Рішення № 6522662, 21.10.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів                     телефон канцелярії

проспект Миру, 20                     77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

“21” жовтня 2009 року                     справа № 2/115

Позивач:          акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк”

                    поштова адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 38, оф. 15, в літ „А”

Відповідач :          товариство з обмеженою відповідальністю „Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт”

                    17400, Чернігівська обл., м. Бобровиця, вул. Незалежності, 63-а

Предмет спору: про стягнення 893539,46грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

позивач: не з’явився

відповідач : Підгорний К.Є.

          Заявлений позов про стягнення з відповідача за кредитним договором № 06-07/05.3 від18.07.2005р. 484992,46грн. заборгованості по процентах, 265266,09грн. пені за прострочення сплати процентів, 143280,91грн. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту.

          Згідно з уточненнями позивач просить стягнути з відповідача 484992,46грн. заборгованості по процентах, 265266,09грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 143280,91грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах.

          Відповідач подав письмові пояснення, зазначив, що 27.02.2007р. господарський суд Чернігівської області прийняв рішення, яким стягнув на користь позивача кошти, звернувши стягнення на цілісний майновий комплекс шляхом надання банку права продажу предмета іпотеки. Відповідач вважає, що оскільки позивач не вчиняє дій з продажу майна, не дає згоди відповідачеві з продажу майна, відсутня можливість виконати обов’язок з погашення кредиту, банк є таким. що прострочив. При цьому відповідача посилається на ч. 4 ст. 613 ЦК України.

          Щодо стягнення пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту товариство зазначає, вимоги банку суперечать ч. 2 ст. 232 ГК України, оскільки стягується пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом після 19.01.2008р.

          Щодо стягнення пені за прострочення сплати процентів відповідач просить застосувати ч. 6 ст. 232 ГК України та позовну давність.

          Одночасно відповідач просить зменшити розмір пені, якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення такої.

          Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на один тиждень у зв’язку з неможливістю прибути у судове засідання представника.

          Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

          Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхиляється, оскільки відсутні обґрунтування обставин, які перешкоджають прибути представнику у судове засідання, не подано доказів у підтвердження їх наявності (ст. 33 ГПК України). Окрім того, представництво юридичної особи не обмежується певним колом осіб (ст. 28 ГПК України).

          Позовні вимоги підлягають задоволенню частково, доводи сторін частково відхиляються з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Рішенням господарського суду Чернігівської області між цими ж сторонами від 03.07.2009р. у справі № 14/121, яке залишене без змін апеляційною та касаційною інстанціями, встановлено таке.

          18 липня 2005р. між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір №06-07/05.3, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався надати відповідачу, а відповідач зобов’язувався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 2500000грн. у порядку і на умовах, зазначених у договорі.

          Позивач зобов’язався здійснювати надання кредиту у термін з 18 липня 2005 року, а відповідач зобов’язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін згідно з графіком погашення заборгованості, згідно Додатку №1 до даного кредитного договору, та сплатити за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентну ставку в розмірі 17% річних та за користування кредитними коштами понад встановлений термін –в розмірі 22% річних (п.п.1.2.1, 1.2.2., 1.3.1 договору).

У розділі 2 кредитного договору сторони передбачили, що у забезпечення зобов’язань позичальника за даним договором банком приймається: - цілісний майновий комплекс (нежитлова будівля, склад для прийому, зберігання та відпуску продукції із установкою компаундіровання бензину) загальною площею 357,1кв.м., що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Бобровицький р-н, м. Бобровиця, вул.Червонопартизанська,буд.79, згідно договору іпотеки №06-07/05.3 Н від 18.07.05р.; - майнові права на депозитний вклад Мелещука О.Ф. в сумі 500000,00грн. строком на 1 рік, розміщений в АКІБ „УкрСиббанк”, згідно договору застави майнових прав №06-07/05.3 іт, що буде підписаний пізніше 19.07.05р.

Відповідач зобов’язувався 18.07.06р. та остаточно 18.07.07р. повернути отриману суму кредиту в повному обсязі.

          Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.02.07р. по справі №8/63 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт” про стягнення 2410277грн.42коп. за рахунок предмета іпотеки, встановлено факт надання позивачем відповідачу кредитних траншів на суму 2500000,00грн. згідно договору №06-07/05.3 від 18 липня 2005р., факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань по кредитному договору щодо сплати кредиту та відсотків, та часткове виконання відповідачем зобов’язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.

          Відповідно до п.1.3.1. договору за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 17% річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 22% річних. Проценти відповідно до п.1.3.2. договору нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку.

          Відповідно до п.1.3.3. договору нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а в наступному –з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються методом „факт/факт”, відповідно до Постанови Правління НБУ від 18.06.03р. №255. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які не повернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

          Строк сплати процентів відповідно до п.1.3.4. з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

На підставі п.7.1. договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

          У справі № 14/121 суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по процентах за період з 01.02.2007р. по 31.05.2008р., в частині стягнення пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту за період з 19.05.2007р. по 19.01.2008р., в частині стягнення пені за прострочення сплати процентів по кредиту за період з 19.05.07р. по 23.06.08р.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 вказаного кодексу).

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.02.07р. по справі №8/63 стягнуто з відповідача на користь позивача 2174312грн.33коп. основного боргу по кредиту, 220611грн.20коп. боргу по процентах, нарахованих за період з 01.07.06р. по 31.01.07р., 12896грн.51коп. пені за прострочення сплати процентів за період з 06.02.06р. по 29.12.06р. та 2927грн.62коп. комісії за недоліміт по кредиту, нарахованої за період з 20.07.06р. 31.01.07р., звернувши стягнення на цілісний майновий комплекс: нежитлову будівлю, склад для прийому, зберігання та випуску продукції із установкою компаундіровання бензину, загальною площею 357,10кв.м. (з наведенням переліку об’єктів нерухомості), що є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки № 06-07/05.3 Н (нежитлові приміщення) від 18.07.05р., укладеного між ТОВ “Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт” та АКІБ “УкрСиббанк”, посвідченого 18.07.05р. приватним нотаріусом Бобровицького районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №2026, шляхом надання Акціонерному комерційному інноваційному банку “УкрСиббанк” права продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно з ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Пунктом 1.2.2. кредитного договору визначено, що кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку. За користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 22%річних (п. 1.3.1). Тобто, зі зверненням стягнення на предмет іпотеки у відповідача не припинилося зобов’язання повернути кошти, сплачувати проценти за користування позичковими коштами до їх повернення банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України „Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє зобов’язання.

Як вбачається з розрахунку, договору, рішень судів сума в розмірі 484992,46грн. є платою відповідача за користування кредитними коштами за період червень 2008р. –травень 2009р. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому слід зазначити про безпідставне посилання відповідачем на ст. 613 ЦК України, ч. 5 ст. 232 ГК України, які регулюють питання, пов’язані з простроченням кредитора, оскільки зобов’язання, які б випливали з відносин продажу майна, між сторонами не виникало.

Строк дії договору (відповідно до ст. 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору) п. 9.5. встановлений з дня його укладення і до повного погашення суми кредиту та плати за кредит.

Позивач просить стягнути пеню за прострочення сплати заборгованості по кредиту. Як вбачається з довідки-розрахунку позивача, доданої до позовної заяви, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 265266,09грн. розрахована за період 05.12.2008р. –05.06.2009р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2008р. у справі № 14/121 встановлено, що умовами кредитного договору передбачено тільки порядок нарахування пені –за кожний день прострочки, включаючи день сплати заборгованості, та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені.

Враховуючи, що датою остаточного погашення кредиту є 18.07.2007р. (встановлено рішенням суду), шестимісячний строк нарахування пені слід відраховувати від цієї дати. Отже пеня за прострочення сплати заборгованості по кредиту нарахована безпідставно.

Суд не приймає до уваги розрахунок пені за прострочений кредит, який наданий позивачем у судовому засіданні 30.09.2009р., оскільки в ньому зазначена незаявлена сума 247365,24грн. таких нарахувань, а позивач не заявляв про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.09.2009р. зобов’язано позивача зазначити порядок та період нарахування пені окремо по кожній сумі прострочення. Ухвалою від 30.09.2009р. зобов’язано позивача надати обґрунтований розрахунок пені за прострочення сплати процентів, вказавши по кожному періоду заборгованості суму, на яку нараховується пеня, дати початку та закінчення нарахування, розмір подвійної облікової ставки НБУ, суму нарахованої пені.

Зазначені вимоги обумовлені тим, що згідно з п. 1.3.3., п. 1.3.4. договору період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а в наступному –з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця; строк сплати процентів –з 01 по 05 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.

З розрахунку позивача неможливо встановити, за який саме місяць прострочення сплати процентів стягується пеня. Позивач не подав витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору. При цьому причин не повідомив, доказів неможливості подання таких матеріалів не подав. Тому суд дійшов висновку, що розрахунок пені за прострочення сплати процентів, який вимагав суд, не поданий без поважних причин. В цій частині позов слід залиши без розгляду.

          Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 484992,46грн. заборгованості по процентах, в позовних вимогах щодо стягнення пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту необхідно відмовити, а позов в частині вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати процентів слід залишити без розгляду.

          Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

          Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 49, 33, 81, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт” (Чернігівська обл., м. Бобровиця, вул. Незалежності, 63-а, код 31374895) на користь акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” (м. Харків, пр-т Московський, 60, код 09807750) 484992,46грн. заборгованості по процентах, 4849,92грн. держмита, 64,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В позовних вимогах щодо стягнення пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту відмовити.

          4. Позов в частині вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати процентів залишити без розгляду.

Суддя                                                                                 С.І. Михайлюк

Повний текст рішення підписаний 22.10.09 р.

21.10.09