може бути вказано продавця.

Аналізуючи зміст договору №09-08/08В, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його укладеність, оскільки сторони в письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зокрема, в договорі визначено предмет поставки, його асортимент та кількість, ціну, строк дії договору.

За своєю правовою природою договір №09-08/08В від 01.08.08р. є майново-господарським зобов’язанням. Поняття майново-господарського зобов’язання викладено у статті 175 Господарського кодексу України, згідно з якою майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Позивач та відповідач є суб’єктами господарювання, тому відносини, що виникли між ними на підставі спірного договору, є майново-господарськими. За таких обставин до вказаних відносин мають застосовуватися норми Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки недійсності такого зобов’язання встановлені статтею 208 Господарського кодексу України, за приписами якої якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Виходячи із змісту статтей 207, 208 Господарського кодексу України судова колегія зазначає, що, по-перше, Господарський кодекс України не містить норми щодо нікчемності господарських договорів – вони можуть бути визнані недійсними в судовому порядку;

- по-друге, стаття 208 Господарського кодексу України передбачає інші правові наслідки ніж стаття 216 Цивільного кодексу України.

          Позивач просить стягнути з відповідача все одержане ним за договором, який за висновками податкового органу є нікчемним.

          Вказане свідчить про вимогу позивача застосувати правові наслідки недійсності правочину.

          Оскільки господарський договір №09-08/08В, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Велес-2003” та товариством з обмеженою відповідальністю “Славія”, ні за позовом Державної податкової інспекції у м.Житомирі, ні за позовом сторін не був визнаний недійсним в судовому порядку, підстави для задоволення позову відсутні.

          Додатково слід відмітити, що вважаючи договір №09-08/08В нікчемним, податковий орган зазначив також, що він укладений без наміру створення реальних правових наслідків. Такі правочини згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України є фіктивними, тобто, оспорюваними, і можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку.

Оскаржуючи судове рішення, Державна податкова інспекція у м.Житомирі посилається на несвоєчасне повідомлення її про час та місце розгляду справи.

У відповідності з пунктом 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є розгляд справи судом першої інстанції за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Державна податкова інспекція була повідомлена про час та місце судового засідання, під час розгляду справи по суті її представник був присутній в судовому засіданні і мав можливість реалізувати свої процесуальні права.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилаючись на цю статтю, Державна податкова інспекція у м.Житомирі не довела належними та допустимими доказами, що укладаючи та виконуючи договір №09-08/08В позивач та відповідач порушили публічний порядок.

Правові наслідки, встановлені статтею 208 Господарського кодексу України, є наслідками недійсності господарського договору, а не адміністративно-господарськими санкціями, як помилково вважає Державна податкова інспекція у м.Житомирі.

Помилковою є і думка Державної податкової інспекції у м.Житомирі про підвідомчість даного спору адміністративному суду. Компетенція адміністративних судів визначена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, зокрема, адміністративні суди розглядають спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

Як вбачається з матеріалів справи спір виник між двома господарюючими суб’єктами, в якому відсутні самостійні вимоги Державної податкової інспекції у м.Житомирі, як суб’єкта владних повноважень.

З огляду на викладене підстави для зміни чи скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.09р. у справі №28/262-09 – залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі – залишити без задоволення

Головуючий Л.О. Ясир

Судді І.М.Герасименко

О.В.Джихур