Рішення № 6518154, 13.10.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2009 р.                                                 Справа №  6/130/09

За позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

До відповідача

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Селеніт», м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 42.

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2.

Про визнання недійсним договору найму (оренди) нерухомого майна від 05.02.2007 року. Представники:

Від позивача: ОСОБА_3

Від відповідача:

Від відповідача: Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Селеніт” і Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 05.02.2007 між відповідачами.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги і остаточно просить визнати недійсними пункти 5.1.5 і 9.7 договору найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 05.02.2007 між відповідачами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона є акціонером ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” (володіє 50% простих іменних акцій), і відповідно має право брати участь в управлінні справами товариства відповідно до пункту “а” статті 10 Закону України “Про господарські товариства”, а також на положення частини 2 статті 98 Цивільного кодексу України, відповідно до яких рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймається більшістю не менш як у ? голосів. При цьому загальними зборами ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” рішення щодо відчуження майна товариства –будівлі, загальною площею 560,1 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. 8-го Березня, 42, на суму, що становить п’ятдесят і більше не приймалось. У зв’язку з цим позивач вважає, що договір найму (оренди) нерухомого майна в частині пунктів 5.1.5 і 9.7 укладений 05.02.2007 між відповідачами без необхідного обсягу цивільної дієздатності з боку ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” і має бути в цій частині визнаний недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

1-й Відповідач надав письмовий відзив у якому позовні вимоги не визнає і просить припинити провадження у справі на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України. При цьому 1-й відповідач стверджує те, що: частиною 2 статті 98 ЦК України встановлено порядок прийняття рішення на загальних зборах акціонерів, а не вимоги щодо компетенції статутних органів господарського товариства; позовні вимоги не ґрунтуються на положеннях статті 203 ЦК України в частині наявності підстав для визнання договору недійсним; обставини щодо правомірності договору оренди (найму) нерухомого майна встановлені рішенням Вищого господарського суду України від 26.05.2009 по справі № 16/618/08 і не повинні доводитися знову; позивач не належить до суб’єктів, які мають право звертатися з відповідним позовом.

У судовому засіданні представник 1-го відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві, у повному обсязі.

2-й відповідач письмовий відзив не надав, у судове засідання не з’явився, правом на ведення справи через представника не скористався.

Вивчивши матеріали справи суд встановив:

Між відповідачами 05.02.2007 був укладений договір оренди (найму) нерухомого майна, пунктами 5.1.5 і 9.7 якого встановлена можливість відчуження ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” належного йому нерухомого майна –будівлі, загальною площею 560,1 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. 8-го Березня, 42 і відповідно право ФОП ОСОБА_2 придбати це майно.

Ця обставина встановлена господарським судом Миколаївської області під час розгляду справи № 16/618/08, що вказано у рішенні від 04.12.2008.

Договірна вартість нерухомого майна складає 300000,00 гривень (пункт 1.5 договору). Балансова вартість нерухомого майна визначена станом на момент укладення договору на підставі балансу ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” на 01.01.2007 складає 27100 гривень (рядок 030).

Балансова вартість майна ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” визначена станом на момент укладення договору на підставі балансу відповідача на 01.01.2007 складає 27100 гривень (рядок 030).

Як балансова, так і договірна вартість нерухомого майна ЗАТ “Торговий дім “Селеніт”, вказаного у договорі, перевищує балансову вартість майна ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” на п’ятдесят відсотків.

Загальні збори ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” рішення про відчуження нерухомого майна – будівлі, загальною площею 560,1 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. 8-го Березня, 42 не приймали. Цю обставину також стверджує 1-й відповідач у відзиві.

Положеннями частини 2 статті 98 ЦК України визначено, що рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства, приймається більшістю не менш як у ? голосів.

Суд вважає, що вказана норма права встановлює компетенцію вищого статутного органу господарського товариства –загальних зборів приймати рішення з відповідних питань, а не порядок прийняття відповідним органом рішення з вказаного питання.

Загальні збори ЗАТ “Торговий дім “Селеніт”, на підставі частини шостої статті 41 Закону України “Про господарські товариства”, рішення щодо передачі іншим органам товариства повноважень приймати рішення про відчуження нерухомого майна –будівлі, загальною площею 560,1 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. 8-го Березня, 42, не приймали.

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Договір найму (оренди) нерухомого майна від 05.02.2007 укладений з боку ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” головою правління, який є членом виконавчого органу ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” –правління згідно пункту 8.4.4 статуту ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” в редакції затвердженій загальними зборами товариства (протокол № 4 від 29.03.1999), без належних повноважень в частині вирішення питання про відчуження нерухомого майна –будівлі, загальною площею 560,1 кв. м., яка знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул. 8-го Березня, 42.

ОСОБА_1 є акціонером ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” і володіє 1600 штук простих іменних акцій, придбаних 30.12.2006, що складає 50 % статутного фонду ЗАТ “Торговий дім “Селеніт”, що підтверджується виписками з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку 58-00/64857 ЗАТ “Торговий дім “Селеніт” станом на 18.01.2008 і 06.08.2009.

Пунктом “а” статті 10 Закону України “Про господарські товариства” учасникам господарського товариства, в тому числі акціонерам, надано право брати участь в управлінні справами товариства.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності, в тому числі, на участь цієї особи в управлінні господарською організацією.

Пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При вирішенні питання щодо підвідомчості справи господарському суду і про право позивача звертатися до господарського суду з заявленими позовними вимогами суд приймає до уваги наведені вище положення матеріального і процесуального права, а також рекомендації Вищого господарського суду України, надані з метою однакового і правильного застосування норм відповідного законодавства, викладені у пункті 13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120, від 28.21.2007 № 04-5/14, а також у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13, відповідно до чого спір даної категорії підвідомчий господарському суду, а позивач має право на звернення з вказаними позовними вимогами у цій справі.

Враховуючи наведене, здійснивши всебічне вивчення обставин справи у їх сукупності суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-84 ГПК України, господарський суд В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними пункти 5.1.5 і 9.7 договору найму (оренди) нерухомого майна, укладеного “05” лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством “Торговий дім “Селеніт” (код в ЄДРПОУ 23409625) і Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Суддя