Рішення № 6521788, 28.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2009 р. Справа № 62/69-09

вх. № 5453/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Зайцев М.М.,дов. № 25 від 10.04.09 р. відповідача - Оганезов О.А., дов. № 7 від 17.08.09 р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", м. Харків

про стягнення 21369,50 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ

про стягнення 9670,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю «Євро лізинг» звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Міська Рекламно-інформаційна Система» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

При цьому позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 392 від 27.07.2007 р., відповідно до якого Лізингодавець (позивач) передає Лізингоодержувачу (Відповідачу) транспортний засіб у відповідності із Замовленням. Позивачем було надано відповідачеві транспортні засоби – Газель 3302-414 У, ТАТА LTP 613/40-22, Dong Feng DF-1062. Позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 3 до Договору лізингу та зміни до плану лізингу. Відповідач свій обов’язок зі сплати лізингових платежів виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15688,56 грн. Внаслідок прострочення відповідач також повинен сплатити пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки, що становить 2236,92 грн, 3 % річних, що становить 183,86 грн, збитки від інфляції 1233,25 грн.

27.07.2009 р. позивач за первісним позовом подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій, вказуючи на збільшення розміру заборгованості за договором лізингу та зменшення розміру штрафних санкцій, збільшив суму позовних вимог до 23558,73 грн. Ухвалою суду від 31.07.2009 р. заява про збільшення позовних вимог була прийнята до провадження.

14.09.09р. позивач за первісним позовом подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із здійсненням невірного розрахунку суми заборгованості та

штрафних санкцій. З урахуванням вказаної заяви про зменшення позовних вимог, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 19458,73 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 407,15 грн. інфляційних, 1389,42 грн. пені та 114,20 грн. 3% річних. Ухвалою суду від 14.09.09р. дану заяву було прийнято судом до провадження і розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не згоден з позовними вимогами частково, оскільки 09.04.2009 р. між сторонами по справі були укладені зміни до Планів лізингу та додатково угода до Договору лізингу, згідно яких було встановлено оновлені графіки погашення Відповідачем платежів та посилається на неправомірність розрахунку суми платежів з урахуванням зміни відповідного курсу національної валюти до відповідного курсу долару США. Відповідач також вказує, що сума пені була нарахована позивачем відповідачу з безпідставно збільшеної суми боргу, розрахована за період, що перевищує шість місяців, та розрахована в розмірі, який перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

17.08.2009 р. відповідачем була подана зустрічна позовна заява про стягнення штрафних санкцій, збитків та упущеної вигоди за договором, в якій відповідач вказує на неналежне виконання позивачем свого обов’язку за договором, оскільки у наданому позивачем свідоцтві про реєстрацію автомобіля ГАЗ-3302-414 не було зазначено, що на автомобілі встановлене газове обладнання, внаслідок чого відповідач поніс збитки на отримання нового тимчасового реєстраційного талону, а також не міг використовувати транспортний засіб, через що йому також були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди. Ухвалою суду від 18.08.2009 р. зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду разом із первісним позовом.

08.09.2009 р. відповідачем за первісним позовом була надана суду заява про уточнення зустрічної позовної заяви та доповнення предмету зустрічного позову, в якій відповідач вказує, що п. 5.8 договору лізингу суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» № 1998 від 18.12.1998 р., і тому відповідач просить визнати недійсним цей пункт договору та п. п. 4, 5 Змін до Планів лізингу в частині сплати лізингоодержувачем курсової різниці при сплаті лізингових платежів.

Розглянувши подану відповідачем за первісним позовом заяву про уточнення позовних вимог, судом встановлено, що в даній заяві висунуто нову вимогу (визнання недійсним пункту договору), оскільки під уточненням позову необхідно розуміти уточнення тієї ж вимоги, яку було заявлено у позовній заяві. Висування нових вимог, які не були зазначені у тексті позовної заяви, під виглядом збільшення розміру позовних вимог, суд вважає неправомірним.. Аналогічна позиція викладена також і у інформаційному листі Вищого господарського суду №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарський судів у 2005 році" З урахуванням викладеного суд не приймає до розгляду заяву відповідача за первісним позовом про уточнення зустрічної позовної заяви та доповнення предмету зустрічного позову.

У судовому засіданні 13.10.09р. оголошувалась перерва до 19.10.09р. о 11:00 год. у зв"язку із усним клопотанням позивача за зустрічним позовом про надання часу для уточнення розміру позовних вимог та надання пояснень.

У судовому засіданні 19.10.09р. було оголошено перерву для виготовлення та оголошення повного тексту рішення, яку, у зв"язку із перебоями в електропостачанні, було продовжено до 28.10.09р. о 15:00 год.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти задоволення зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що вина за неможливість виконання договорів перевезення №02/31 та 01/31 від 31.10.08р. з боку відповідача за первісним позовом у зв"язку із заміною свідоцтва не може бути покладена на

позивача за зустрічним позовом, оскільки оснащення предмету лізингу газово-балонним обладнанням було проведено за вимогою відповідача за зустрічним позовом, зауважень щодо невідповідності свідоцтва про реєстрацію предмету лізингу вимогам чинного законодавства від відповідача за первісним позовом не надходило.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні та наданих через канцелярію суду доповненнях до відзиву на позову заяву проти первісного позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем за первісним позовом безпідставно збільшена сума боргу. Вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі. Надав письмові пояснення, в яких він, посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків направлений йому листом №8080 від 20.07.09р., зазначає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем за первісним позовом.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі був укладений договір лізингу фінансового лізингу № 392 від 27.07.2009 р. Позивачем надано послуги згідно з умовами Договору лізингу в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме:

- позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 392/001 від 27.07.2007 р. було надано відповідачу транспортний засіб Газель 3302-414 У, шасі № 33020070468603, реєстраційний номер АА 3161 ЕЕ, що підтверджується актом прийому-передачі ТЗ № 392/001 від 03.10.2007 р.

- позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 392/002 від 12.10.2007 р. було надано відповідачу транспортний засіб ТАТА LTP 613/40-22, шасі № Y6D38132785L70277, реєстраційний номер АА 4648 ТС, що підтверджується актом прийому-передачі ТЗ № 392/002 від 31.10.2007 р.

- позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 392/003 від 13.11.2007 р. було надано відповідачу транспортний засіб Dong Feng DF-1062, шасі № Y6LD620127L000088, реєстраційний номер АА 2431ЕР, що підтверджується актом прийому-передачі ТЗ № 392/003 від 07.12.2007 р.

Відповідно до п. 5.1 Договору лізингу, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються орендні платежі.

Позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 3 до Договору лізингу:

план лізингу № 392/001 від 27.07.2007 р.;

зміни до плану лізингу № 392/001 від 01.10.2007 р.;

зміни до плану лізингу № 392/001 від 14.09.2008 р.;

план лізингу № 392/002 від 12.10.2007 р.;

зміни до плану лізингу № 392/002 від 30.10.2007 р.;

зміни до плану лізингу № 392/002 від 14.09.2008 р.;

план лізингу № 392/003 від 13.11.2007 р.;

зміни до плану лізингу № 392/003 від 06.12.2007 р.

зміни до плану лізингу № 392/003 від 13.09.2008 р., що є невід’ємними частинами Договору лізингу.

Відповідно до п 7.16 Договору лізингу, лізингоодержувач зобов’язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов’язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

09.04.2009 р. між сторонами по справі були укладені зміни до планів лізингу №№ 392/001, 392/002, 392/003, згідно яких сторони встановили графік виплати платежів у новій редакції, а також дійшли згоди здійснити перерахунок лізингових платежів та інших платежів за договором виходячи з офіційного курсу української гривні, встановленого НБУ до долара США, встановленого на дату укладення цього додатку, що становить 7,7 грн. за 1 долар США.

09.04.2009 р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору фінансового лізингу № 392, в якій сторони виклали п. 5.8 Договору лізингу в наступній редакції: оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за формулою: КЛПМ=КЛПЛ+(ЛППЛ*КоефКВ-ЛППЛ), де КЛПМ – комісія лізингодавця за поточний місяць; КЛПЛ комісія лізингодавця за відповідний місяць згідно плану лізингу; ЛППЛ лізинговий платіж за відповідний місяць згідно плану лізингу; КоефКВ – коефіцієнт зміни курсу валют, який розраховується наступним чином: курс валюти, зазначеної у відповідному плані лізингу, за даними української міжбанківської валютної біржі/курс валюти, зазначений у відповідному платі лізингу. При цьому розрахунок здійснюється, виходячи з обмінного курсу, що оприлюднено на Веб-сайті www.finance.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку лізингодавцем.

10.04.2009 р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу № 392, в якій сторони погодили розстрочити сплати лізингоодержувачем заборгованості станом на 10.04.09р. згідно графіку погашення заборгованості.

Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням змін до договору лізингу становить: 19458,73 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 407,15 грн. інфляційних, 1389,42 грн. пені та 114,20 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з п. 5.1. договору за переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу та інших додатках.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Євро лізинг» про стягнення з ТОВ "Міська інформаційна система" заборгованості зі сплати лізингових платежів у сумі 19458,73 грн.

Окрім того, позивач за первісним позовом просить суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.09.09р., стягнути з відповідача 1389,42 грн. пені.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 16.1 договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі 0,1 (однієї десятої) % від простроченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1389,42 грн.

Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що він не відповідає вимогам ст.343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", а саме розмір нарахованої позивачем за первісним позовом пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про часткове

задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача за первісним позовом пені, а саме у сумі 792,09 грн.

Заперечення відповідача стосовно збільшення суми боргу на суму різниці курсу гривні до долару США та посилання його на те, що таке збільшення суперечить чинним нормативно правовим актам України, не відповідає дійсним обставинам справи та базується на довільному тлумаченні норм чинного законодавства з огляду на таке.

Пунктом 5.8 договору лізингу, умовами п.п. 7, 10, 11 Додаткового угоди № 1 до договору від 10.04.2009 р. та умовами п. 4,5 змін до планів лізингу від 09.04.2009 р. передбачено формування ціни за договором лізингу в залежності від зміни курсу долару США до гривні.

Відповідно до ст.35 Закону України “Про Національний банк України” гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Згідно ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ч.2 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Визначена сторонами умова щодо розміру лізингових платежів на час здійснення розрахунків не суперечить законодавству та свідчить про дійсну угоду, яка забезпечує захищеність сторін у разі фіксації державою інфляційних процесів та визначення співвідношення національної валюти до інших валют з урахуванням відповідного коефіцієнта.

Слід зазначити також, що законодавчі акти України, зокрема, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.03.93 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містять приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань у іноземній валюті.

Стосовно посилань відповідача за первісним позовом, викладених у письмових поясненнях від 19.10.09р., на те, що згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 27.07.07р. по 10.06.09р., у нього відсутня заборгованість перед позивачем суд зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом надав письмові пояснення стосовно акту звірки взаємних розрахунків, направленого відповідачеві листом №8080 від 20.07.09р., в яких зазначив, що під час підготовки цього акту трапився збій у роботі програми, у зв"язку з чим відбулось зміщення тексту на один рядок по вертикалі, а саме: рядок "Номер рахунку" змістився під рядок "План лізингу"; рядок "Сума до сплати" змістився під рядок "Номер рахунку"; рядок "Оплата" змістився під рядок "Сума до сплати"; рядок "Заборгованість" змістився під рядок "Оплата".

Перевіркою викладених у письмових поясненнях сторін обставин щодо акту звірки взаєморозрахунків та дослідженням цього акту, судом встановлено, що, дійсно, при виготовленні зазначеного акту було допущено технічну помилку. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що в рядку "План лізингу" зазначені номери рахунків, а у рядку "Номер рахунку" грошові суми.

З урахуванням наведеного, судом не можуть бути прийняті до уваги пояснення відповідача за первісним позовом про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом також посилається на те, що позивачем за первісним позовом безпідставно заявлені до стягнення лізингові платежі за березень 2009 року, оскільки, за твердженням позивача за первісним позовом, їх сплату було розстрочено Додатковою угодою №1 від 10.04.09р.

Проте, згідно Змін до планів лізингу №392/001, 392/002 та 392/003 від 09.04.09р., датою сплати лізингових платежів за березень 2009 року є 13.04.09р. включно. Додатковою угодою №1 від 10.04.09р.сторони встановили заборгованість станом на 10.04.09р. за період з 20.01.09р. по 10.04.09р. З огляду на наведене, враховуючи те, що строк сплати лізингових платежів за березень 2009 року станом на момент укладення Додаткової угоди №1 від 10.04.09р. не настав, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту розстрочки лізингових платежів за березень 2009 року за Додатковою угодою №1 від 10.0409р., суд вважає вказані посилання відповідача за первісним позовом необгрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

Також необгрунтованими та безпідставними є зауваження відповідача за первісним позовом щодо невірності розрахунку позивача за первісним позовом у зв"язку з невключенням до нього платежу у сумі 1040,77 грн. здійсненого відповідачем, як сплата пені за Додатковою угодою №1 від 10.04.09р. Такого висновку суд дійшов виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.10 договору фінансового лізингу №392 від27.07.07р. у випадку перерахування грошових коштів в сумі недостатній для повного виконання зобов"язань за цим договором та/або з порушенням передбаченої цим договором черговості, лізингодавець (позивач за первісним позовом) вправі самостійно перерозподілити кошти лізингоодержувача (відповідача за первісним позовом), що надійшли у відповідністю з черговістю викладеної у цьому пункті, а саме: 1. прострочені лізингові платежі (якщо буде мати місце прострочення); 2. прострочені інші платежі, що підлягають сплаті за цим договором (якщо буде мати місце прострочення); 3. сума неустойки (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення зобов"язань за цим договором (якщо буде мати місце прострочення); строкова сума лізингових платежів; 5. строкова сума інших платежів, що підлягають сплаті за цим договором.

Як зазначає у письмових поясненнях позивач за первісним позовом, у зв"язку з тим, що відповідач за первісним позовом здійснював оплати з порушенням строків та не в повному обсязі, платежі, які здійснював відповідача за первісним позовом було зараховано позивачем у якості пені, на підставі п.5.10 договору фінансового лізингу №392 від27.07.07р., що, з огляду на наведене вище, суд вважає правомірним.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з наведених норм, позивачем за первісним позовом здійснено нарахування відповідачеві за первісним позовом 3% річних в сумі 114,20 грн. та інфляційних в сумі 407,15 грн., обгрунтованість розрахунку вказаних сум перевірена судом. Ці нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, документально підтверджені матеріалами справи, в зв"язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно зустрічної позовної заяви та доповнень до неї суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 16.4 договору, при порушенні лізингодавцем вимог, які вказані в пунктах 9.2, 9.3, 9.10 договору, з причин, які знаходяться в межах контролю лізингодавця, лізингоодержувач має право на отримання неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, з який нараховувалась неустойки від початкової вартості ТЗ, яка вказана в плані лізингу за кожен день тривалості порушення.

Відповідно до п. 9.2 укладеного між сторонами по справі договору фінансового лізингу № 392 від 27.07.2007 р., лізингодавець (відповідач за зустрічним позовом) був зобов’язаний зареєструвати транспортний засіб у відповідності з чинним законодавством та сприяти лізингоодержувачу (позивачу за зустрічним позовом) в отриманні тимчасового свідоцтва про реєстрацію ТЗ, та інших документів, необхідних для використання ТЗ. Згідно п. 12.1 договору, обов’язки по реєстрації ТЗ в ДАЇ або інших Компетентних органах покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Однак у зустрічному позові ТОВ «Міська рекламно-інформаційна система» не вказало, яким чином відповідач за зустрічним позовом порушив вимоги п. 9.2. договору лізингу, оскільки як випливає з матеріалів справи, ТОВ «Міська рекламно-інформаційна система» отримало свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії ААС № 182450 від 27.09.2007 р. ТОВ «Міська рекламно-інформаційна система» не довело суду, що відсутність у свідоцтві відмітки про встановлення газового обладнання перешкоджало йому експлуатувати ТЗ. Позивач за зустрічним позовом не надав суду жодного припису від органів ДАЇ або інших компетентних органів про усунення цього порушення, а обмежився загальною вказівкою на наявність конфліктів з органами ДАЇ, не надавши суду доказів цих обставин.

Витрати ТОВ «Міська рекламно-інформаційна система» на отримання нового тимчасового реєстраційного талону серія ДАО № 185019 є витратами, пов’язаними з утримання транспортного засобу. У договорі лізингу нема положень про обов’язок позивача за первісним позовом відшкодовувати відповідачеві ці витрати.

Суд критично ставиться до вимог позивача за зустрічним позовом про відшкодування упущеної вигоди з огляду на таке.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить

зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки – це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) – це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим

суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При обрахуванні розміру збитків у виді упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або ж інших цінностей, якби зобов’язання було виконано боржником належним чином.

Однак позивач за зустрічним позовом не довів, яким чином відсутність у свідоцтві відмітки про встановлення газового обладнання перешкоджало йому експлуатувати ТЗ. Крім того, як випливає з наданих до зустрічного позову договорів-заявок № 01/31 від 31.10.2008 р., № 02/31 від 31.10.2008 р. 2700 грн. становлять загальну суму цих договорів, у той час як при їх виконанні у позивача за зустрічним позовом виникли би обов’язкові витрати на паливо, оплату праці водіїв, вантажників, закупівлю мастильних матеріалів, тобто, вигода від цих договорів була би значно нижчою, ніж це заявлено позивачем за зустрічним позовом.

Згідно ч. 2, 4 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено та не необгрунтував належними та допустимими доказами викладені у зустрічній позовній заяві вимоги щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 6515,77 грн. пені, 454,60 грн. збитків та 2700,00 грн. упущеної вигоди, суд відмовляє в задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292,

343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міська Рекламно-інформаційна Система» (код ЄДРПОУ 31343590, адреса м. Харків, вул. Данилевського, 22) на користь товариства з обмеженої відповідальністю «Євро лізинг» (код ЄДРПОУ 32774741, адреса м. Київ, вул. Сурікова, 3, корп. 8-Б) заборгованість у розмірі 19458,73 грн, пені у сумі 792,09 грн, збитків від інфляції у сумі 407,15 грн, 3 % річних у сумі 114,20 грн., 207,71 грн. держмита та 229,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/69-09 підписано 28.10.09р