Рішення № 6521877, 26.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2009 р. Справа № 61/204-09

вх. № 6291/4-61

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Пилипенко О.,

позивач - Грєнков І.В., довіреність №08-11/3698/2-08 від 25.12.2008р.;

відповідач - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 14466,52 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати та пені у сумі 14466,52грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, передбачених договором оренди нежитлового приміщення №763 від 16.04.2007р. та про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №763. Також прокурор просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 вересня 2009 року о 12:20 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року, 05 жовтня 2009 року, 26 жовтня 2009 року розгляд справи відкладався, в звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, невиконання сторонами умов попередніх ухвал.

Прокурором, 26.10.2009 року, через канцелярію суду надано письмові пояснення (вх. № 26260) та довідку з ЄДРПОУ щодо відповідача, які судом долучені до матеріалів справи.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої прокурором довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 16.10.2009 року, місце проживання відповідача АДРЕСА_2 саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а прокурором позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач СПДФО ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутні в судовому засіданні 26 жовтня 2009 року позивач та прокурор вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

16 квітня 2007 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі позивач ) та СПДФО ОСОБА_2 (далі - відповідач) було укладено договір АДРЕСА_3 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі договір), у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення в підвальній частині, загальною площею 51,0 які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 літера „А-16”, які відображаються на балансі КВЖРЕП Комінтернівського району м. Харкова, для використання під зал компютерних ігор.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 16 квітня 2007 року.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3. договору оренди передбачено, що вартість обєкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 111900грн. станом на 12.04.2007 року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням ХІV сесії Харківської міської ради ІІІ скликання від 30.03.2000 року, орендна плата за травень місяць 2007 року складає 466,25 грн. без урахування індексів інфляції за квітень та травень місяці 2007 року, ставка орендної плати (ціна, тариф) становить 5% за рік, нарахування орендної плати починається з дати підписання Акту приймання-передачі.

Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендар зобовязаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктами 10.1. та 10.5 договору передбачено, що договір діє з 16 квітня 2007 року по 16 березня 2008 року; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Як вказує прокурор у позовній заяві та в наданих до суду поясненнях, під час проведення перевірки щодо дотримання вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, встановлено, що Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення, внаслідок чого, станом на 16.06.2009 року, за період з липня 2008 року по червень 2009 року у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 13297,74 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати, в сумі 13297,74 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди не житлового приміщення (будівлі) АДРЕСА_3 який був укладений між позивачем та відповідачем 16 квітня 2007 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з липня 2008 року по червень 2009 року в сумі 13297,74 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 9.3 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з липня 2008 року по червень 2009 року склала 1168,78 грн., розрахунок якої перевірено судом, з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені з відповідача у сумі 1168,78 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 8.4 Договору оренди, у випадку виникнення заборгованості по орендній платі за 3 місяці від встановленого у договорі оренди терміну її внесення, Орендодавець право поставити питання про дострокове розірвання договору оренди у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 10.3 Договору оренди, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі порушення іншою стороною умов договору по рішенню господарського суду у випадках, визначених діючим законодавством.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар систематично вносить орендну плату не у повному обсязі, а з вересня 2008 року взагалі не сплачував орендні платежі. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди АДРЕСА_3 від 16.04.2007 року правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625, 762,782 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір АДРЕСА_3 оренди нежитловго приміщення (будівлі), укладений 16 квітня 2007 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ідентифікаційний код 14095412) та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 (місце проживання АДРЕСА_2 відомості про рахунки в банківських установах відсуні, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 33213812800002 в УДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134490, одержувач ВДК у м. Харков; код оплати 13050200;01) 13297,74 грн. заборгованості з орендної плати та 1168,78 грн. пені.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 (місце проживання АДРЕСА_2 відомості про рахунки в банківських установах відсуні, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (одержувач управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок № 31110095700002, код бюджетної. класифікації доходів 22090200, символ звітності банку 095, банк Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 229,67 грн. державного мита.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 код НОМЕР_2 (АДРЕСА_1, відомості про рахунки в банківських установах відсутні, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь держбюджету України ,одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011 - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Повний текст рішення підписано 29.10.2009 року

справа № 61/204-09