Рішення № 6518288, 23.09.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2009 р.Справа № 16/117-09-2733

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбанової А.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Засюк С.М. за довіреністю від 16.06.2009р.

Від відповідача: не з’явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Луцький м’ясокомбінат № 1” до товариства з обмеженою відповідальністю „Нектар - СГ” про стягнення 42406,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Луцький м’ясокомбінат № 1” (далі по тексту ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Нектар –СГ” (далі по тексту ТОВ „Нектар-СГ”) 41882,14 грн. основного боргу за договором поставки № С-62 від 01.08.2008р., 853,06 грн. 3% річних та 2779,64 грн. інфляційних витрат, пені у розмірі 6891,44 грн. та 4000 грн. витрат на правову допомогу згідно договору №02/06 від 02.06.2009р., а всього 56406,28 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням ТОВ „Нектар - СГ” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” товару.

Під час розгляду справи згідно з клопотанням, наданим у судовому засіданні 14.09.2009р., у зв’язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу, ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” позовні вимоги були зменшені, у зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 31882,14 грн. основного боргу за договором поставки № С-62 від 01.08.2008р., 853,06 грн. 3% річних, 2779,64 грн. інфляційних витрат, пені у розмірі 6891,44 грн. та 4000 грн. витрат на правову допомогу згідно з договором щодо надання юридичних послуг №02/06 від 02.06.2009р., а всього 46406,28 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” (Постачальник) та ТОВ „Нектар-СГ” (Покупець) було укладено договір поставки № С-62 від 01.08.2008р., відповідно до умов п.п. 1.1 - 1.3 якого Постачальник зобов’язався передати у власність, а Покупець - прийняти та своєчасно оплатити м’ясну продукцію, субпродукти та супутню продукцію (шкіри, кишкову сировину та інше) на умовах, передбачених цим договором. При цьому, сторонами було обумовлено, що конкретний перелік товару (партії товару) зазначається в накладних. Під партією сторони розуміють товар, вказаний в кожній окремій накладній. Кількість товару, що поставляється, асортимент, види, ціни та інші індивідуально визначені відомості про товар вказуються в накладних, рахунках, наданих для оплати, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. вищезгаданого договору поставки сторони домовилися, зокрема, щодо поставки даного товару на умовах EXW –Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 2 (Інкотермс 2000).

У відповідності до умов п. 4.10. договору № С-62 від 01.08.2008р. разом з поставкою товару Постачальник зобов’язався передати Покупцеві, зокрема, накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, посвідчення про якість, ветеринарне свідоцтво, та сертифікат відповідності, якщо товар підлягає обов’язковій сертифікації згідно діючого законодавства України. При цьому, п. 4.3. обумовлено, що перехід права власності на товар відбувається з моменту здійснення поставки, підписання і передачі товарно-транспортних документів Покупцеві. Згідно з п.п. 4.8, 4.9 договору № С-62 від 01.08.2008р. приймання-передача товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості і якості, затверджених постановами Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.05.1965р. № П-6 та 25.04.1866р. № П-7 відповідно. Перевірка товару по якості проводиться під час його приймання-завантаження.

Положеннями п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено, що Постачальник продає товар по договірним узгодженим сторонами цінам з урахування ПДВ, які вказуються в накладних. Розрахунки за товар здійснюються на умовах 50% попередньої оплати вартості замовленого товару. При цьому, покупцю надається відстрочка платежу строком на три банківські дні з моменту видачі товару Покупцю.

Згідно положень ст. 712 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору № С-62 від 01.08.2008р., вимог ст. 712 ЦК України, згідно видаткових накладних № 00001327 від 08.08.2008р. на суму 250002,50грн., №00001360 від 13.08.2008р. на суму 215700,26грн., № 00001361 від 13.08.2008р. на суму 39803,00грн., №-00002204 від 27.11.2008р. на суму 38904,45 грн. та № С-00002340 від 10.12.2008р. на суму 61882,14, грн. ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” було поставлено, а ТОВ „Нектар-СГ” отримано товар на загальну суму у розмірі 606292,35 грн.

Згідно ст. 193 ГК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. N 436-IV, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п. 1.1, 3.2 договору поставки № С-62 від 01.08.2008р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України ТОВ „Нектар-СГ” було здійснено часткову оплату товарів, отриманих за переліченими по тексту рішення вище видатковими накладними, на суму 574410,21 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 31882,14 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була. При цьому, слід зазначити, що частина заборгованості у розмірі 10000 грн. відповідачем була погашена вже після звернення позивача до суду з даним позовом. Крім того, оплата товару відповідачем здійснювалася з порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.2 договору поставки № С-62 від 01.08.2008р. за несвоєчасну оплату вартості товару Покупець зобов’язувався, зокрема, сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день порушення термінів оплати.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань за вказаним договором ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” додатково було нараховано до сплати ТОВ „Нектар-СГ” 6891,44 грн. пені.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. З огляду на викладене, ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” також було нараховано до сплати ТОВ „Нектар-СГ” 2779,64 грн. збитків від інфляції та 853,06 грн. 3% річних з прострочених сум.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання Покупцем договірних зобов’язань по оплаті вартості придбаних ним за договором поставки № С-62 від 01.08.2008р. товарів, ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ „Нектар-СГ” 42406,28 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору, у тому числі: 31882,14 грн. основного боргу за договором поставки № С-62 від 01.08.2008р., 853,06 грн. 3% річних, 2779,64 грн. інфляційних витрат та пені у розмірі 6891,44 грн., а також 4000 грн. витрат на правову допомогу згідно з договором щодо надання юридичних послуг №02/06 від 02.06.2009р..

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

На думку суду, розмір загальної заборгованості ТОВ „Нектар-СГ” перед ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” у сумі 42406,28 грн., у тому числі 31882,14 грн. основного боргу за договором поставки № С-62 від 01.08.2008р., 853,06 грн. 3% річних, 2779,64 грн. інфляційних витрат та пені у розмірі 6891,44 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується накладними про передачу ТОВ „Нектар-СГ” обумовлених товарів, актами звірки взаємних розрахунків, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Луцький м’ясокомбінат № 1” 31882,14 грн. основного боргу за договором поставки № С-62 від 01.08.2008р., 853,06 грн. 3% річних, 2779,64 грн. інфляційних витрат та пені у розмірі 6891,44 грн., а всього 42406,28 грн. загальної заборгованості.

Проаналізувавши вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн., слід зауважити наступне. Згідно з договором про надання юридичних послуг №02/06 від 02.06.2009р., укладеним з гр.. Засюк С.М., яка представляла інтереси позивача під час розгляду даної справи, предметом даної угоди було надання послуг з ведення даної справи у суді.

Відповідно до ст.. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В свою чергу, відповідно до п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. N 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” (з змінами і доповненнями, внесеними згідно з інформаційним листомВищого господарського суду України від 21.01.2009 р. N 01-08/34) якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивачем фактично були заявлені до відшкодування судові витрати на оплату юридичних послуг, у зв’язку з чим розподіляючи судові витрати, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Більш того, згідно з листом Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р.01-8/973 ”Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що за нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Наведені міркування суду підтверджуються і положеннями пункту 10. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78, відповідно до яких витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Однак, жодних доказів на підтвердження здійснення оплати позивачем послуг гр.. Засюк С.М. та наявності у неї статусу адвоката, суду представлено не було, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення з відповідача вказаних витрат.

При цьому, враховуючи, що господарський спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань з своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар та основний борг був частково погашений після звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у повному розмірі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Нектар-СГ”/ 65112, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 86, кв. 92, код ЄДРПОУ 34801593/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Луцький м’ясокомбінат № 1”/ 43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, р/р 2600922182700 в АКІБ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34396602/ 31882 грн. 14 коп. / тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят дві грн. 14 коп./ - основного боргу; 853 грн. 06 коп. / вісімсот п’ятдесят три грн. 06 коп./ - 3% річних; 2779 грн. 64 коп. /дві тисячі сімсот сімдесят дев’ять грн. 64 коп./ інфляційних витрат; 6891 грн. 44 коп. /шість тисяч вісімсот дев’яносто одна грн. 44 коп./ - пені; 524 грн. 06 коп. /п’ятсот двадцять чотири грн. 06 коп./ –держмита; 312 грн. 50 коп. /триста дванадцять грн.50 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

2.          Видати товариству з обмеженою відповідальністю „Луцький м’ясокомбінат № 1” /43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, р/р 2600922182700 в АКІБ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34396602/ довідку на повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 88 грн. 23 коп. / вісімдесят вісім грн. 23 коп./.

3.          Видати товариству з обмеженою відповідальністю „Луцький м’ясокомбінат № 1” /43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, р/р 2600922182700 в АКІБ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34396602/ довідку на повернення зайве сплачених витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 4 грн. 00 коп. /чотири грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 01.10.2009р.

Суддя