Рішення № 65221937, 07.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 133/1142/16-ц Провадження № 22-ц/772/629/2017Головуючий в суді першої інстанції Воронюк В. А.Категорія 5 Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2017 року в справі за позовом

ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» с. Кордишівка Козятинського району Вінницької області про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

встановила :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 5 січня 2000 року його брат ОСОБА_3, в рахунок оплати своєї праці з «Райагробуд» Хмельницького району отримав згідно накладної № 5, залізобетоні панелі перекриття в кількості 25 штук. В подальшому дані панелі перекриття його брат продав йому (про що свідчить відповідна розписка). Дві панелі перекриття він використав, а решту 23 штуки, в лютому 2000 року перевіз в с. Кордишівку Козятинського району, де з дозволу голови КСПП «Україна» (в даний час ТзОВ «Україна») ОСОБА_2, розмістив їх біля території насіннєвого заводу вказаного господарства та біля будівлі корівника молочно-товарної ферми даного товариства.

В кінці грудня 2015 року він від своєї сестри ОСОБА_3, мешканки с. Кордишівка дізнався, що зникли вищевказані панелі. Коли він поїхав на місце де вони знаходились переконався в тому, що панелі відсутні. Позивач неодноразово звертався до генерального директора ТзОВ «Україна» ОСОБА_2 з тим, щоб останній повернув йому панелі, проте панелі йому не повернули. Йому відомо, що за вказівкою керівництва ТзОВ «Україна» з даних панелей виготовили огорожу вказаного піднавісу та дані панелі на даний час знаходяться там. За наведених обставин просив суд витребувати з незаконного володіння ТзОВ «Україна» с. Кордишівка Козятинського району, належне йому майно - залізобетонні панелі перекриття, а саме 8 панелей перекриття ПК 60x12x8 довжиною 6 м та шириною 1,2 м , 7 панелей перекриття ПК 63x15x8 довжиною 6,3 м та шириною 1,5 м, 8 панелей перекриття ПКЖ 60x15 довжиною 6 м та шириною 1,5 м.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено після набрання рішенням чинності скасувати арешт накладений ухвалою Козятинського міськрайонного суду 10.06.2016 року на 23 залізобетонні панелі, з яких виготовлена огорожа піднавісу на території насіннєвого заводу ТзОВ «Україна» с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві, а також на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки показам свідків, не взяв до уваги як доказ висновок Козятинського відділення поліції.

У своїх письмових запереченнях на скаргу представник відповідача її доводи не визнав, вказавши на безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області. Обґрунтовуючи заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що ніяких документів підтверджуючих факт зберігання на території ТОВ «Україна» панелей перекриття немає. Домовленостей про зберігання панелей між ТОВ «Україна» і позивачем не існувало, на збереження панелі не передавались. При наявності особистих земельних ділянок у ОСОБА_2 була можливість збереження майна на власній території.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем жодним належним доказом не доведено право власності на залізобетонні панелі перекриття, а також не доведено за індивідуальними ознаками, що залізобетонні панелі-перекриття, з яких побудований піднавіс насіннєвого заводу ТзОВ «Україна» с. Кордишівка це саме ті панелі, які він придбав у ОСОБА_3, а тому суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 не доведено наявності передбачених ст. 387 ЦК України підстав для витребування майна з незаконного володіння ТзОВ «Україна».

Проте повністю з таким висновком погодитись не можна, так як судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та суд не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Власник майна, який звернувся до суду з вимогою про витребування майна, крім свого права на витребування цього майна, має довести що його майно знаходиться у відповідача, який незаконно ним заволодів.

Отже, власник може витребувати своє майно, якщо його майно є безпосередньо у відповідача.

Відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріальну-правову вимогу.

Підставою пред'явлення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» позивач вказує те, що в лютому 2000 року він перевіз перекриття в кількості 23 шт. в с. Кордишівку Козятинського району, де з дозволу голови КСПП «Україна» (в даний час ТзОВ «Україна») ОСОБА_2, розмістив їх біля території насіннєвого заводу вказаного господарства та біля будівлі корівника молочно-товарної ферми даного товариства. Як на доказ зазначеної обставини позивач посилався на покази свідків. В кінці грудня 2015 року позивач від сестри дізнався, що панелі зникли, а оскільки панелі знаходилися на території ТОВ «Україна», позивач ОСОБА_2 вважає, що саме відповідач без відповідної правової підстави заволодів ними для своїх потреб.

Проте статтею 46 ЦК УРСР, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (ст. 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків. Інших належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, про знаходження панелей перекриття в кількості 23 шт. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» ОСОБА_2 суду не надав.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ст. 387 ЦК України позивач не надав доказів знаходження спірного майна безпосередньо у відповідача. Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України не є таким доказом й висновок Козятинського відділення Калинівського відділу ГУНП у Вінницькій області про результати розгляду звернення гр. ОСОБА_2

Крім того, посилання позивача на наявність в лютому 2000 року між сторонами лише простої домовленості на розміщення панелей перекриття на території відповідача, та відсутність у зв'язку з цим між ними договірних відносин, спростовуються положеннями ст. 4 ЦК УРСР щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. А тому наявність між позивачем та відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна виключає можливість звернення позивача з віндикаційним позовом щодо такого майна. Унеможливлюється також звернення з віндикаційним позовом у тих випадках, коли майно було спожите, втрачене, зіпсоване незаконним володільцем. В той же час ОСОБА_2 посилається на використання відповідачем плит перекриття на власне будівництво. Задоволення вимог позивача передбачає демонтаж (руйнування) споруди, зведеної з використанням таких плит, що виключає застосування віндикації.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що позов ОСОБА_2 до ТОВ «Україна» с. Кордишівка Козятинського району Вінницької області про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» с. Кордишівка Козятинського району Вінницької області про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.