Рішення № 6521164, 22.10.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2009 р. справа № 5020-4/162

За позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна” (01025, місто Київ, вулиця Велика Житомирська 20)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99007, АДРЕСА_1)

про стягнення 1033084,26грн.

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

від позивача Мережко Світлана Володимирівна, довіреність №05-09/88 від 12.09.2009;

від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Банк Петрокоммерц-Україна” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1033084,26грн.

Ухвалою від 28.08.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.09.2009 замінений позивач Закрите акціонерне товариство „Банк Петрокомерц-Україна” на його правонаступника Публічне акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна”.

У судові засідання 15.09.2009, 06.10.2009, 22.10.2009 відповідач не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція надіслалась відповідачу за адресою: 99007, АДРЕСА_1. Саме така адреса міститься у копії виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 152 том 1). Крім того саме така адреса зазначена самим відповідачем у кредитному договору №144 від 26.03.2008 (арк. с. 11-19 том 1).

Тому, суд вважає, що відповідач сповіщався про час та місце засідання суду за належною адресою, у звязку з цим, визнав можливим розглянути справу у його відсутність.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухав представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008 між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник), укладений кредитний договір № 144. (далі - Договір).

Згідно з умовами даного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 1000000,00 грн. на строк до 25.03.2011. Позичальник зобовязався повернути отриманий кредит та сплачувати Банку 20% річних (розділ І Договору).

Проценти підлягають сплаті Позичальником Банку щомісячно, протягом 5 днів, наступних за 20-м числом кожного місяця (п.1.4.1.3 Договору). Графік погашення кредиту встановлено сторонами у п.1.3.1 Договору.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.03.2008.

Договір з боку відповідача належним чином не виконувався, у звязку з чим утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 240000,00 грн., та по сплаті процентів у розмірі 117126,92 грн.

Відповідно до пункту 1.9.1 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому у випадку невиконання Відповідачем всіх зобовязань за договором. У звязку з невиконанням відповідачем умов договору щодо графіку повернення кредиту та сплати процентів, позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення всіх зобовязань за договором, яке було отримано відповідачем 10.07.2009 особисто.

На час розгляду справи заборгованість за договором не сплачена.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Пунктом 1.9.1 Договору встановлено, що Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому, зокрема, у випадку невиконання Відповідачем зобовязань за договором.

Пунктом 1.9.1 також передбачено, що виконання боргових зобовязань повинно бути проведено Позичальником (відповідачем) протягом пяти Банківських днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.07.2009 Банком на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було направлено лист, в якому повідомлялось про порушення умов договору щодо дотримання графіків погашення кредиту, сплати процентів та ставилась вимога протягом 30 днів погасити заборгованість за кредитом у повному розмірі (арк. с. 24 том 2). На вказаному листі мається відмітка відповідача про отримання вказаного документу.

Відповідно до частини 1статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у наступних розмірах: поточна заборгованість за кредитом 640000,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом 240000,00 грн., поточна заборгованість за процентами 8679,47 грн., прострочена заборгованість за процентами 117126,92 грн., вимоги щодо стягання яких суд вважає можливим задовольнити.

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, за невиконання та/чи неналежне виконання боргових зобовязань, позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного/неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня в сумі 27 277,87 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд знаходить його, таким, що відповідає вимогам закону, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 10330,84 грн. і інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99007, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна” (01025, місто Київ, вулиця Велика Житомирська 20 ідентифікаційний код 22906155) заборгованість в сумі 1 033 084,26 грн. з яких: поточна заборгованість за кредитом 640000,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом 240000,00 грн., поточна заборгованість за процентами 8679,47 грн., прострочена заборгованість за процентами 117126,92 грн., пеня - 27 277,87 грн., а також: витрати по сплаті державного мита в сумі 10 330,84 грн. , та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України та підписано 27.10.2009

Розсилка:

1. ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна”

(01025, місто Київ, вулиця Велика Житомирська 20)

2. ФОП ОСОБА_1 - рекомендованою

(99007, АДРЕСА_1)

3. Мережко С.В.

(АДРЕСА_2)

4. Справа