Постанова № 6523013, 29.10.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2009 року Справа № 41/175-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 22.10.2009 року:

позивача: Руденко В.В.- предст., дов. від 19.01.2009 року

відповідача: Кузьмін Р.В.- предст., дов. від 01.07.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" (м. Київ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2009р. у справі №41/175-09

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" (м. Київ)

до: державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб" (м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 172002,15 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2009 року по справі №41/175-09 (суддя Орєшкіна Е.В.) відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" (м. Київ) до державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб" (м. Дніпропетровськ)про стягнення 172002,15 грн., з яких 151978,44 грн. –інфляційних збитків і 20023,71 грн. - 3% річних від боргових сум, що підлягають сплаті за судовими рішеннями за період невиконання боржником грошових зобов’язань.

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" (м. Київ), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2009р. року у справі №41/175-09 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати по справі. На думку скаржника господарським судом помилково не застосована ч.2 ст.625 ЦК України. За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 року у справі №32/44(41/47) з відповідача на користь позивача була стягнута сума боргу за договором поставки, однак відповідачем стягнута сума не сплачена, у зв’язку з чим позивач вважає, що у нього виникли обґрунтовані правові підстави для нарахування на суму заборгованості інфляційних збитків та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач –державне підприємство "Дніпропетровський завод прецизійних труб" (м. Дніпропетровськ)відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що погоджується із судовим рішенням та вважає, що у нього відсутні грошові зобов’язання перед позивачем, що виключає нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.05 29 жовтня 2009 року.

Вислухавши представників сторін і переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 26.06.2002 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агора" і державним підприємством “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади” (правонаступником, якого є державне підприємство "Дніпропетровський завод прецизійних труб") був укладений договір №27, відповідно до якого відповідач (постачальник) зобов’язався поставити позивачу (покупцю) товар згідно специфікацій, доданих до договору, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити товар на умовах, узгоджених сторонами в договорі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. у справі №32/44(41/47) договір №27 від 26.06.2002р. розірвано з усіма його невід’ємними частинами, змінами та доповненнями та стягнуто 353600 грн. боргу за договором. Суди дійшли висновку, що в результаті істотних порушень відповідачем умов договору позивач був позбавлений можливості отримати у власність товар згідно специфікацій. Сторонами не було надано доказів поставки товару постачальником за спірним договором або доказів повернення позивачу передоплати у сумі 353600 грн. Заборгованість відповідача у сумі 353600 грн. підтверджена актом звірки взаємних розрахунків від 01.03.2006р.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №32/44(41/47) виконана частково: через виконавчу службу Індустріального району м. Дніпропетровська позивачу 03.09.2007 року перераховані грошові кошти в сумі 24171,06 грн. Залишок заборгованості за наказом суду по справі №32/44(41/47) складає 333139,94 грн.

Зазначена заборгованість відповідачем не заперечується.

Згідно уточненого розрахунку позивача, останній просив стягнути інфляційні втрати за період з 01.09.2007 року по 01.08.2009 року у сумі 151978,44 грн., та 3% річних за цей же період в сумі 20023,71 грн. із заборгованості у 333139,94 грн. (а.с. 46).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначив, що: відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів. Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. На думку суду, в даному випадку за договором № 27 від 26.06.02 року у відповідача існував обов’язок щодо поставки позивачу продукції, що не є грошовим зобов’язанням, тому застосування п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах сторін є помилковим.

З такими доводами місцевого господарського суду погодитися не можна в силу наступного:

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2007 року по справі №34/22-07(41/47) був розірваний договір №27 від 26.06.2002 року, укладений між сторонами по справі, з усіма його невід’ємними частинами та доповненнями і стягнено з відповідача борг в сумі 353600 грн., який складається із повернення суми попередньої оплати у порядку ст.693 ЦК України. При цьому, обов’язок повернення суми попередньої оплати виникає у отримувача цих коштів після рішення суду про розірвання договору. Тобто, грошове зобов’язання по сплаті грошових коштів виникло у відповідача після набрання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду законної сили (з моменту її оголошення). Дане твердження кореспондується із приписами ст.11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. У даному випадку підставою виникнення цивільного обов’язку по повернення грошових коштів виникло із факту розірвання договору, тобто його припинення у судовому порядку.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таке виконання не здійснено. Тобто, у відповідача є грошове зобов’язання перед позивачем.

Оскільки рішення господарського суду про стягнення з відповідача грошових коштів у повному обсязі не виконано, то позивач має право на підставі 625 ЦК України звернутися з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання цього грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов’язання.

Аналогічної точки зору дотримується і Верховний Суд України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року №01-8/685 „Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства”).

Розрахунок інфляційних і 3% річних виконаний позивачем відповідно до норм чинного цивільного законодавства.

За таких обставин рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому судова колегія також вважає неправильним посилання суду на ч.2 ст.35 ГПК України як підставу відмови у позові, оскільки на момент прийняття постанови по справі №34/22-07(41/47) у відповідача були відсутні грошові зобов’язання по поверненню суми попередньої оплати, тому позивачу було відмовлено у стягненні інфляційних збитків і процентів річних, а ці зобов’язання виникли з моменту набуття цією постановою законної сили. За таких обставин суд помилково застосував приписи ст.35 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" (м. Київ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2009 року у справі №41/175-09 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства „Дніпропетровський завод прецизійних труб” (49051 м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 22, код ЄДРПОУ 34367550) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агора” (02152 м. Київ, вул. Тичини, 1, код ЄДРПОУ 25274750) 151978 грн. 44 коп. збитків від інфляції і 20023 грн. 71 коп. –3% річних за період з 01.09.2007 року по 01.08.2009 року, 2580 грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С. Євстигнеєв

Судді: Л.О. Лотоцька

Р.М. Бахмат