Рішення № 6521771, 20.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2009 р. Справа № 63/172-09

вх. № 7699/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кокорев Е.О., довіренність від 01.09.2009 року; відповідача - Несміян В.Є., довіренність № 72-юр від 12.05.2009 року,

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Мехсервіс", м. Харків

до Приватної промислово-торгівельної фірми "Юсі", м. Харків

про стягнення 13994,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13994.44 грн. заборгованості, з яких: 10000.00 грн. сума боргу, 1322.21 грн. пеня, 302.76 грн. інфляційні нарахування, 169.47 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок не виконання відповідачемвзятих на себе зобов'язань по договору поставки № 1/12, укладеного між сторонами 06/12/2004 року. Позов обґрунтовано статтями 526, 625, 692 ЦК України. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2200,00 грн. збитків, понесених позивачем для відновлення свого порушеного права. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

19.10.2009 року до господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Суд, оглянувши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 20.10.2009 року позивач підтримує позов у повному обсязі.

В судовому засіданні 20.10.2009 року відповідач проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 13.10.2009 року.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

06 грудня 2004 року між сторонами був укладений договір поставки № 1/12, відповідно до умов якого постачальник (далі - позивач) зобов'язується поставити, а покупець (далі - відповідач) прийняти та оплатити нафтопродукти (далі – товар).

Позивач в період з 26.12.2008 року по 16.09.2009 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 123408,00 грн., що підтверджується товарними накладними, довіреностями на отримання товару які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 5.1 договору відповідач повинен здійснити повну передплату товару, відповідно до виставленого рахунку, прийняти товар за накладними та провести кінцевий розрахунок за отриманий товар на протязі 2-х банківських днів з дня відвантаження.

Проте, відповідач повністю товар не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 10000,00 грн.

Листом № 9 від 19.08.2009 року позивач просив відповідача погасити існуючу заборгованість, проте відповідач борг не сплатив.

Відповідно до пункту 10.1 договору, він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного взаєморозрахунку між ними.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2 договору за прострочку платежу відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 1123,69 грн. за період з 25.03.2009 року по 23.09.2009 року тобто за 182 дні прострочення платежу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 302,76 грн. інфляційних нарахувань та 169,47 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. основного боргу, 1123,69 грн. пені, 169,47 грн. трьох відсотків річних, 302,76 грн. інфляційних обґрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2200,00 грн. збитків. Свою вимогу позивач обгрунтовує тим, що у наслідок не виконання відповідачем свого зобов"язання по договору поставки, позивач зазнав збитки у вигляді витрат, які мусив зробити для відновлення свого порушеного права - сплатити аудитору винагороду за договором № 0309С2009 від 02.09.2009 року про надання юридичних послуг.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2200,00 грн. збитків, оскільки збитки, пов"язані зі сплатою юридичних послуг, наданих стороні не адвокатами, на можна розцінювати як збитки у розумінні ст. ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки, такі витрати на мають обов"язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв"язку з заборгованістю, яка стягується позивачем, та у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем зобов"язань по оплаті вартості отриманого товару.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі часткового задоволення позовних вимог, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючиь ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ" (м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, р/р 26003300178 в АКБ "Меркурій" м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ 21178268) на користь Закритого акціонерного товариства "Мехсервіс" (61012, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 18/6, р/р 26009010485400 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 24473571) - 10000,00 грн. основного боргу, 1123,69 грн. пені, 169,47 грн. трьох відсотків річних, 302,76 грн. інфляційних нарахувань, 124,29 грн. державного мита, 195,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 20 жовтня 2009 року