Рішення № 6520258, 23.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2009 р. Справа № 10/149-09-4097

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна

про стягнення 12223,83грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Суть спору: ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СТОВ ім. Мічуріна 12223,83 грн., з яких 10800 грн. основний борг за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору перевезення від 02.02.2009р. №1; 932,92 грн. пеня, що нарахована відповідачу з 15.06.2009р. по 24.06.2009р. за прострочення оплати наданих позивачем послуг; 110,95 грн. 3% річних, що нараховані відповідачу з 20.02.2009р. по 24.06.2009р. та 379,96 грн. індекс інфляції, що нарахований відповідачу з 20.02.2009р. по 31.05.2009р. за порушення строків оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підвереджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, згідно з якими, судові ухвали про відкладення розгляду справи від 23.09.2009р., від 07.10.2009р. направлені відповідачу на адресу, яка зазначена у витягу з ЄДРПОУ Головного управління статистики Одеській області від 21.09.2009р. за вх.№24097, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Під час розгляду справи строк вирішення спору у цій справі продовжений до 10.11.2009р., про що головою суду винесено відповідну ухвалу від 07.10.2009р.

22.10.2009р. за вх. № 27104 господарський суд одержав заяву позивача про розгляд справи за його відсутністю у судовому за засіданні.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

02.02.2009р. між ФОП ОСОБА_1 (перевізник, позивач) і СТОВ ім. Мічуріна (клієнт, відповідач) укладений договір перевезення №1, згідно з яким, позивач зобовязується за плату і рахунок відповідача забезпечити йому оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу відповідача власними та/або зафрахтованим вантажним автомобільним транспортом автомобільними дорогами України.

Відповідно до умов п.1.2. договору, видом вантажу сторони визнають міндобрива та зерно, а конкретне найменування вантажу, та його розмір у ваговому еквіваленті вказується у замовленнях Додатках до даного договору.

У п.5.4. договору встановлено, що відповідач здійснює розрахунки позивачем за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у термін не більше десяти банківських днів з дати отримання від позивача рахунку на сплату грошових коштів, а відповідно до умов п.5.5. договору, вартість кожного окремого перевезення та сума оплати послуг перевезення визначається згідно узгоджених тарифів і зазначається у рахунках на перевезення. Рахунок формується на підстав ТТН на перевезення вантажу.

Згідно з умовами п.6.1. договору позивач видає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з ТТН.

Відповідно до умов п.7.6. договору у випадку прострочення оплати за послуги позивача відповідно до ст.5 вказаного договору позивач має право вимагати від відповідача, а відповідач зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з умовами п.4.1. даний договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2008р., а відповідно до умов п.4.2. договору, закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії даного договору.

Додатком №1 до цього договору являється Замовлення на перевезення №1 від 02.02.2009р., згідно з яким, пунктом завантаження є смт. Врадієвка, пунктом розвантаження с. Скосарівка, вул. Улянівка, автотранспортний засіб МАЗ, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, вантаж міндобрива, кількість вантажу 144 кг, тариф, за яким здійснюється перевезення 75 грн.

Також судом встановлено, що у період з 03.02.2009р. по 08.02.2009р. позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, а 08.02.2009р. сторонами складено акт №1 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, який підписаний та скріплений печатками сторін, та згідно з яким, на замовлення відповідача позивачем у лютому 2009 року було надано послуги з автоперевезення міндобрив з смт. Врадієвка. Договірна вартість наданих послуг склад дає 10800 грн. та відповідач підтверджує отримання послуг в повному обсязі і заявляє про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості. Цей акт є підставою для здійснення фінансових розрахунків між сторонами.

09.02.2009р. позивач виставив відповідачу рахунок №1 на оплату наданих послуг в сумі 10800 грн., який відповідач одержав 10.02.2009р. за вх.№15а, про що свідчить підпис останнього на вказаному рахунку.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем ані в строк, що встановлений умовами договору, ані в подальшому, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу, просить також суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та індекс інфляції.

Окрім того, на вимогу суду позивач надав письмові пояснення щодо строку дії укладеного між сторонами договору, згідно з якими, при укладенні і підписанні договору 02.02.2009р. сторонами використаний бланк договору 2008 року, а тому сторони помилково не виправили умови п.4.1. договору щодо строку його дії до 31.2.2009р. При цьому вказані пояснення з боку відповідача підписані бухгалтером останнього.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вище встановлено господарським судом, 02.02.2009р. між сторонами у справі укладено договір перевезення, згідно з яким, позивач зобовязався за плату і рахунок відповідача забезпечити йому оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу відповідача власними та/або зафрахтованим вантажним автомобільним транспортом автомобільними дорогами України.

Також господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобовязання, що передбачені укладеним між сторонами договором, а саме з 03.02.2009р. по 08.02.2009р. здійснив перевезення вантажу і вартість послуг позивача з цього перевезення становить 10800 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актом приймання передачі наданих послуг від 08.02.2009р. №1, який підписаний відповідачем без жодних зауважень щодо наданих позивачем послуг.

При цьому жодних заперечень щодо наданих позивачем послуг та їх вартості відповідач не надав і до суду, як і не надав жодних доказів, які спростовують факт надання послуг позивачем.

09.02.2009р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату наданих послуг, який останній одержав 10.02.2009р., але надані позивачем послуги у встановлений договором строк не сплатив, як не сплатив їх і в подальшому.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання . Вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку порушення строків оплати за послуги позивача передбачена умовами п.7.6. укладеного між сторонами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а відповідно до умов п.5.4. договору, оплатити надані позивачем послуги відповідач зобовязаний у термін не більше десяти банківських днів з дати отримання від позивача рахунку на сплату коштів.

Згідно з розрахунком пені, позивач нарахував відповідачу пеню з 20.02.2009р. по 24.06.2009р.

Між тим, виходячи з умов п.5.4. укладеного між сторонами договору та дати одержання відповідачем рахунку позивача на оплату послуг (10.02.2009р.), розрахуватися з позивачем за надані послуги відповідач зобовязаний в строк до 24.02.2009р., а відтак нарахування пені відповідачу повинно здійснюватися з 24.02.2009р. по 24.06.2009р. (кінцевий термін нарахування, який зазначений самим позивачем).

За таких обставин господарським судом самостійно здійснений розрахунок пені, згідно з яким, сума нарахованої відповідачу пеню за вищезазначений період становить 722,57 грн. /10800 грн. (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ):365 (кількість днів у році)х110 (кількість днів прострочення з 24.02.2009р. по 14.06.2009р.)=650,97 грн.; 10800 грн. (сума боргу) х 22% (подвійна облікова ставка НБУ):365 (кількість днів у році)х11(кількість днів прострочення з 15.06.2009р. по 24.06.2009р.) = 71,60 грн./ і саме в цій сумі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задовольняються господарським судом.

Водночас в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Між тим, оскільки розрахунок 3% річних здійснений позивачем за той же період нарахування, що і пеня, господарським судом самостійно здійснений розрахунок 3% річних з 24.02.2009р. по 24.06.2009р. (кінцевий термін нарахування, який зазначений самим позивачем). Згідно з розрахунком суду розмір 3% річних становить 107,40 грн. /10800 грн. (сума боргу) х 121 день (за період з 24.02.2009р. по 24.06.2009р.) х 3% : 365 (кількість днів у році) = 107,40 грн./ і саме в цій сумі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню.

Разом з тим, здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, згідно з яким, розмір інфляційних нарахувань з лютого по червень 2009 року включно становить 379,96 грн., перевірений господарським судом та встановлено його обґрунтованість і правомірність, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна (67032, Одеська область, Миколаївський район, с. Улянівка, вул. Леніна, 12,код ЄДРПОУ 03767647, р/р 260001630 в ООД «Райффайзен банк Аваль», МФО 328351) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (55104, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в Райффайзен банк Аваль, МФО 380805) основний борг в сумі 10800 (десять тисяч вісімсот) грн., пеню в сумі 722 (сімсот двадцять дві) грн. 57 коп., 3% річних в сумі 107 (сто сім) грн. 40 коп., інфляційні в сумі 379 (три сімдесят девять) грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 119 (сто девятнадцять) грн. 80 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 308 (триста вісім) грн. 70 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 26 жовтня 2009 року.

Суддя