Рішення № 6518398, 28.09.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2009 р.Справа № 16/146-09-4039 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбановій А.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Богдановська К.В. за дорученням від 01.09.09р.

Від відповідача: не з’явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес” до приватного підприємства „Чалюк” про стягнення 10457,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес” (далі по тексту ТОВ „Гермес”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з приватного підприємства „Чалюк” (далі по тексту ПП „Чалюк”) 10457,75 грн. загальної заборгованості за договором купівлі-продажу №496 від 29.09.2008р., у тому числі 7704,58 грн. основного боргу, 1223,63 грн. нарахованої пені та 1529,54 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ПП „Чалюк” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаних від ТОВ „Гермес” товарів.

Відповідно до п. 5 прохальної частини позовної заяви ТОВ „Гермес” було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП „Чалюк” відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Враховуючи, що позивачем не було наведено доводів щодо наявності обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні клопотання ПП „Чалюк” про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Гермес”.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Гермес” (Продавець) та ПП „Чалюк” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 496 від 29.09.2008р., відповідно до умов п.п. 1.1 якого Продавець зобов’язувався передати у власність, а Покупець –прийняти та оплатити в строки продовольчі та супутні їм товари партіями в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами та вказані в накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно положень ст. 712 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Незважаючи на те, що сторонами договір № 496 від 29.09.2008р. було обозначено як договір купівлі-продажу, дана угода за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до п. 4.1 договору № 496 від 29.09.2008р. сторонами було обумовлено, що поставка здійснюється на умовах FCA (франко - перевізник) з погрузкою на транспортний засіб Покупця зі складу Продавця відповідно до Правил „Інкотермс-2000”. Згідно з п. 4.2 договору передача товару здійснюється Покупцю або його уповноваженому представнику на підставі довіреності на отримання товару. При цьому, за умовами п. 4.4 договору сторонами було обумовлено, що право власності на товар переходить в момент передачі його від Продавця Покупцю.

На виконання умов договору № 496 від 29.09.2008р., вимог ст. 712 ЦК України, згідно видаткових накладних № РН-0012306 від 02.10.2008р. на суму 7632,00 грн., №РН-0012881 від 14.10.2008р. на суму 15669,30 грн. ТОВ „Гермес” було поставлено, а уповноваженими представниками ПП „Чалюк” отримано товар на загальну суму у розмірі 23301,30 грн.

При цьому, відповідно до п. 5.1 договору № 496 від 29.09.2008р. сторонами було передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі на поточний рахунок Продавця протягом 21 календарних днів з дня отримання товару.

Як вбачається з пояснень позивача та підтверджується копією накладної на повернення № ВН-20/12 від 20.12.2008р. відповідачем частина товару була повернута Продавцю. Загальна вартість повернутого товару становить 6464,72грн.

Крім того, відповідачем було здійснено часткову оплату товару. Так, 01.10.2008р. ПП „Чалюк” було перераховано позивачу 7632,00 грн., 29.01.2009р. - 500 грн. та 16.03.2009р. –1000 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п. 5.1 договору № 496 від 29.09.2008р.., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України ПП „Чалюк” до теперішнього часу залишок заборгованості за отриманий від позивача товар, оплачено не було, внаслідок чого за Покупцем утворилась заборгованість перед ТОВ „Гермес” по вказаному договору на загальну суму у розмірі 7704,58 грн., яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п. 6.2 договору № 496 від 29.09.2008р. за несвоєчасну оплату вартості товару Покупець зобов’язувався, зокрема, сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань за вказаним договором ТОВ „Гермес” додатково було нараховано до сплати ПП „Чалюк” 1223,63 грн. пені. При цьому, нарахування пені здійснювалося в межах строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, як вбачається з п. 6.2 договору № 496 від 29.09.2008р. у випадку порушення строків оплати, вказаних в п.5.1 договору, Покупець на вимогу Продавця сплачує додатково 30% річних від простроченої суми відповідно до ст.. 625 ЦК України.

Відповідно до наведених умов договору, ТОВ „Гермес” також було нараховано до сплати ПП „Чалюк” 1529,54 грн. 30% річних з прострочених сум. При цьому, слід зауважити, що у позовній заяві зазначена грошова суми була позначена як відсотки за користування чужими грошовими коштами, однак, зважаючи на підстави її нарахування, суд доходить висновку, що зазначена суми за своєю правовою природою є процентами річних в розумінні ст.. 625 ЦК України. Проте, наведені висновки суду не виключають правомірність нарахування вказаної грошової суми.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання Покупцем договірних зобов’язань по оплаті вартості придбаних ним за договором № 496 від 29.09.2008р. товарів, ТОВ „Гермес” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ПП „Чалюк” 10457,75 грн. загальної заборгованості за договором купівлі-продажу №496 від 29.09.2008р., у тому числі 7704,58 грн. основного боргу, 1223,63 грн. нарахованої пені та 1529,54 грн. –30% відсотків річних.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, представник ПП „Чалюк” незважаючи на неодноразові вимоги господарського суду в судове засідання не зявився.

На думку суду, розмір загальної заборгованості у сумі 10457,75 грн. ПП „Чалюк” перед ТОВ „Гермес” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується накладними про передачу відповідачеві обумовленого договором купівлі-продажу № 496 від 29.09.2008р. товару, банківськими виписками на підтвердження здійснення часткової оплати та накладної на повернення частини товарів Продавцю, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог, доданим позивачем до позовної заяви. Доказів, спростовуючих викладене відповідачем до господарського суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ТОВ „Гермес” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Гермес” 7704,58 грн. основного боргу, 1223,63 грн. нарахованої пені та 1529,54 грн. –30% відсотків річних, а всього 10457,75 грн. загальної заборгованості за договором № 496 від 29.09.2008р.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Чалюк” / м. Одеса, вул. Гаванна, 12, кв. 3, п/р 26004311545101 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 35818152/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес” / 65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського, 41, п/р 26003126811 в ООД „Райффазен Банк Аваль”, МФО 328351, код ЄДРПОУ 30446015/ 7704 грн. 58 коп. /сім тисяч сімсот чотири грн. 58 коп./ - основного боргу; 1223 грн. 63 коп. /одна тисяча двісті двадцять три грн. 63 коп./ - нарахованої пені; 1529 грн. 54 коп. / одна тисяча п’ятсот двадцять дев’ять грн. 54 коп./ - 30% річних; 104 грн. 58 коп. / сто чотири грн. 58 коп./ - держмита; 118 грн. 00 коп./ сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 07.10.2009р.

Суддя