Ухвала суду № 65193035, 07.03.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 березня 2017 року Справа № 902/1722/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Погребняка В.Я., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу ліквідатора приватного підприємства "ПФ Макс" Гуріна Р.А., м. Сміла Черкаської областіна постанову від 04.01.2017 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 902/1722/14 господарського суду Вінницької області про банкрутствопублічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", м. Вінницяліквідатор Ретьман О.А., м. Кропивницький Кіровоградської областіВСТАНОВИВ:

Подана 24.01.2017 приватним підприємством "ПФ Макс" (далі - заявник) касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Вимоги касаційної скарги полягають у скасуванні постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 04.01.2016 у справі № 902/1722/14.

Відповідно до частини 3 статті 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

Тобто, від імені юридичної особи скарга підписується керівником або її представником, який повинен бути уповноважений довіреністю, засвідченою підписом керівника та печаткою юридичної особи із обов`язковим залученням такої довіреності до скарги.

Як вбачається, касаційна скарга від імені заявника підписана ліквідатором приватного підприємства "ПФ Макс" Гуріним Р.А., однак без надання доказів у підтвердження повноважень такої особи на представництво заявника.

Таким чином, касаційна скарга підписана неуповноваженою особою, тому не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено ставку судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду в обсязі 1 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги та одночасно заявлено клопотання про звільнення від його сплати. У якості підстави для звільнення сплати судового збору заявник вказує на скрутне фінансове становище.

У той же час за нормою статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити, розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від його сплати.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У даному випадку заявником касаційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

У зв'язку з чим сама по собі обставина перебування такого суб'єкта господарювання у скрутному фінансовому становищі є виключно наслідком його господарської діяльності та його власним комерційним ризиком, тому не може вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати. Більше того, у порушення вимог ст. 33 ГПК України заявник не надав жодних доказів у підтвердження наведених у клопотанні обставин.

При цьому колегія суддів зазначає, що у даному випадку сума судового збору за подання касаційної скарги становить 1 600 грн. (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), тобто не є значною.

Отже, з огляду на імперативні приписи ст. 8 Закону суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника про відстрочення або звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Разом з тим, після усунення зазначених недоліків заявник не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку з клопотанням про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, заявленим у порядку ст. 53 ГПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 86, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора приватного підприємства "ПФ Макс" Гуріна Р.А. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.01.2017 у справі № 902/1722/14 повернути її заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.Я. Погребняк

О.Є. Короткевич